Про Азовсталь, вбивство приятеля і не тільки. Інтерв’ю з артистом із Маріуполя Requitir
Про Азовсталь, вбивство приятеля і не тільки. Інтерв’ю з артистом із Маріуполя Requitir

Про Азовсталь, вбивство приятеля і не тільки. Інтерв’ю з артистом із Маріуполя Requitir

Виконавець з Маріуполя Requitir, справжнє ім’я якого Єгор Литвиненко, став впізнаваним завдяки своєму треку Флешбеки, в якому віддав шану рідному місту.

В інтерв’ю Фактам ICTV Requitir розповів про родину, яка майже у повному складі працювала на Азовсталі, а також про те, як рашисти розстріляли автомобіль з його приятелем.

Зараз дивляться

— У пісні Флешбеки співається, зокрема, про Азовсталь. Ти та сім’я безпосередньо пов’язані з Маріуполем та цим заводом?

— На цей час із Маріуполя всі вже виїхали. Щодо Азовсталі, то там працювала вся родина, окрім мене та бабусі. Бабуся раніше там працювала в санепідемстанції, але в 90-ті покинула, щоб усю себе присвятити онукам.

Дід у мене років 20 працював начальником цеху на Азовсталі. Коли батьки поїхали до Донецька, то я два роки прожив із дідусем, доки вони там налагоджували життя, облаштовували житло. Дід тоді вийшов на пенсію. У нього було 800 осіб у підпорядкуванні, з яких 80% – це колишні зеки. Вони його Папою називали, бо дуже шанували.

Він дуже суворий, але справедливий. Наприклад, якщо він знає, що хлопець тільки відкинувся, водночас добре працює, але в нього мати хворіє, то дідусь випише премію. Також він записав його до бурси. Потім той перейшов із цеху до керівників. Дід багатьом допоміг вирости. Навіть коли я з ним ходив містом, то до нього часто підходили: Віталію Івановичу, дякую!

На день народження йому класний годинник подарував, а на 75-річчя він співав пісню з Могилевською про прохідну. Він, до речі, теж любить співати. Отак… Тому дід у нас у сім’ї дуже шанована людина.

Батьки теж працювали на Азовсталі, а потім до Метінвесту перейшли. Сестра на заводі працювала до 2019 року, а тітка аж до 24 лютого 2022 року.

— Як там нині?

— Мені скинули відео, на якому мій будинок зруйновано. На тому місці, де був будинок, просто пустир.

— Там навіть руїн не лишилося.

– Також є історія з Волгою діда. Він у 90-х її ще купив. Потім збирав гроші на Mercedes, але віддав їх моєму батькові на квартиру. Я у 13 років дав слово, що виросту, заберу машину і буду за нею завжди стежити. Проте росіяни її забрали. Вони обчистили гараж. Для мене це особиста втрата. Я був готовий забрати її. Я хотів туди двигун BMW поставити, посадити на диски, пофарбувати.

Насправді мене Волга засмутила більше, ніж будинок. Я дуже люблю машини просто.

— Уся родина — працівники заводу, а ти пішов у музику. Як обрав для себе цей шлях?

– У дитинстві я фанатів від Nirvana, навіть є тематичні тату. Я все переслухав у них, почав грати на гітарі. Тато якось каже, мовляв, “Ви хочете гурт, а співати не вмієте”, тож відправив мене займатися. Потім я переїхав до Донецька, де займався спортом, промишляв металоломом. У мене там було налаштоване життя, хоч музика відійшла на другий план. В один момент це все закінчилося (йдеться про 2014 рік – Ред.).

У Києві я не хотів жити, тому що Донецьк мені більше подобався. Потім мене товариш покликав до гурту, в якому я грав на гітарі. Був період, шість років, коли просто в стіл писав. У 2021 році ухвалив рішення йди з гурту.

Я тоді вирішив йти у “російську попсу”. Був проукраїнською людиною, але також було розуміння, що грошей заробити в українському шоу-бізнесі дуже складно. Я писав пісні російською, але коли вже почалися чутки про танки на кордоні, то відразу вирішив, що в РФ принципово не поїду.

Якщо чесно, то росіяни мене кумарять. Я був колись у Москві.

Вони там (у РФ – Ред.) смердючі, брудні. У нас, наприклад, люди із села їдуть у машині, то жінка буде у сукні, всі охайні. Тобто це нормально. А там зовсім навпаки. Те, що вони чмоні – я повністю з цим згоден. Це морок.

— А як же написані російською пісні?

— На початок повномасштабного вторгнення у мене лежали гарні демки російською. Перша думка була – випускати. Але потім, коли я був у Карпатах і поставив у навушниках Скриптоніта, то мене як струмом ударило. І тоді прийшло рішення, що пісні я робитиму українською.

Ба більше, мені хочеться робити справді вайбову та стильну українську музику.

— Який фідбек від людей тобі найбільше запам’ятався, зокрема від військових?

— Мені писали пацани з передка. Навіть під постом в Instagram із Флешбеками військовий з фронту написав, що класний трек і додав: від офіцера ЗСУ честь. Я тоді ох**в. Респект від пацанів із передка – це найкраще.

— Наскільки доречно зараз вкладати великі гроші в кліпи, продакшн та інше?

— У продакшн – ні. На мій перший кліп Флешбеки я не можу дивитися. Мені сказали взяти хореографа. Я взяв. Я рухаюся, як… А щодо другого кліпу мені пацани сказали: банки пива і все буде. Бюджет Флешбеків $1 800, а другого – $350.

Я вмію домовлятись. Я зі сфери креативу та реклами, тому багато речей отримую за собівартістю. Зокрема, на ринку 3D-модель, як у кліпі, коштує близько $2 тис. Я зі свого боку їм допомагаю, чим можу. Наприклад, пишу музику для їхніх матеріалів.

Ремарка: йдеться про кліп на пісню Моє море темне, в якому є 3D-модель автомобіля BMW. Річ тому, що товариша Єгора у такому авто розстріляли у Маріуполі у квітні 2022 року. Крім того, також на BMW сам артист потрапив у ДТП під час блекауту у Києві.

Однак на промо я не скуплюсь. Я, звичайно, не major-артист, але вище середнього. У середньому промо треку $1,3-1,4 тис. Малюки стільки не витрачають, вони вірять, що слухач сам знайде їхню музику.

Однак якби не було війни, нормально вкладати у трек від $10-12 тис. Зараз максимум — це $3 тис. Можливо, деякі свідомі артисти скажуть: краще б ти задонатив. Але, по-перше, звідки ви знаєте, що я роблю в плані донатів, а по-друге, як інакше про мене почують. Органіки в українському шоу-бізнесі немає, поки ти не топовий артист, на пісні якого чекають. Я вважаю, що вкладати треба, але з розумом.

— Ти з Донецької області і більшу частину життя говориш російською мовою. Як ти дивишся на позицію, що український шоу-бізнес повинен бути україномовним?

— Тільки українська! Ми жили в пекельній експансії. Сьогодні момент того, що російський ринок вийшов, а в нас нікого не залишилося. У звичайному житті переходжу на українську, особливо якщо десь у суспільстві перебуваю. Я ніколи не сперечатимусь і не робитиму з цього проблему. Культура має бути українською. Це навіть не обговорюється.

На жаль, частина сім’ї у мене виявилася сепаратистами. Я більше з ними не спілкуюсь. Це рішення було важким, але пішли вони… Це сталося після Бучі.

Читайте також:
Источник материала
Поделиться сюжетом