Світ Валерія Шевчука і його світло
Світ Валерія Шевчука і його світло

Світ Валерія Шевчука і його світло

6 травня пішов із життя Валерій Шевчук – культовий письменник-шістдесятник, літературознавець та творець унікального українського літературного світу

«Я стою перед дзеркалом. Ось воно, кругле, як сьогоднішній день, уже пожовтіле від часу, в яке вдивлялися мої батьки, мій дід по матері й баба; далі сліди стираються, далі – темінь, яку я вже не годен прозирнути», – саме так, у непроглядну для нас темінь круглого задзеркалля часу пішов автор цих рядків Валерій Шевчук. 

Він пішов у засвіти саме в період нової хвилі обговорення впливу штучного інтелекту на інтелект людський. І саме він, письменник, історик та перекладач Валерій Шевчук вірив у силу людського інтелекту та ламав стереотипи. Вірив у силу українського духу, синтезу різних епох та світів, які витворювали химерні історії доль і у його текстах. Втім, якщо говорити чесно, ім’я Валерія Шевчука, традиційно для постколоніальних культур, де своє знецінюється «більшою» (у нашому випадку російською) літературою, «широко відоме у вузьких колах».

Назвати його письменником масової літератури – неможливо. Але неможливо собі уявити українську культуру без його творів, досліджень і перекладів з давньої української. Валерій Шевчук – це інтелектуальна, яскрава, тепла і сучасна епоха, він лишає нам поле і дім на горі, який дає нам всім підстави  пишатись цим надбанням.

Валерій Шевчук. Фото chmnu.edu.ua
Валерій Шевчук. Фото: chmnu.edu.ua

Валерій Шевчук став інтелектуальним символом нерадянської літератури в радянський час, згодом отримав Шевченківську премію за унікальний роман-трилогію «Три листки за вікном», довкола якого точаться і досі дискусії, мовляв, до якого ж напрямку зарахувати його роман – психологічного, готичного, магічний реалізм? Загадки, які він лишав у кожному своєму тексті, не часто відкриваються, – це і є ознакою постмодерної, сучасної і багатошарової літератури. Загадкою і досі лишається, як вдавалось Валерієві Шевчуку видавати і публікувати свої романи за радянських часів. 

Був період, коли Валерій Олександрович потрапив під негласну заборону друкуватись, то ж понад двадцять років «писав у стіл». Деякі з дослідників його творчості окреслюють три важливі напрямки діяльності Шевчука, а саме літературознавчі роботи, сучасна та історична художня проза. Його  також вважають засновником так званої «Житомирської прозової школи».

Нерадянський, без фальші робітничо-селянського реалізму (а в той період видавали лише тих, хто писав саме у стилі соцреалізму, всі інші напрямки були під забороною), він гуртував довкола себе захоплених історією та особливо давньою літературою. І при тому залишався самітником.

Втім, мав захоплення, яке не полишав – книжки. Він читав, збирав і аналізував їх. Родом із Житомира, свого часу письменник пригадував в одному з нечисленних інтерв’ю: «Вдома у нас не було ніякої бібліотеки, бо мій батько – швець (звідси і прізвище «Шевчук»). Він дуже любив, коли працював, – а він працював допізна, – щоб мати сиділа і читала йому книжки. Удома було небагато книжок, але батько приносив деякі видання із шевської фабрики, де була дуже хороша бібліотека… Коли мама давала грошей, щоб у школі купили якийсь пиріжок, між нас була «заборона»: ніхто не мав права тратити ці гроші на щось інше, крім книжок. А ще я в шкільні роки мав човен, якого здавав напрокат, і за це брав копійки. Ці кошти не витрачали на жодні смакоти, ні на що – тільки на книжки. Купували тоді різне – було і погане, і дурне, але принаймні ми привчилися до книжки».

Валерій Шевчук. Фото: ПЕН
Валерій Шевчук. Фото: ПЕН

Коли заарештували брата Валерія, Анатолія Шевчука, теж письменника і дисидента, Валерій змушений був звільнитись із роботи (а працював він у відділі музеєзнавства Києво-Печерської лаври).

Валерій Шевчук встигав працювати не лише із сучасною, а й  давньою літературою, кількість його працю вражає – майже 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, давньої літератури і перекладів на сучасну українську та адаптації давніх текстів. 

Його роман «Дім на горі» входить до списку ста найкращих творів української літератури за версією українського ПЕН і який науковці характеризують як «аргумент життєздатности, природности, нормальности й рівноправности української літератури». Якщо світ химерної прози, магічного реалізму та давніх манускриптів з українським голосом поєднати, з пам’яттю, історіями і українським тлом, це і буде частина світу Валерія Шевчука.

Валерій Шевчук так і залишався ніби осторонь сучасного культурного життя, – з усіма його блискітками, переповненими глядачами залами, бестселерами та погонею за славою. Втім, він ставав наставником для багатьох, без перебільшення, сучасних українських авторів. Так буває, коли культовість не означає популярність. 

Світ Валерія Шевчука і його світло - Фото 3

Як і його улюблений Сковорода – Валерій Шевчук жив «сродною працею», яка давала йому більше, аніж миттєва насолода популярністю. Здається, що він розумів і знав, що гра в довгу – це найкраща стратегія. Він створив і сформував один із найкращих літературних канонів. Ми зрозуміємо це згодом. Так буває з хорошими письменниками, до яких визнання приходить значно пізніше за їхнє тутешнє життя.

Одна з останніх світлин Валерія Шевчука.
Одна з останніх світлин Валерія Шевчука.

Прикро, що світ української і світової літератури не оцінив за життя всього таланту Валерія Шевчука. Здається, було кілька кампаній із номінування Валерія Олександровича на Нобелівську премію з літератури від України. Для цього були і переклади – 22 мовами видані його твори у світі –  і відгуки-рецензії. Не було, здається, одного у комітету – бажання бачити українську культуру на мапі світової. Хоча саме Валерій Шевчук доклав свого свого життя на її яскраве оприявлення. І так, більшість із цих проблем у тій колоніальній меншовартості, з якою вперто боровся Валерій Шевчук своєю працею.

Валерій Шевчук та його культовий роман “Три листки за вікно”(перше видання). Фото: zaxid.net
Валерій Шевчук та його культовий роман «Три листки за вікно» (перше видання). Фото: zaxid.net

Останні роки свого життя Валерій Шевчук хворів, працював мало. Дуже радів відвідувачам, які приходили до нього в гості, не забували. Він пішов у засвіти у 85. Його молодша донька Юліана повідомила у ФБ про чин прощання: «Похорон мого батька, письменника Валерія Шевчука, відбудеться у четвер, 8 травня. Прощання і похоронний чин пройде у Костелі святого Олександра, вул. Костьольна, 17.

Щиро вдячна і уклін від моєї мами всім за співчуття та допомогу в організації похорон, за ваші молитви та добрі серця.

Похорон тата, Валерія Олександровича Шевчука, відбудеться за традицією римо-католицької церкви, оскільки він є римо-католиком, хрещений у костелі святої Софії в Житомирі, вінчався у костелі святого Миколая в Києві».

Найкращим проявом пошани до людини, яка творила нам цей світлий світ, буде нагода торкнутись його текстів. Ще раз. Для когось – вперше. Але точно не востаннє. Бо там приховано те, що не відпустить читача, і це точно не темінь круглого дзеркала, а світло його світу, українського світу…

Укрінформ щиро співчуває родині і близьким письменника. Вічна пам’ять...



Источник материала