Виставка портретів жінок, що загинули, захищаючи Україну від російських загарбників, відкрилася 13 травня у місті Городок, що на Хмельниччині. Автором портретів захисниць, які віддали своє життя за Батьківщину є колишня журналістка і громадська діячка, а сьогодні офіцер ЗСУ Олена Білозерська. Про це повідомляє Дмитро Полюхович для «Главкома».
На виставці представлені 51 фотокопія і три оригінали робіт Білозерської. Раніше створені власноруч гелієвою ручкою портрети жінок, загиблих в російсько-українській війні, захисниця викладала лише у Facebook. Та коли городоччани запропонували організувати їй персональну виставку, Білозерська охоче відгукнулася.
«Пропозицію щодо організації та проведення виставки сприйняла з вдячністю. Тому що моя мета – щоб більше людей дізналися про наших героїнь, а виставка цьому дуже добре сприяє», – пояснила вона.
Через зайнятість на службі Білозерська не змогла приїхати на відкриття своєї виставки. У відеопривітанні до гостей розповіла, що ідея створення портретів з'явилась наприкінці минулого року, коли Олена робила збір на військо й розігрувала портрети між донаторами.
У розмові з Полюховичем Олена зізналася, що ніколи не вчилася малювати. «Хоча здібності до цього маю – добре малювали батько і дід. Я у дитинстві малювала анітрохи не краще за інших дітей – може, тому й не вчилася. У 2000-х роках намалювала з десяток портретів відомих політиків і своїх знайомих – тоді й почало щось виходити. Політики мені на них свої автографи ставили. Потім цю справу закинула майже на 20 років. А в кінці минулого року у мене був важливий збір. Люди, які роблять збори, часто розігрують якісь сувеніри між донаторами, нерідко це речі ручної роботи. І тут я згадала, що трохи вмію малювати», – розповіла Олена.
Після того вона намалювала кількох відомих полеглих героїв – Олександра Мацієвського, Тиграна Оганесяна, Дмитра «Да Вінчі». «Потім подумала, що гинуть на війні не лише чоловіки, а й дівчата. Першою намальованою мною полеглою героїнею була Дар'я Філіп'єва (Блискавка). Потім побратим іншої загиблої героїні, Яни Рихліцької, попросив намалювати і її портрет. А потім я захворіла, лікувалася пару місяців, в мене з'явився вільний час, і я почала малювати дівчат», – каже Білозерська.
Вона зізналася, що хоче намалювати абсолютно всіх загиблих на війні жінок. «Це таке вшанування, мій особистий внесок у те, щоб люди про них не забули. Потім видати окремою книгою-фотооальбомом», – пояснила Білозерська.
Наразі військовослужбовиця намалювала 63 портрети, а потім їй довелося припинити малювання через завантаженість по службі.
Білозерська зізнається, що їй морально важко працювати над портретами жінок-військових. «Ти вдивляєшся в обличчя жінок, читаєш їхні історії, намагаєшся відчути їх як людей і трошки проживаєш їхні долі разом з ними»… – пояснює вона.
Олена зібрала чимало інформації про кожну із зображених нею героїнь, але на виставкових планшетах мала бути лише коротка довідка. Редагуванням довідок займався Дмитро Полюхович. Він пригадує, що після кожних 2–3 відредагованих біографій йому доводилося робити чималу перерву, аби заспокоїтися.
Виставка Білозерської проходить в укритті Дитячої художньої школи. Колись це був звичайний льох старого дореволюційного особняка, потім – шкільна комірчина, а з початком повномасштабного вторгнення льох перепрофілювали на бомбосховище.
Під час повітряної тривоги учні художньої школи переміщаються до укриття. Аби у похмурому підземеллі було не так сумно, діти власноруч розмалювали його стіни яскравими малюнками.
Тепер старий льох – унікальний арт–об’єкт.
У відкритті виставки взяли участь представники керівництва міста, громадськості, ветерани, військові, учні художньої школи та кадети з Городоцького ліцею №4, які поглиблено вивчають військову справу, аби згодом стати гідними захисниками Батьківщини.
Відкриваючи виставку начальник відділу культури національностей релігій і туризму Олег Федоров зокрема сказав:
«Війна змінює масштаби сприйняття. Що було колись другорядним, – стає головним. І навпаки… Яскравий приклад – роботи пані Олени. Серед художників перемальовка портретів з фото завжди вважалася просто ремеслом. Але тут наперед виходить інше: хто на портретах, ким намальовано та за яких обставин. Це повністю змінює цінність робіт пані Олени. Я більш ніж певен, що незабаром за цими малюнками, намальованими простою гелевою ручкою на звичайному канцелярському папері, будуть полювати провідні художні музеї України і світу».
Під час відкриття виставки перед одним з портретів довго стояв ветеран війни Борис Малий, який воював у «Карпатській Січі». Виявилося, що серед трьох оригіналів робіт, наданих Оленою Білозерською, був портрет Діани Савіта Вагнер (позивний Snake) – німкені, яка приїхала в Україну ще до початку повномасштабного вторгнення. Вона служила бойовим медиком штурмової сотні у батальйоні «Карпатська Січ» і Малий добре знав Діану.
«Я її добре знав, – розповів ветеран. – Для мене побачити її портрет дуже боляче. Snake була просто навіженою і безстрашною, витягувала на собі хлопців із такого пекла, що годі й уявити».
Крім робіт пані Олени на церемонії відкриття були представлені картини учнів художньої школи, присвячені війні.
Виставка робіт Олени Білозерської в укритті художньої школи діятиме до кінця травня. Далі буде експонуватися в інших містах України.