Памʼяті артилериста, старшого лейтенанта Дем’яна Стафікопуло

Мав отримати на святковому шикуванні сірий берет з «едельвейсом», а прилетіла ворожа ракета

Старший офіцер артилерійської батареї, старший лейтенант Дем’ян Стафікопуло (позивний "Грек") був одним із тих військових, хто загинув у День ракетних військ і артилерії 3 листопада 2023 року під час церемонії нагородження найкращих артилеристів 128-ї гірсько-штурмової бригади. У святковий стрій наших богів війни тоді прилетіла ворожа ракета. Загинули 19 воїнів, було багато поранених. Винуватця тієї трагедії досі встановлюють…

Дем’ян народився в містечку Долинська Кіровоградської області 1 червня 1979 року в сімʼї простих робітників. Тато був водієм, мама - головною бухгалтеркою. В сім’ї росли троє хлопчиків, Дем’ян був середнім. Він добре навчався в школі, захоплювався спортом - карате. Навчався грати на баяні та гітарі. Активно брав участь в шкільних олімпіадах та культзаходах. Відзначався кмітливістю, винахідливістю. Вчителі відмічали його виняткову тягу до справедливості та цілеспрямованість. І хоч Демʼян не був відмінником, ніхто з вчителів на нього не скаржився.

Після школи відслужив строкову службу та продовжував служити у військах спецпризначення МВС ще 11 років.

У 2010 році Дем’ян повернувся в Долинську, працював спочатку на Криворізькому гірсько-збагачувальному комбінаті окиснених руд, потім - газозварником на водогоні Карачуни-Долинська.

У 2015 році пішов добровольцем в АТО, де став артилеристом. Потрапив служити в артилерію 128-ї гірсько-штурмової бригади.

Брат Володимир розповідає: "До 2014 року в цій бригаді не було реактивної артилерії, тобто "Градів". Цей підрозділ якраз організовувався та зароджувався при Дем’янові, за його безпосередньої участі. Він дуже багато навчався самостійно. Постійно читав якісь книги, робив розрахунки та креслення. Спочатку його поставили командиром бойової машини. І він був дуже добрим командиром: справедливим і водночас вимогливим. Адже вартість одного снаряда до "Граду" - це вартість “Жигулів” у грошовому еквіваленті. І важливо, щоб ці снаряди не розліталися в усі боки, ми не можемо собі цього дозволити. Дем’ян добивався постійними тренуваннями від свого підрозділу стовідсоткового влучання в ціль".

Для просування по службі здобув вищу освіту. Заочно вступив до Криворізького металургійного інституту спочатку на бакалаврат, потім закінчив магістратуру. І вже на третьому курсі його призначили старшим офіцером батареї "Градів".

Олександр Гордійчук, побратим та заступник Дем’яна, розповідає: "В мене був найкращий командир. Найкращий в усьому: і як людина, і як вчитель, і як командир. Він навчав мене артилерійської справи та пояснював так, що потім вже не потрібно було читати ніяких інструкцій, книжок чи довідників - все було зрозуміло. Завдяки йому ми на змаганнях отримували перші місця, мене було визнано кращим обчислювачем та навідником, нормативи всі ми здали на відмінно й отримали бонусні бали. Завдяки йому я потрапив до президентського полку на інавгурацію Президента. Він навчив мене всього, що знав сам і я міг спокійно його підміняти у разі необхідності. Ми спали в одному бліндажі, їли з однієї миски. Я ніяк не можу змиритися з цією трагедією, з тим, що вже немає нашого Анатолійовича. Якщо про артилерію кажуть, що то боги війни, то він був богом артилерії".

З початком повномасштабного вторгнення РФ Дем’ян захищав підходи до Києва, зокрема боронив та визволяв Бучу. Після визволення Бучі отримав нагороду - орден "За мужність" III ступеню.

І продовжував далі визволяти українську землю, зокрема звільняв Херсонщину з боку населеного пункту Давидів Брід.

З дружиною Юлею познайомилися на хрестинах: разом хрестили Демʼянового племінника. Юля розповідає: "У мене вже була донька від першого шлюбу, Діма любив її як рідну, спільних дітей нам не довелося мати. … Мало ми з ним пожили. Дуже добрий був, щирий, відкритий такий. Про війну майже нічого не розповідав, мовляв, не треба тобі того нічого знати. Оберігав нас від переживань".

3 листопада 2023 року на святкування Дня ракетних військ та артилерії України в Запорізькій області поблизу лінії зіткнення Демʼяну та його побратимам мали вручати найвищу відзнаку 128-ї бригади - сірий берет з кокардою "Едельвейс". Та саме в цей час прилетів ворожий "Іскандер-М".

За свою взірцеву службу Дем’ян Стафікопуло отримав чимало відзнак та нагород: орден "За мужність" III ступеню, відзнаки "Збережемо честь, Здобудемо славу", "За вільну Україну", "128 гірсько-штурмова бригада Едельвейс", "За участь в АТО", "Учасник АТО", "За особливу службу", "10 років сумлінної служби", "15 років сумлінної служби", "За взірцевість у військовій службі".

Памʼятаймо наших Героїв!

За матеріалами dolynska.city

Фото: Фейсбук-сторінка Юлія Стафікопуло