Монітринговий візит до Кременчуцької виховної колонії: виявлено численні та системні порушення прав неповнолітніх засуджених

Виявлено системні порушення прав неповнолітніх засуджених. Особливе занепокоєння викликають порушення трудових прав неповнолітніх, включно з використанням примусової праці без належного правового оформлення.

Відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено повторне відвідування державної установи “Кременчуцька виховна колонія (далі КВК установа, заклад).

Реалізовано плановий регулярний повноцінний візит без попереджень, досліджено всі об’єкти.

Попередній візит відбувся в червні 2018 року.

Візит було реалізовано 02 травня 2025 року. Під час підготовки монітори використовували матеріали звернень родичів засуджених, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ). Скарги від родичів засуджених були отримані на гарячі лінії та на адресу громадських приймалень ХПГ і ЗВУ.

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Під час моніторингового візиту до ДУ “Кременчуцька виховна колонія” було виявлено численні та системні порушення прав неповнолітніх засуджених, що суперечать вимогам національного законодавства України та міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини. Відсутність належної організації медичних оглядів, конфіденційності, інфраструктури та достатньої кількості персоналу свідчить про проблеми з забезпеченням гідного поводження з утримуваними особами.

Особливе занепокоєння викликають зафіксовані порушення трудових прав неповнолітніх, включно з використанням примусової праці без належного правового оформлення. Моніторингова група встановила, що неповнолітні залучаються до тривалої роботи у виробничих дільницях без договорів, вихідних, інструктажів з охорони праці, належної оплати та соціального захисту.

Приміщення дисциплінарного ізолятора не відповідають мінімальним вимогам щодо площі, освітлення та забезпечення приватності.

Крім того, у медичній частині колонії виявлено недоліки у забезпеченні доступу до медичної допомоги, зокрема відсутність ізоляторів для інфекційних хворих і осіб із психічними розладами, проблеми з телемедициною, недотримання температурних режимів зберігання ліків, відсутність стоматологічного обладнання, гарячої води та пожежної безпеки. Зазначене порушує права засуджених на охорону здоров’я.

Загальна інформація

КВК є єдиною спеціалізованою установою в Україні для тримання неповнолітніх осіб чоловічої статі, засуджених до позбавлення волі.

Установа функціонує в системі Державної кримінально-виконавчої служби України та розташована в місті Кременчук Полтавської області.

Основною метою діяльності закладу є не лише забезпечення режиму відбування покарання, а й виховання, ресоціалізація та підготовка засуджених до повернення в суспільство. У колонії організовано загальноосвітнє навчання, здобуття робітничих професій, спортивну і культурно-масову діяльність, а також здійснюється індивідуальна виховна робота.

Історія створення виховних колоній в Україні має глибоке коріння, що сягає 1920-х років, коли на території Полтавщини діяла перша трудова колонія імені Максима Горького під керівництвом Антона Макаренка.

У радянський період система виховно-трудових колоній оформилася як окремий сегмент пенітенціарної системи для неповнолітніх. У незалежній Україні ці установи зазнавали численних реформ, пов’язаних зі зменшенням кількості засуджених дітей, гуманізацією кримінального законодавства, а також поступовим закриттям більшості таких колоній через малу наповнюваність.

Станом на сьогодні в Україні функціонує лише дві виховні колонії: одна для хлопців і одна — для дівчат, тоді як у 2000-х роках їх було понад 20. Це свідчить про суттєве скорочення мережі та зміну підходу держави до покарання неповнолітніх, що дедалі більше орієнтується на альтернативи позбавленню волі.

Заклад розташований за адресою: 39617, місто Кременчук, Полтавської області, вулиця Лікаря Богаєвського, 10/30.

Керівник установи — Сайко Олександр Сергійович.

Заклад складається з чергової частини, дільниць СПС, школи, ПТУ, майстерень, харчоблоку, ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається зі 158 посад. Фактична чисельність — 132 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — складає 26 співробітників. Планове наповнення закладу — 184 особи. Фактична кількість засуджених — 59.

У закладі функціонують 2 дільниці СПС. В установі працює 2 психологи. Працевлаштовано 23 засуджених, з них за трудовими договорами — 20 і за цивільно-правовим договором (ЦПД) — 3.

На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 7 осіб, схильних до членоушкодження — 8, до втечі — 2.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання і неналежного надання медичної допомоги. 1 особа має інвалідність ІІІ групи. У власному користуванні засуджені не мають планшетів і не мають електронних адрес (email).

Протягом 2025 року зафіксовано 1 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі. Групою моніторів проведено опитування близько 40 осіб з-поміж засуджених під час відвідування промислової зони, їдальні, дільниць СПС, з проведенням загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуальні спілкування з особами, в тому числі і на умовах анонімності.

Позитивний досвід

У ДУ “Кременчуцька виховна колонія” впроваджено комплекс позитивних практик, спрямованих на забезпечення прав неповнолітніх засуджених, зокрема права на освіту, професійну підготовку, гідні житлово-побутові умови, ресоціалізацію та змістовне дозвілля. У колонії успішно функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №32, у якій станом на 1 травня 2025 року навчалося 32 учні, з них 20 — в 11-му класі.

Навчальний процес організовано відповідно до державних стандартів, із врахуванням індивідуальних особливостей, рівня підготовки та віку вихованців. Освітній заклад забезпечений необхідними підручниками, кваліфікованими педагогічними кадрами та умовами для отримання повної загальної середньої освіти, що сприяє подальшій інтеграції осіб у суспільство та зниженню ризику повторних злочинів.

Однією з ключових практик є функціонування у структурі установи Державного професійно-технічного навчального закладу “Кременчуцьке професійно-технічне училище”, яке діє під егідою Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України. Училище проводить професійну підготовку за ліцензованими робітничими спеціальностями, такими як зварник, слюсар, електромонтер, тинькар, пекар, швачка тощо.

Практична підготовка здійснюється в обладнаних відповідно до вимог безпеки майстернях колонії. По завершенню навчання учні отримують документи державного зразка, що відкриває реальні перспективи працевлаштування після звільнення.

Станом на травень 2025 року навчання проходили 19 вихованців, з яких 7 уже завершили курс. Така система професійної підготовки є важливим елементом ресоціалізації, що підвищує самооцінку, сприяє формуванню трудових навичок і зменшує ризик соціальної дезадаптації.

З метою створення умов, наближених до європейських стандартів утримання, в установі проведено значний обсяг ремонтних і облаштувальних робіт. Зокрема, оновлено приміщення дільниці соціальної адаптації, включно з побутовими кімнатами, спальними приміщеннями, кімнатою для самостійного приготування їжі, спортивною зоною.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Обладнання дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. У Доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2012 році, Європейський комітет із запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначає, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (не включаючи вбудований туалет); відстань між стінами камери встановлюється не менше 2 м. (пункт 45 (CPT/Inf (2013) 23).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним рекомендаціям. Зокрема, у приміщеннях ДІЗО №№1,2 відстань між стінами менше ніж 2 метрів. Це призводить до того, що через обмежену площу засуджені, які відбувають дисциплінарне стягнення, не можуть вільно рухатися всередині камери, що створює відчуття фізичного дискомфорту.

У камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення. Через конструктивні особливості вікон в окремих камерних приміщеннях ДІЗО засуджені позбавлені можливості самостійно їх відчиняти.

Санвузли в окремих камерних приміщеннях не мають дверцят та достатніх перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Таким чином, приміщення не відповідають частині першій статті 115 КВК України, пунктам 14,15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

2. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП) та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

3. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення спеціальної виховної установи, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для приймання засуджених адміністрацією та медперсоналом, комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня, приміщення для роздягання, кімната для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів і миття столового посуду.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі, а відсутня у ДІЗО/ПКТ кімнати для приймання засуджених медичним персоналом внаслідок чого медичний огляд засуджених проводиться у кімнаті чергової зміни або у камерному приміщенні свідчить про отримання співробітниками установи та іншими особами з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених осіб в ході медичного огляду, маніпуляцій або процедур.

Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

4. Прогулянки для засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення, проводяться у невеликих двориках із гнітючим дизайном, зокрема через високі стіни, що повністю обмежують огляд. Водночас Комітет неодноразово рекомендував переглянути розміри та архітектуру таких дворів, “звідки, у кращому разі, відкривається вид лише на небо” (пункт 122, пункт 127 (CPT/Inf (2014) 15).

5. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрація та персонал установи не забезпечують належну організацію роботи з новоприбулими засудженими. Так, відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі — Положення про КДіР), заходи програми ознайомлення новоприбулих засуджених мають плануватись таким чином, щоб кожен член робочої групи відвідував дільницю КДіР не рідше одного разу на тиждень.

Однак під час аналізу журналу обліку відвідування дільниці КДіР встановлено, що окремі члени робочої групи — зокрема заступник начальника установи з ІКПЗ, начальник ВІГЗ, головний бухгалтер, старший оперуповноважений оперативної групи, юрисконсульт та завідувач Кременчуцької міської медичної частини не здійснюють відвідування дільниці з передбаченою регулярністю, чим порушують вимоги Положення щодо участі у роботі з новоприбулими засудженими.

6. Моніторинговою групою було встановлено, що адміністрація установи запровадила практику заборони неповнолітнім засудженим користуватися ліжками у спальних приміщеннях дільниці КДіР вдень у вільний час. Така практика суперечить пункту 4 додатку 8 до ПВР УВП, відповідно до якого засудженим не забороняється сидіти чи лежати на ліжках у вільний час.

Крім того моніторинговою групою зафіксовано практику, запроваджену адміністрацією установи, щодо замиκання неповнолітніх засуджених у спальних приміщеннях дільниці КДіР на ніч, що не передбачено чинними нормативно-правовими актами. Така практика є особливо чутливою з огляду на вік утримуваних осіб, створює фізичний та психологічний дискомфорт та суперечить принципам динамічної безпеки.

7. Обладнання дільниці КДіР не відповідає встановленим вимогам щодо належних умов утримання засуджених та поводження з ними. Так, у порушення вимог Норм забезпечення, в дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм та суперечить пункту 1 розділу ХІІ ПВР УВП. Таким чином неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

Санвузли в спальних приміщеннях дільниці КДіР не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення вимог пункту 4 розділу ХХІІ ПВР УВП та пункту 3.19 розділу ІІІ Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил належним чином не забезпечується.

Санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться, що підтверджується відсутністю записів про миття у книзі обліку відвідування лазні у відповідні дати прибуття.

Крім того, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення, в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим. Також встановлено, що у приміщеннях пральні та душової ДІЗО не функціонує примусова припливно-витяжна вентиляція, чим порушуються вимоги пункту 2.11 розділу II Положення.

Нарешті, обов’язки з нагляду за дотриманням порядку під час миття засуджених у лазні, контролю прибирання, дезінфекції приміщень та здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, фактично не виконуються черговим медичним працівником.

9. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29) пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23) пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

10. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 01.05.2025 року складає 26 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

11. Під час моніторингового візиту до КВК було виявлено системні порушення трудових прав неповнолітніх засуджених. Аналіз наданих строкових трудових договорів, документів обліку робочого часу та штатного розпису засвідчив, що у колонії фактично ігнорується чинне трудове законодавство України, положення Конституції, міжнародні зобов’язання держави щодо захисту дітей, а також фундаментальні принципи протидії примусовій праці.

Установою було надано копії строкових трудових договорів, укладених із засудженими віком 16-17 років: А. (17 років), Б. (17 років), В. (16 років), Г. (17 років) та іншими. Аналіз змісту цих договорів виявив низку грубих порушень, а саме:

• Відсутність посилань на скорочену тривалість робочого часу, що прямо порушує ст. 51 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка передбачає 36-годинний робочий тиждень (6 год/день) для неповнолітніх;
• Використання загальних формулювань, як-от “відповідно до законодавства”, без конкретизації умов праці, графіку роботи чи розміру оплати, що позбавляє засуджених можливості захистити свої права у разі порушення;
• Відсутність даних про проведення інструктажу з охорони праці та ознайомлення з умовами договору — порушення ст. 169 КЗпП України;
• Строковий характер договорів без належного обґрунтування суперечить ч. 2 ст. 23 КЗпП, відповідно до якої строковий договір допускається лише за умов, коли трудові відносини не можуть бути безстроковими через характер або умови роботи;
• Ігнорування спеціальних гарантій для неповнолітніх, встановлених ст. 187,198 КЗпП України, а також вимог Конвенції МОП №138 (про мінімальний вік для працевлаштування) і Конвенції МОП №182 (про найгірші форми дитячої праці).

Виявлено ознаки формального працевлаштування без реального забезпечення трудових прав, що в контексті пенітенціарної системи може свідчити про експлуатацію у формі прихованої примусової праці — порушення ст. 43 Конституції України та п. 64 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Мандели).

Окрім договорів, адміністрація колонії надала табелі обліку робочого часу за березень-квітень 2025 року щодо засуджених: П. (2006 р.н.), О. (2006 р.н.), К. (2006 р.н.), О. (2006 р.н.), Д. (2006 р.н.), та інших. Аналіз табелів виявив наступне: системне перевищення встановленої норми тривалості праці для неповнолітніх — щоденне 8-годинне навантаження при дозволених 6 годинах. Таким чином, тривалість тижневого робочого часу сягала 40-48 годин, що суперечить ст. 51, 187 КЗпП України, а також Конвенції МОП №138.

Відсутність вихідних, святкових днів та будь-яких відміток про лікарняні, навчання чи відпустки стосовно робітників харчоблока — порушення ст. 67, 73 КЗпП України, п. 103 Правил Мандели та Порядку ведення табелів обліку відповідно до Наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008 року.

Під час особистого спілкування на умовах анонімності в недопущення підслуховування, прослуховування та втручання в конфіденційне спілкування з вихованцями установи, моніторинговою групою були опитані засуджені І. і О., що працюють кухонними робітниками. Вихованці повідомили, що працюють кожний день, без вихідних і святкових днів. Ця інформація підтверджується записами в журналах огляду лікарем 07-54 і журналу видачі колючо-ріжучих предметів.

Аналіз штатного розпису та списків осіб, залучених до праці в майстернях, пральні, на кухні, а також в інших підрозділах колонії, засвідчив, що частина засуджених, у тому числі неповнолітні 2006 року народження, виконують роботи з господарського обслуговування без жодного правового оформлення. Вони не значаться в жодному з поданих договорів або табелів, а також немає відповідних наказів про їхнє офіційне залучення до господарських робіт.

Така праця не оплачується, не враховується до страхового стажу, не супроводжується соціальними гарантіями та може кваліфікуватися як прихована або примусова праця, що порушує Конституцію України, КЗпП, а також міжнародні зобов’язання України (зокрема, Конвенції МОП №29 та №105).

На підставі документів, наданих адміністрацією ДУ “Кременчуцька виховна колонія”, встановлено факти системного залучення неповнолітніх засуджених до праці у виробничій дільниці з виготовлення паперових і картонних виробів без належного оформлення трудових відносин.

Згідно з рознарядками та журналами обліку робочого часу, щонайменше наступні неповнолітні були щоденно залучені до робіт зі склеювання, пакування та фасування паперових заготовок протягом березень-квітень 2025 року, а саме засуджені: Л.,Т.

Водночас жоден з цих засуджених не значиться в поданих адміністрацією колонії строкових трудових договорах або табелях обліку робочого часу, як це передбачено статтею 107 КВК України.

Таким чином, діяльність цих засуджених має всі ознаки неправомірного використання праці без оформлення трудових відносин, що порушує статті 24,43,187,198,105,107 Кодексу законів про працю України; суперечить Конституції України (ст. 43); є несумісною з міжнародними зобов’язаннями України згідно з Конвенціями МОП №29 і №105, а також з Правилами Мандели і свідчить про потенційні ознаки прихованої примусової праці неповнолітніх.

Особливо небезпечно, що зазначені особи народилися у 2006 році, тобто на момент виконання робіт були у віці 17-18 років і мали додаткові законодавчі гарантії, передбачені статтями 187 і 198 КЗпП України, які у колонії проігноровано.

Встановлені факти вказують на грубе та системне порушення прав неповнолітніх засуджених у сфері праці. Наявна практика свідчить про експлуатацію уразливої категорії осіб в умовах несвободи, без оплати, без захисту, без страхового стажу, без інструктажів і без контролю. У таких обставинах робота у виробничій дільниці не має ознак добровільної і безпечної трудової діяльності, а більше — примусової, прихованої під виглядом “виховного процесу”.

Кременчуцька міська медична частина філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Полтавській області

Завідувач Кременчуцької міської медичної частини філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Полтавській області (далі — медична частина) — Городько Олександр Вікторович.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаних у двох пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

3. У порушення пункту 8 глави 5 розділу 2 Порядку в стаціонарі відсутній належним чином облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

4. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15 вересня 2016 року №970, встановлено, що в медичній документації (зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми № 025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми № 003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

5. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

6. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

7. У порушення Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасного розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

Крім того ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палата, призначена для утримання таких пацієнтів, не обладнана душовою кабіною, у зв’язку з чим засуджені з інфекційними захворюваннями змушені відвідувати загальну лазню установи разом з іншими особами.

Варто також зауважити, що душові взагалі відсутні у приміщеннях медичної частини. Таким чином відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і персоналу установи.

8. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

9. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, в медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

10. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” статті 13 Закону України “Про охорону праці”.

11. У порушення вимог наказу МОЗ України від 16.12.2003 року №584 “Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах”, лікарські засоби зберігаються без дотримання встановлених виробниками температурних режимів. Зокрема, в приміщенні маніпуляційного кабінету у сумці невідкладної допомоги було виявлено одну упаковку лікарського засобу “Адреналін”, для якого встановлена максимальна температура зберігання не повинна перевищувати 8°С. Недотримання відповідних умов може призвести до втрати ефективності лікарських засобів, що становить ризик для життя і здоров’я пацієнтів.

12. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417(далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Привести умови тримання в ДІЗО у відповідність до міжнародних та національних стандартів, зокрема: забезпечити відповідність площі камер мінімальним стандартам (не менше 6 м² житлової площі, відстань між стінами — не менше 2 м); гарантувати достатній рівень природного освітлення і вентиляції; оснастити санвузли перегородками, що забезпечують право на приватність (відповідно до п. 19.3 Європейських пенітенціарних правил); забезпечити можливість самостійного відкривання вікон засудженими.

2. Забезпечити ДІЗО належними службовими та побутовими приміщеннями, відповідно до Норм забезпечення: оснастити приміщення кімнатами для приймання медперсоналом, коморами для зберігання особистих речей, кімнатою для роздачі їжі, приміщенням для перукаря тощо; гарантувати конфіденційність під час медичних оглядів згідно зі ст. 39-1 Закону України “Основи законодавства про охорону здоров’я”.

3. Переглянути умови проведення прогулянок у дисциплінарних двориках: модернізувати прогулянкові дворики із врахуванням рекомендацій Комітету (CPT/Inf (2014) 15) щодо відкритого простору, доступу до візуального середовища, зменшення психологічного тиску.

4. Забезпечити ефективну роботу з новоприбулими засудженими в дільниці КДіР: дотримуватися вимог Положення про КДіР щодо участі всіх членів робочої групи не рідше одного разу на тиждень. Запровадити системний контроль за виконанням цих вимог.

5. Припинити практику замикання неповнолітніх засуджених у нічний час у спальних приміщеннях КДіР: забезпечити належний рівень динамічної безпеки без запровадження обмежень, не передбачених законодавством; дотримуватися права на відпочинок у вільний час, не обмежуючи використання ліжок вдень (п. 4 додатку 8 до ПВР УВП).

6. Привести дільницю КДіР до вимог Норм забезпечення та ПВР УВП: оснастити дільницю відповідними приміщеннями: гардеробною, кімнатою побуту, сушаркою, коморами для чистих/брудних речей тощо; встановити перегородки в санвузлах, забезпечити гігієнічний та приватний доступ відповідно до Європейських пенітенціарних правил (п. 58 CPT/Inf (2024) 20).

7. Забезпечити дотримання норм лазне-прального обслуговування: організувати миття новоприбулих засуджених відповідно до графіків, вести повноцінний облік; налагодити надання перукарських послуг; встановити вентиляційні системи в пральні/душовій ДІЗО; зобов’язати чергового медпрацівника виконувати обов’язки з контролю за санітарно-гігієнічними процедурами (Положення, п. 3.10, 3.11).

8. Заборонити відкриту демонстрацію спеціальних засобів персоналом, який контактує із засудженими: забезпечити дотримання вимог п. 1 розділу XXVI ПВР УВП щодо прихованого носіння спецзасобів; враховувати рекомендації Комітету CPT щодо уникнення психологічного тиску (CPT/Inf (2011) 29, п. 85; CPT/Inf (2013) 23, п. 23).

9. Вжити заходів для усунення некомплекту персоналу: розробити та реалізувати план підвищення чисельності персоналу; відмовитися від практики 24-годинних змін (CPT/Inf (2024) 20, п. 93).

10. Забезпечити дотримання трудових прав неповнолітніх засуджених: припинити практику використання праці неповнолітніх без оформлення трудових відносин; переглянути строкові трудові договори з урахуванням ст. 23,51,187,198 КЗпП України, вимог Конвенцій МОП №138, №182, №29, №105; забезпечити скорочений робочий час (6 годин на день); облік вихідних, святкових днів, лікарняних, навчання та відпусток; проведення інструктажів з охорони праці та документальне оформлення.

11. Оформити всі форми праці відповідно до чинного законодавства, з обов’язковою оплатою, внесенням до табелів обліку та наданням соціальних гарантій.

12. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Кременчуцькій міській медичній частині філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Полтавській області.

13. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.

14. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

15. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

16. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

17. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

18. Забезпечити надання належної психіатричної медичної допомоги.

19. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

20. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

21. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, в тому числі дентальним рентген-апаратом.

22. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.