Жан-Люк Меланшон

Меланшон Жан-Люк: французький лівий політик і засновник руху «Нескорена Франція»

Меланшон Жан-Люк — тричі балотувався в президенти, але щоразу не проходив у другий тур, а у 2026 році заявив про четверту спробу

Біографія

Жан-Люк Антуан П'єр Меланшон народився 19 серпня 1951 року в Танжері, Марокко. У 1962 році разом із матір'ю він переїхав із Марокко до Франції.

Освіта

Навесні 1968 року Меланшон, бувши учнем ліцею Руже-де-Ліль у Лон-ле-Соньє, став одним із керівників шкільного руху міста. Наступного року він отримав ступінь бакалавра та вступив до Університету Безансона. Тоді ж Жан-Люк почав працювати в Національному союзі студентів Франції.

У 1972 році він закінчив університет зі ступенями із сучасної літератури та філософії. Пізніше Меланшон склав державний конкурс на право викладання й отримав місце вчителя французької мови.

Сім'я

Батько Меланшона, Жорж, служив на пошті та керував поштовим відділенням, а також був засновником першої радіостанції Танжера. Мати, Жаннін, працювала вчителькою початкових класів. Батьки розлучилися в 1960 році. Родина належала до французьких переселенців в Алжирі й мала іспанське та італійське коріння. Завдяки походженню та іспанській няні Жан-Люк вільно говорить іспанською.

Колишня дружина Меланшона, Бернадетт Абріель, працювала бібліотекаркою. У пари є донька Марілін (1974 року народження). З березня 2008 до лютого 2009 року вона була заступницею мера 4-го округу Ліона. З 2016 року Марілін заміжня за Габріелем, колишнім національним секретарем Лівої партії та мером Вірі-Шатійона. Габріель став депутатом у 2022 році та сенатором у 2026-му.

До 2002 року Меланшон перебував у стосунках із жінкою на ім'я Паскаль. З початку 2010-х років він перебуває у стосунках із радницею з комунікацій і членкинею його партії Софією Шикіру. При цьому в 2018 році сам Меланшон заперечував, що вона його супутниця.

Кар'єра

До політики Жан-Люк змінив кілька професій. Він працював коректором у безансонській друкарні, кілька місяців трудився на годинниковій фабриці та на автозаправці.

Згодом Меланшон прийшов у систему освіти: спочатку наглядачем, потім позаштатним викладачем у ліцеї міста Мушар. У 1976 році він повернувся до Лон-ле-Соньє та став вчителем французької мови в технічному ліцеї.

Паралельно Жан-Люк писав до газети «La Dépêche du Jura» під псевдонімом Жан-Луї Мюла. З травня 1978 року Меланшон малював комікси для католицького тижневика «La Croix jurassienne». За його словами, редактор відсторонив його через підтримку права на аборт.

У 1972–1976 роках Меланшон керував у Безансоні відділенням Міжнародної комуністичної організації — троцькістської групи ламбертистського штибу. Під псевдонімом Сантер він брав участь у студентських і робітничих виступах, зокрема в страйку на годинниковій фабриці «Ліп».

У вересні 1976 року Жан-Люк вступив до Соціалістичної партії. Мер Массі взяв його керівником свого апарату. З 1981 по 1986 рік він очолював місцеву федерацію партії й вважався одним із лідерів прихильників Франсуа Міттерана. У 1983 році Меланшон став муніципальним радником Массі, у 1985-му — членом генеральної ради департаменту Ессон. У 1986 році він пройшов до Сенату й у 35 років став наймолодшим сенатором країни.

У 1988 році Меланшон разом із Жюльєном Дреєм заснував внутріпартійну течію «Соціалістична ліва». У 1990 році Жан-Люк вніс до Сенату законопроєкт про цивільне партнерство, який став попередником закону про цивільні союзи.

У 1997 році Меланшон балотувався на посаду першого секретаря партії проти Франсуа Олланда й набрав 8,81 %. У березні 2000 року Жан-Люк став міністром-делегатом із професійної освіти в уряді Ліонеля Жоспена. Він реформував атестати професійної придатності та запровадив знак «ліцей ремесел». Меланшон залишив посаду в 2002 році, коли Жоспен програв президентські вибори.

У 2008 році після з'їзду в Реймсі Меланшон вийшов із партії. Разом із депутатом Марком Долезом він створив Ліву партію за зразком німецької Die Linke. З 2009 року Жан-Люк очолював її, а з 2010 по 2014 рік був співголовою разом із Мартін Біяр. У 2009 році Жан-Люк став депутатом Європарламенту від південного заходу Франції та був переобраний у 2014-му.

На президентських виборах 2012 року Меланшон набрав 11,10 % і посів четверте місце. У лютому 2016 року він оголосив на телеканалі TF1 про нову кандидатуру та створив рух «Нескорена Франція». Його програма «Спільне майбутнє» пропонувала Шосту республіку, перегляд договорів Євросоюзу та вихід із НАТО.

Жан-Люк активно використовував інтернет і навіть виступав перед прихильниками у вигляді голограми. У 2017 році Жан-Люк отримав 19,58% на президентських виборах, але знову посів четверте місце.

У червні 2017 року Меланшон став депутатом Національних зборів. З 2017 по 2021 рік він очолював фракцію «Нескореної Франції». На президентських виборах 2022 року Жан-Люк набрав 21,95 % голосів і посів третє місце, відставши від Марін Ле Пен на 1,2 пункта. Після цього Меланшон очолив союз лівих партій, який здобув 131 місце в парламенті.

3 травня 2026 року Меланшон оголосив в ефірі TF1 про четверту спробу стати президентом Франції. Опитування 2025 року показували його програш Жордану Барделлі в другому турі. Через це партнери по лівому табору називають його слабким кандидатом.

Скандал

Меланшон давно конфліктує з пресою, і організація «Репортери без кордонів» критикувала його за ворожість до журналістів. У 2018 році редакція «France Info» повідомила про порушення у фінансах його кампанії.

Жан-Люк назвав журналістів «покидьками» та закликав своїх прихильників їх цькувати. У січні 2022 року суд засудив його до штрафу 500 євро умовно та виплати 3 тисяч євро.

У жовтні 2018 року поліція обшукала його паризьку квартиру та штаб-квартиру «Нескореної Франції». Меланшон відштовхнув прокурора та поліцейського й заявив: «Республіка — це я».

У грудні 2019 року суд засудив його до трьох місяців умовно та штрафу 8 тисяч євро.

У 2014 році Меланшон заявив, що порти Криму життєво важливі для безпеки Росії. Він назвав київську владу путчистською та говорив про вплив неонацистів.

У 2015 році Жан-Люк голосував проти резолюції Європарламенту після вбивства Бориса Нємцова. У 2018 році він приїхав до Москви, зустрівся з лівим радикалом Сергієм Удальцовим і пройшов у ході «Безсмертного полку».

У лютому 2022 року Меланшон засудив вторгнення РФ в Україну, але продовжував звинувачувати НАТО. Спочатку він виступав проти постачання зброї Україні, але в червні 2022 року все ж погодився.

У березні 2024 року вся його фракція проголосувала проти декларації про франко-український договір про безпеку. У серпні 2025 року Жан-Люк назвав Володимира Зеленського «президентом нічого».

Його неодноразово звинувачували у двозначних висловлюваннях про антисемітизм. Після терактів 7 жовтня 2023 року Меланшон відмовився називати «Хамас» терористичною організацією.