Таємна мова жестів у політиці – випадковість чи продумані сигнали

Парламентські піаністи і диригенти. Чи не у кожному скликанні були такі регулювальники. Саме руками вони показували, яку кнопку натискати: зелену чи червону та чи взагалі голосувати. Жести зрозумілі усім.

Нині наче й обличчя нові, але стара політична морзянка, виявляється, нікуди не зникла.

Мова жестів не лише для депутатів, спеціальні сигнали були й у спікерів. Навіть в урядовців і президентів.

Виявляється, у кожного політика є стандартний набір жестів. Але є жести і персональні. Так би мовити візитівка. Найбільшим феноменом у жестикулюванні психологи називають нинішнього президента Володимира Зеленського.

Часто він починає руки прихиляти до грудей, тому що він хоче доказати, що він щирий, помічають експерти.

Петро Порошенко у своїх промовах постійно наче щось рубає чи нарізає.  За словами експерт з питань невербальної комунікації, це свідчення натур лідерського типу і достатньо авторитарних.

Юлія Тимошенко доволі часто наче бісер збирає.

Віктор Ющенко постійно намагався показувати руки, які нічого не крали.  Це ознака того, що – я не боюся, я кажу правду. Але дуже часто і маніпулюють цим жестом.

Та напевно, більше за всіх запам’ятався своїми рухами Віктор Янукович. У нього в хід йшли не лише руки, а й ручки.

– Тіло – це найкращий балакун, тому що словами ти можеш сказати, але тіло на 90% працює ,на 90% незалежно від того чи усвідомлюю я, – говорить Ольга Габлюк, експерт з публічних комунікацій.

Та є і ті, хто бовтати не дуже хоче. Доволі стримані жести має виконувачка обов’язки канцлер Німеччини Ангела Меркель. Та чи найважче з усіх прочитати Путіна.

Він дуже скупий на жести. Він намагається робити паузи, думаючи, готуючи свою позицію.

Путін любить притискати до тулуба праву руку і розмахувати лише лівою. За що його ходу назвали ходою стрілка. І це чи не єдиний його помітний жест. Та психологи кажуть, більше скаже про нього його постава. По ній можна побачити навіть як Путін нервує.

– Коли він потрапляє в ситуацію невизначеності, він починає ногами йорзати, шарудіти, шукати, як йому краще стати. І він переносить вагу тіла з однієї ноги на іншу – це ознака невпевненості, –  коментує Валентин Кім, експерт з питань невербальної комунікації.

Жести, каже колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, дуже важливі під час будь-яких перемовин. Це практично гарантія успіху. І тут треба знати не тільки як жестикулювати, а й як сидіти.

А от рукостискання – це як особистий бренд. У кожного політика воно своє. Ось, приміром, козирне вітання Трампа. Його ні з чим не переплутаєш. Він намагається під час рукостискання проявити силу, довести, що він є найсильнішим.

Володимир Зеленський спробував змінити традицію привітання в українській політиці. І ввести новий тренд – щось накшталт “дати п’ять”. Але його новація так і не прижилася.

Вміють обранці із пальців і фігури крутити. Кожне скликання відзначилося середнім пальцем. Та коли аргументи закінчуються, жестикулювати обранці можуть не лише руками, а й ліктями. Вміють політики працювати ще й головою та навіть ногами.

Жести бувають щирі, а бувають і награні. Але вони точно можуть розповісти про політиків набагато більше, аніж їх слова.