Желько Любенович

Любенович Желько: сербський ексфутболіст і тренер полтавської «Ворскли»

Любенович Желько — під час футбольної кар'єри хотів виступати за збірну України, однак так і не зміг отримати громадянство

Біографія

Желько Любенович народився 9 липня 1981 року в місті Белград, Сербія.

Освіта

З десяти років Желько почав займатися у футбольній академії белградського «Партизана», де провів п'ять років. У 1995 році він перейшов до молодіжної команди ОФК «Белград».

Сім'я

Желько Любенович одружений, його дружину звуть Бояна. Разом вони виховують доньку.

Кар'єра футболіста

Желько виступав на позиції півзахисника. Професійну кар'єру Любенович розпочав 1999 року в Першій лізі Союзної Республіки Югославія у складі ОФК «Белград». Однак за два роки Любенович провів лише 7 матчів. 

Потім він виступав за клуби нижчих дивізіонів Сербії — «Младост» (Лукічево), «Младеновац» і «Пролетер» (Зренянін). В останньому під керівництвом тренера Жарко Солдо він став ключовим гравцем. Його гра привернула увагу клубів «Вождовац», «Смедерево», «Чукарички», а також зарубіжних команд з Південної Кореї та Гонконгу. Але у 2005 році він підписав контракт з «Хайдуком» з Кули, який виступав у вищому дивізіоні.

У 2006 році Любенович зважився на переїзд до України, підписавши трирічний контракт з криворізьким «Кривбасом». Дебют у чемпіонаті України відбувся 12 березня 2006 року в матчі проти київського «Арсеналу» (1:2).

Однак сезон 2005/06 був складним для «Кривбасу» через фінансові проблеми, і команда фінішувала на 14-му місці з 16. Влітку 2006 року Желько перейшов до «Таврії» (Сімферополь), де швидко став лідером команди.

Його дебют за новий клуб відбувся 5 листопада 2006 року в грі проти луганської «Зорі» (1:0). Після відходу бразильця Едмара з «Таврії» Любенович взяв на себе роль лідера півзахисту, майстерно виконуючи штрафні удари і демонструючи високу техніку.

У сезоні 2006/07 «Таврія» дійшла до півфіналу Кубка України, а в 2008 році брала участь у Кубку Інтертото, де Желько забив важливий гол у матчі проти молдавського «Тирасполя» (3:1). У 2009 році він продовжив контракт з «Таврією» на два роки, а в сезоні 2009/10 став кращим гравцем команди за версією вболівальників.

У 2011 році через конфлікт з тренером Желько покинув сімферопольський клуб і перейшов до «Олександрії». Після вильоту команди з Прем'єр-ліги він став вільним агентом і незабаром підписав дворічний контракт з луганською «Зорею».

Дебют за луганчан відбувся в матчі проти запорізького «Металурга» (2:0) в сезоні 2012/13. За шість сезонів у «Зорі» Любенович провів 164 матчі, включаючи 137 ігор у чемпіонаті, 12 у Кубку України та 15 у Лізі Європи.

У 2018 році Любенович завершив ігрову кар'єру. Всього в Україні Желько зіграв 303 матчі в Прем'єр-лізі, забивши 48 голів, ставши кандидатом в бомбардирський Клуб Максима Шацьких.

У 2008 році сербський футболіст виявив бажання натуралізуватися, отримати український паспорт і виступати за «жовто-синю» команду. Але на відміну від земляка Марко Девіча, Любенович так і не зміг здійснити цей намір.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри Желько Любенович залишився в луганській «Зорі». Спочатку він працював у селекційному відділі, де займався пошуком талантів на балканському футбольному ринку. 

У 2020 році він увійшов до тренерського штабу юнацької команди «Зоря» (U-19), але влітку того ж року покинув цю посаду. Потім Любенович повернувся до Сербії, де працював асистентом тренера в клубах «Железничар» (Панчево) і «Раднички» (Белград).

18 листопада 2023 року він очолив закарпатський «Минай», який перебував на останньому місці в Прем'єр-лізі без єдиної перемоги. Під його керівництвом команда провела 16 матчів (5 перемог, 4 нічиї, 7 поразок, 31,25% перемог).

У червні 2024 року він ненадовго став головним тренером «Інгульця», але незабаром повернувся до «Минаю». У період з 13 червня 2024 року по 21 січня 2025 року команда під його керівництвом провела ще 18 матчів (6 перемог, 4 нічиї, 8 поразок). 

24 червня 2025 року Желько очолив полтавську «Ворсклу».