Тбилиси под давлением репрессий: почему грузинские власти до сих пор не чувствуют себя победителями

Останніми тижнями грузинська влада пішла на різке загострення репресій.

Протягом кількох днів були заарештовані шість лідерів опозиційних партій – всім їм згодом винесли вирок у 7 або 8 місяців ув’язнення.

Ще двоє опозиційних політиків поки чекають вироку.

Формально причиною ув’язнення стала відмова від прибуття на засідання "тимчасової парламентської комісії", яка займається розслідуванням правопорушень, здійснених у роки попередньої влади – партії "Єдиний національний рух" Міхеїла Саакашвілі.

Відмова від свідчень цій комісії – принципова позиція більшості опозиційних сил, адже вони не визнають легітимним результат парламентських виборів минулого року, а відповідно – і всі сформовані нинішнім парламентом органи та комісії.

Втім, ціною такої принциповості є тюремне ув’язнення.

І схоже, влада не збирається зупинятися, поставивши перед таким вибором усіх помітних представників опозиції.

Одна з причин такого загострення – наближення місцевих виборів.

Якщо опозиція візьме у них участь – це стане символічною перемогою партії влади "Грузинська мрія".

Свідченням того, що питання нелегітимності влади вже знято.

Схоже, що така перемога вкрай необхідна "Грузинській мрії".

Оскільки, попри формальний контроль над країною, подолати протестну активність їм так і не вдалося.

Покарання для незгодних.

Напередодні парламентських виборів 2024 року засновник та почесний голова партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі заявив про плани добиватися заборони "Національного руху" та його союзників.

Тобто – фактично всіх опозиційних сил Грузії.

"Щойно ця сила (нинішня опозиція.

– Ред.) відсунеться, у "Грузинської мрії" з'явиться безліч опонентів, і я чекаю на цей день.

Це буде найщасливіший день, коли у людей буде можливість вибрати між добрим та найкращим… Опозиції буде стільки, скільки ми захочемо", – заявив тіньовий керівник Грузії.

І реалізація цієї обіцянки не забарилася.

На початку року була створена парламентська слідча комісія, яка спочатку мала вивчати причини початку російсько-грузинської війни 2008 року.

Тим самим – просуваючи відверто проросійську тезу, що цю війну розпочав тодішній президент Саакашвілі.

"Ми це досліджуємо і, швидше за все, скажемо, що це не була "оксамитова революція"! То справді був переворот у вигляді "оксамитової революції".

До влади прийшла шкідлива сила, і ця сила прийшла до влади шляхом перевороту та фальсифікованих виборів.

Це буде показано конкретно і на основі документів", – вже заявила голова цієї комісії Теа Цулукіані.

І хоча результати цих розслідувань ще не оприлюднені, проте перші результати роботи комісії вже наявні.

Грузинський парламент оперативно ввів кримінальне покарання за відмову співпрацювати зі слідчою комісією.

Покарання за цією статтею вже отримали шестеро опозиційних лідерів: керівники партії "Стратегія Агмашенебелі" Гіоргі Вашадзе та "Гірчі" Зураб Джапарідзе, співзасновники партії "Лело" Мамука Хазарадзе та Бадрі Джапарідзе, співголови партії "Ахалі" Ніколоз Гварамія та Ніканор Мелія, також один із лідерів "Єдиного національного руху" Гіві Таргамадзе.

Окрім тюремного покарання на 7-8 місяців, всім їм заборонено обіймати державні посади протягом двох років.

Показовий момент – Ніколоз Гварамія на момент виклику в парламентську комісію вже перебував у в’язниці.

Йому було запропоновано дати свідчення онлайн, а після відмови – відкрито ще одну справу.

А зважаючи на продовження мандата роботи слідчої комісії – цей список може розширитися.

Наразі єдиним із опозиційних лідерів, хто погодився дати свідчення, став експрем’єр та лідер партії "За Грузію" Георгій Гахарія.

При цьому він дав свідчення онлайн, перебуваючи за кордоном – у Грузії проти нього відкрита справа за прийняте за часів керування урядом рішення про влаштування блокпостів біля лінії розмежування з південноосетинськими сепаратистами.

Дилема для опозиції.

Ситуація з невизнанням парламентської слідчої комісії для опозиції Грузії ускладнюється через ще одну обставину.

Вже восени у Грузії пройдуть місцеві вибори.

І перед опозицією стоїть дуже непроста дилема – брати у них участь чи ігнорувати.

До участі у цих виборах схиляються у партіях "За Грузію" та "Лело".

Якщо перша з них не вперше діє всупереч позиції проєвропейської опозиції, то позиція другої викликає здивування.

Натомість усі інші опозиційні партії, а це вісім політичних сил, виступають за бойкот цих виборів.

Річ у тім, що постанову про проведення виборів підписує Міхеїл Кавелашвілі, якого нинішній парламент обрав на посаду президента Грузії.

Не визнаючи легітимність парламенту, опозиція автоматично не визнає й Кавелашвілі президентом.

А відповідно – не може брати участь у виборах, оголошених нелегітимним президентом.

Ще один аргумент проти участі у виборах – цей крок фактично знецінює принциповість опозиційних лідерів, які не побоялися в’язниці і не пішли проти своїх принципів.

Зрештою, на парламентських виборах минулого року "Грузинська мрія" показала, як вона вміє фальсифікувати.

І хоча суто формально опозиція має шанси виграти у великих містах, включаючи Тбілісі, проте немає жодних підстав вважати, що влада цього разу утримається від фальсифікацій.

З іншого боку, відмова від виборів може дорого коштувати опозиції.

У "Грузинській мрії" не приховують, що просуватимуть на цих виборах "правильну" опозицію.

І що відмова проєвропейських сил від участі у виборах лише спрощує владі реалізацію цього плану.

У цьому контексті важливо недавнє рішення про позбавлення мандатів депутатів від партії "За Грузію", формально – за пропуски пленарних засідань.

Ця партія була єдиною опозиційною політсилою, депутати якої не пішли на складання мандатів.

За що її гостро критикували інші опозиційні сили.

Тепер влада шле сигнал, що не потребує таких напівпоступок.

І що у них вже є своя "опозиція" – на цю роль були призначені депутати від партії "Сила народу", які на вибори йшли у спільному списку з партією влади.

І звичайно, можуть вважатися опозицією лише формально.

Ілюзія перемоги.

Нинішнє загострення репресій свідчить: попри формальний контроль за ситуацією, "Грузинська мрія" почувається геть непевно.

Опозиція так і не поступилася і не повернулася до парламенту – хоча такий крок міг би забезпечити їм принаймні захист від подальшого кримінального переслідування.

Поступово змінюється і позиція Європи – причому не в той бік, як хотілося би грузинській владі.

Після низки символічних кроків, зокрема відмови у безвізі для власників грузинських диппаспортів, у ЄС посилюються голоси на користь введення персональних санкцій проти представників влади і навіть загалом скасування безвізового режиму.

"Сьогодні європейська інтеграція Грузії призупинена.

Прикро, що ця країна може надовго втратити свій історичний шанс на членство в ЄС.

Більш того, демократія Грузії все ще перебуває в небезпеці", – заявив посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський.

Досі у Тбілісі були впевнені: такі санкції гарантовано має заветувати угорський прем’єр Віктор Орбан, проте сумнівно, що він робитиме це у разі, якщо санкції проти Грузії запровадять Сполучені Штати.

А відповідний законопроєкт вже давно лежить у Конгресі США і будь-якого моменту може бути винесений на голосування.

Тим більше, що останні дії грузинської влади лише посилюють аргументи прихильників санкцій.

І нарешті – у Грузії не припиняються і масові антивладні протести.

Зупинити їх не можуть навіть масові затримання активістів – їхня кількість вже перевищила за 70.

Останній мітинг під гаслом "Вставай, Грузіє" пройшов у Тбілісі 29 червня.

"Грузинська мрія" намагається показати цей мітинг як невдачу опозиції.

"Учора всі вчергове переконалися, наскільки важке становище у радикальної опозиції.

Чотири партії, сорок неурядових організацій, фінансування європейської бюрократії, Deep state – всі вони разом брали у цьому участь, а на пікет вийшли 2 тисячі осіб", – заявляє прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе.

І додає, що такі протести нібито лише призводять до падіння популярності ЄС.

"Такі факти та дії вкрай негативно позначаються не лише на європейській бюрократії, а й на іміджі всього Євросоюзу у нашій країні.

Тому нікого не дивує, що довіра до ЄС різко зменшилася – з 80% майже до 50%.

Усім зрозуміло, що європейська бюрократія, керована з боку Deep state, повністю руйнує довіру грузинського суспільства до європейських структур",– запевняє Кобахідзе.

Варто уточнити, що соціологи не фіксують такого падіння довіри грузинів до ЄС (хоча такі заяви влади можуть свідчити про плани відмовитися від євроінтеграційного курсу, який нібито не має підтримки у країні).

І так само явно заниженою виглядає озвучена чисельність антивладних мітингів.

Попри всі залякування з боку влади, протестна активність у Грузії залишається високою.

А відповідно – у будь-який момент країна може знову "вибухнути".

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".