Як падала вежа Донецького аеропорту: спогади кіборгів, які повернулися на фронт

Січневі бої в Донецькому аеропорту вважають найпекельнішими. Про них розповідають Фактам ICTV Іван Кам’янчин зі Львівщини та львів’янин Олег Височанський. Іван в ті дні був заступником командира оборони нового терміналу.

— Мій підрозділ з’їжджав 6 січня, а наші підрозділи заїжджали вже з грудня, вони чергувалися, там перебування було від двох до трьох тижнів саме в аеропорту, а далі мінялися. 9 січня почалися досить інтенсивні штурми, тобто в них була ціль забрати, – розповідає Іван Кам’янчин.

Бої були інтенсивні й близькі.

— Здебільшого був стріловий бій, дистанція – 100 м, деколи доходила до 60. Тобто вони пробували піхотою штурмувати. В принципі, нічого не змінилося зараз, наприклад, вони засилали людей на убій, що тоді, що тепер.

Єдина різниця між теперішніми боями і тодішніми, що не було авіації. Тобто артилерія, танки, весь набір, крім ракетних ударів, авіації, – каже боєць.

Їжа, вода і сон тоді були розкішшю.

— Їсти було що, з водою були проблеми. Всі, хто був там, знають, що ціна води була дуже дорогою, щоб доставити ту саму провізію, воду, ми зазнавали постійно втрат, – розповідає боєць.

У січні стояли сильні морози. Але стояли і кіборги.

— І мороз був 30 градусів, і вітер, і два дні труїння газом, і артилерія, і купа поранених, відсутність необхідного важкого озброєння для того, щоб повноцінно виконувати завдання. Це вносило свої корективи, але люди трималися, бійці трималися, – каже Іван Кам’янчин.

А позиція Олега була на вежі аеропорту – бійці на цій позиції були очима для всіх інших кіборгів у терміналі.

— Я перебував на вежі на другому поверсі. Там постійно був спостережний пункт, і наше завдання було знаходити ворога, де він там підходить, чи до терміналу, чи до нас, і тут же передавати координати. В нас всіх були одинакові карти тоді, – розповідає Олег Височанський.

У середині січня танки гатили по вежі щосекунди.

— Поверх вежі десь 30-40 кв.м, і з танка кожні 3-4 секунди прилітає снаряд, сотні снарядів, – каже кіборг.

Тоді отримав проникаюче поранення в голову. Евакуювали до шпиталю в Дніпрі, де хірурги буквально витягли його з того світу.

13 січня під постійними обстрілами вежа впала.

— Почали руйнувати вишку, яка в нас була спостережним постом, яка нам повідомляла про підхід груп. Три дні вони її зносили. І вже 13 січня зранку вона обсипалась. Відповідно, вони погасили наші очі, які нас попереджали про підхід груп, а ми вже робили контрзаходи і тоді вже починали розбирати так цільово аеропорт, – каже Іван Кам’янчин.

Під час одного з обстрілів 16 січня отримав поранення, снаряд прилетів у приміщення, де був Іван. Йому перебило дві ноги і поранило ліву руку. На евакуацію чекав дві доби.

Обидва кіборги після лікування та реабілітації повернулися до мирного життя. Олег Височанський згодом став керівником львівського Будинку воїна – культурно-соціального осередку для захисників держави та їхніх родин.

Саме тут і облаштував музей оборонців аеропорту, де зібрали не лише особисті речі захисників, а й трофеї, що дісталися від окупантів. У 2022 році знову взяв до рук зброю.

Та після 24 лютого 2022 року обоє знову стали на захист України, як і багато інших кіборгів.

— Коли прийшов уже такий знову виклик, якось воно було неправильно сидіти в стороні й казати, що ми вже десь там були, хай це роблять інші. Вони підсилили армію своїм досвідом, навичками, які вони там здобули.

Звичайно, що це трошки інша війна, вона набагато жорсткіша, ну все-таки друга армія світу, принаймні була, з усім набором, крім ядерної зброї, – каже Кам’янчин.