Жерар Депардьє

Депардьє Жерар: французький актор

Депардьє Жерар — підірвав свою кар'єру звинуваченнями в сексуальних домаганнях, зґвалтуваннях і любові до диктаторського режиму Путіна

Біографія

Жерар Ксав'є Марсель Депардьє народився 27 грудня 1948 року в місті Шатору, департамент Ендр, Франція.

Освіта

Жерар Депардьє покинув школу в 13 років через заїкання і фінансові труднощі сім'ї, отримавши лише базову освіту. У 1965 році він переїхав до Парижа, де вступив на курси акторської майстерності Жана-Лорана Коше. Там виправив дефекти мови за допомогою логопеда, вивчав французьку літературу і розвивав акторські навички.

Сім'я

Жерар — третій з шести дітей в сім'ї Рене Депардьє, бляхаря і пожежного-добровольця, і Аліс, домогосподарки. Його брати і сестри: старший брат Ален, сестра Елен, молодші Катрін, Франк і Ерік. 

У 1970 році Жерар одружився із акторкою Елізабет Гіньо. У них народився син Гійом (1971-2008). Він став актором, але помер від пневмонії після боротьби з наркозалежністю. Донька Жюлі (1973 р.н.) також пішла по акторських стопах батьків.

Шлюб Депардьє і Гіньо розпався в 1992 році. Але розлучення вони оформили лише в 2006-му.

У 1992 році у Депардьє народилася дочка Роксана від моделі Карін Сілла. З 1997 по 2005 рік він перебував у відносинах з акторкою Кароль Буке. У 2006 році народився син Жан від франко-камбоджійки Елен Бізо. 

З 2005 по 2023 рік його супутницею була Клементина Ігу, а з 2024 року — чеська акторка Магда Ваврусова.

Кар'єра

Кар'єра Жерара Депардьє почалася з епізодичної ролі в короткометражному фільмі «Бітник і піжон» (1965). Потім майже десять років він не міг добитися популярності, поки в 1974 році не знявся в провокаційній драмі Бертрана Бліє «Вальсуючі». 

У 1970-х роках Жерар співпрацював з видатними режисерами: Бернардо Бертолуччі («1900», 1976), Франсуа Трюффо («Останнє метро», 1980), Моріс Піала («Поліція», 1985), Ален Рене («Ставіскі», 1974). За роль в «Останньому метро» він отримав перший «Сезар» як кращий актор.

У 1980-х Депардьє розширив репертуар, граючи історичних персонажів: Жорж Дантон в «Дантоні» (1983) Анджея Вайди, Жан де Флоретт в однойменному фільмі Клода Беррі (1986). Його роль у «Сірано де Бержерак» (1990) стала культовою. 

За неї Депардьє отримав другий «Сезар», приз Каннського фестивалю за кращу чоловічу роль і номінацію на «Оскар» — рідкісне досягнення для актора, який знімався у кіно французькою мовою.

У 1990-х роках він підкорив Голлівуд, зігравши в «Зеленій карті» (1990, премія «Золотий глобус»), «1492: Завоювання раю» (1992), «Людина в залізній масці» (1998). Його роль Обелікса в серії фільмів «Астерікс і Обелікс» (1999-2012) стала культовою у Франції та за її межами.

У 2000-х і 2010-х роках Депардьє продовжував активно зніматися, поєднуючи комерційні проекти, такі як «Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра» (2002), з авторським кіно, включаючи «Коли я був співаком» (2006) і «Долина любові» (2015). 

Він спробував себе в режисурі, поставивши «Тартюф» (1984) і сегмент в кіноальманасі «Париж, я тебе люблю» (2006). У 2020-х роках він знявся в «Ілюзіях втрачених» (2021) і «Мегре» (2022), але його кар'єра почала згасати через судові розгляди.

Депардьє — другий за касовими зборами актор у французькому кіно після Луї де Фюнеса з більш ніж 200 фільмами, 62 з яких зібрали понад мільйон глядачів. 

Він заснував продюсерську компанію DD Productions і володіє виноградниками у Франції, Італії, Алжирі та Марокко, успішно розвиваючи виноробний бізнес.

Компромат

Жерар Депардьє неодноразово опинявся в центрі скандалів, які серйозно підірвали його репутацію. У 1991 році американський журнал Time опублікував переклад інтерв'ю Депардьє 1978 року для Film Comment, де він нібито зізнався, що в юності брав участь у зґвалтуваннях.

Актор стверджував, що його слова були спотворені: французьке слово «assister» (бути свідком) було перекладено як «брати участь». Він подав позов проти Time за наклеп, вимагаючи спростування.

Скандал завдав шкоди його репутації в США, знизивши шанси на «Оскар» за «Сірано де Бержерак» (1990). Хоча у Франції він отримав підтримку від колег, включаючи Катрін Деньов і Жана-Поля Бельмондо. З часом інцидент був забутий, але він став першим великим ударом по його міжнародному іміджу.

Звинувачення в сексуальному насильстві

Справа Шарлотти Арнольд

У серпні 2018 року 22-річна акторка Шарлотта Арнольд подала скаргу, звинувачуючи Депардьє в згвалтуванні і домаганнях, що нібито сталися в його паризькому особняку в 2018 році.

Прокуратура закрила справу в 2019 році через брак доказів, але Арнольд домоглася його відновлення в 2020 році. У лютому 2021 року Депардьє висунули офіційні звинувачення у зґвалтуванні.

Розслідування тривало, і в 2024 році справа дійшла до суду. На травень 2025 року судовий процес не завершений, і рішення очікується в найближчі місяці. Депардьє заперечує звинувачення, а його адвокати називають їх необґрунтованими.

Звинувачення 13 жінок 

У квітні 2023 року французьке видання Mediapart опублікувало розслідування, в якому 13 жінок, включаючи акторку Сару Брукс, звинуватили Депардьє в сексуальних домаганнях на знімальних майданчиках в період з 2004 по 2022 рік. 

Жінки розповіли про сексистські коментарі, непристойні жести та фізичні домагання. Наприклад, Брукс стверджувала, що Депардьє поводився неналежно на зйомках фільму «Зелені віконниці» (2021). Ці звинувачення посилили суспільний резонанс і стали частиною руху #MeToo у Франції.

Скарга Рут Бази

У грудні 2023 року іспанська журналістка Рут База подала скаргу, звинувачуючи Депардьє у зґвалтуванні в 1995 році під час інтерв'ю в Парижі. Справу було закрито французькою прокуратурою в 2024 році через закінчення терміну давності, але викликало нову хвилю критики на адресу актора, особливо в Іспанії.

Скандали на зйомках 

У 2024 році з'явилися нові звинувачення в домаганнях на зйомках фільмів «Зелені віконниці» (2021) і «Маг і сіамці» (2014). У травні 2025 року французький суд визнав Депардьє винним у сексуальному насильстві над двома жінками на зйомках «Зелених віконниць».

Він отримав 18 місяців умовного терміну, дворічну заборону на участь у виборах і був внесений до реєстру сексуальних злочинців. Його адвокат заявив, що вирок буде оскаржений, стверджуючи, що суд не врахував контекст і свідчення свідків захисту.



Політичні та податкові скандали

Переїзд до Бельгії 

У грудні 2012 року Депардьє переїхав до бельгійського міста Нешен, щоб уникнути введеного у Франції податку в 75% на доходи понад один мільйон євро. 

Його рішення викликало бурхливу реакцію: прем'єр-міністр Жан-Марк Ейро назвав вчинок «жалюгідним», а громадськість звинуватила актора в ухиленні від громадянського обов'язку. У відповідь Депардьє опублікував відкритий лист до Le Journal du Dimanche, заявивши, що здає французький паспорт і відмовляється від громадянства.

Російське громадянство

У січні 2013 року президент Росії Путін особисто надав Депардьє російське громадянство. Актор публічно хвалив Росію, називаючи її «країною великої демократії», і підтримував главу Чечні Рамзана Кадирова, що викликало критику в Європі.

У 2014 році він заявив, що Україна є частиною Росії, після чого йому заборонили в'їзд в Україну на п'ять років. У 2022 році Депардьє засудив вторгнення Росії в Україну, закликавши до переговорів, але пізніше підтвердив свою любов до російської культури.

Податкове шахрайство

У 2024 році французька влада почала розслідування за підозрою в податковому шахрайстві. Депардьє звинуватили у фіктивному проживанні в Бельгії, щоб отримати податкові пільги. Прокуратура перевіряє його декларації та фактичне місце проживання в період з 2012 по 2016 рік. Справа знаходиться на стадії розслідування.

Інцидент з папараці в Римі

У травні 2024 року в Римі Депардьє опинився в центрі скандалу після конфлікту з відомим італійським папараці Ріно Барілларі. За словами фотографа, актор образив італійців, назвавши їх «макаронниками», і вдарив його по обличчю, коли той намагався зробити знімки Депардьє і його супутниці Магди Ваврусової. 

Депардьє заявив, що діяв з метою самооборони, захищаючи Ваврусову від настирливого переслідування. Барілларі подав позов, і справа передана до суду. Судовий розгляд призначено на червень 2025 року.

Розслідування «Complément d'enquête» 

У грудні 2023 року французький телеканал France 2 випустив репортаж у програмі «Complément d'enquête», присвячений поведінці Депардьє. У репортажі були показані кадри його поїздки в Північну Корею в 2018 році на запрошення місцевої влади для участі в культурних заходах.

На відео Депардьє робив провокаційні і сексистські коментарі, включаючи непристойні зауваження про жінок і неповнолітню дівчинку, яку він побачив на вулиці. Репортаж викликав бурю обурення у Франції та за її межами. В результаті:

• Швейцарські кінотеатри зняли з прокату фільми за участю Депардьє.
• Паризький музей Гревен прибрав воскову фігуру актора, встановлену в 1980-х роках.
• Французька влада почала процедуру позбавлення Депардьє ордена Почесного легіону, яким він був нагороджений в 1996 році за внесок у кінематограф.
• Національний центр кінематографії Франції (CNC) призупинив фінансування всіх проектів, пов'язаних з Депардьє, до завершення судових розглядів.

Інші інциденти та громадська реакція

Крім великих скандалів, Депардьє неодноразово привертав увагу своєю ексцентричною поведінкою. У 2011 році він викликав скандал, справивши потребу в проході літака Air France перед зльотом, пояснивши це тим, що не встиг дістатися до туалету. 

У 2015 році його звинувачували в нападі на мотоцикліста в Парижі після дорожнього конфлікту, але справа не дійшла до суду.

Скандали завдали серйозної шкоди кар'єрі і репутації Депардьє. Його фільми стали рідше з'являтися в прокаті, а деякі проекти, включаючи байопік про Шарля де Голля, були скасовані. У 2024 році кілька кінофестивалів, таких як фестиваль в Локарно, відмовилися включати його фільми в програму.

Виноробний бізнес актора також постраждав: ряд партнерів, включаючи італійські та алжирські виноробні, розірвали контракти через негативний суспільний резонанс. 

Судові розгляди продовжують обмежувати його професійну активність, а французька преса називає його «легендою, що згасла».