Сенсація палеонтології: наука має череп денисівської людини майже століття, але не знала про це

Скарб із минулого весь цей час був у нас під носом

Уже понад сто років науковий світ не припиняє спроб знайти повний черед денисівської людини. Як виявилось, він весь цей час знаходився у сховку. Череп віком 146 000 років був виявлений у 1930-х роках під час будівництва мосту через річку Сунхуа в Харбіні, на північному сході Китаю. Людина, яка знайшла його в часи японської окупації, вирішила приховати знахідку, аби вона не дісталася окупаційній владі. Лише у 2018 році череп передали вченим. У 2024 році він став відомий як "людина-дракон" або Homo longi, повідомляє 24 Канал з посиланням на ArsTechnica.

Спочатку науковці вважали цей череп представником нового виду через його унікальні морфологічні риси. Але вже тоді виникали підозри, що він міг належати до іншої гілки гомінін – зокрема денисівців. Нові дослідження підтвердили цю гіпотезу.

Команда палеоантропологів на чолі з Цянем Цзі та палеогенетики під керівництвом Цяомей Фу змогли витягти молекули з черепа, незважаючи на те, що ДНК не збереглася. Натомість дослідники отримали 95 фрагментів білків зі скроневої кістки, з яких щонайменше чотири мали денисівські маркери. Три з них збігалися із зразками білків, закодованими в денисівській ДНК, що було достатньо для впевненого висновку: череп із Харбіна належав денисівській людині.

Ба більше, Фу та її команда змогли добути мітохондріальну ДНК із зубного нальоту – незвичне, але ефективне джерело, яке також підтвердило спорідненість із денисівцями. ДНК харбінського зразка виявила зв’язок зі щонайменше п’ятьма іншими відомими денисівцями, знайденими раніше в Сибіру.

Мітохондріальна ДНК була вилучена з лише 0,3 міліграма зубного каменю / Фото Qiang Ji/Wensheng Wu/Yannan Ji/Qiang Li/Xijun Ni

Як виглядала денисівська людина

Завдяки надзвичайно добре збереженому черепу, вчені нарешті можуть припустити зовнішність денисівця. Він мав пласке, широке обличчя з великими очницями, важкі надбрівні дуги й масивні корінні зуби. Його череп був довгим, з великою мозковою порожниною, трохи витягнутою вперед щелепою, а також демонстрував поєднання рис давніших видів гомінін і сучасної людини.

Ці ознаки вказують на так звану "мозаїчність" – поєднання примітивних і сучасних рис, що характерно для багатьох представників роду Homo. Водночас, попри всю важливість цієї знахідки, вона репрезентує лише одного індивіда. Ми досі не знаємо, наскільки різноманітними були денисівці, якими були їхні тіла, зріст, чи навіть стать конкретного зразка.

Череп денисівської людини / Qiang Ji/Wensheng Wu/Yannan Ji/Qiang Li/Xijun Ni

Можливо, ми маємо більше решток денисівців

Череп із Харбіна не є унікальним прикладом. Дослідники вказують, що інші скам’янілості зі східного та північного Китаю – зокрема черепи з Далі, Хуалун та Дзіннюші – демонструють схожість із денисівськими рисами, особливо в будові зубів. Це дає підстави припускати, що ми вже маємо більше залишків денисівців, ніж вважалося раніше, але поки що не довели цього.

Тепер мета палеоантропологів – провести детальні генетичні аналізи інших зразків, щоб підтвердити чи спростувати їхню денисівську приналежність.

Що тепер із Homo longi

Оголошений у 2021 році новий вид Homo longi фактично втрачає свій статус – щонайменше в очах генетиків. Хоча морфологія черепа може свідчити про певну унікальність, молекулярні докази не залишають сумнівів: перед нами – денисівець.

Попри всю романтику назви "людина-дракон", головною цінністю цієї знахідки є те, що вона вперше дозволяє людству побачити обличчя загадкової, давно вимерлої гілки людського роду, яка колись жила поруч із неандертальцями та нашими прямими предками.