17 «Петріотів» Трампа. Де союзники можуть взяти системи ППО для України?

Недавня заява президента США Дональда Трампа про постачання Україні 17 систем MIM-104 Patriot коштом країн НАТО сколихнула не лише українське інформаційне поле, а й американське. Однак пояснити таку кількість обіцяних комплексів досі не зміг ніхто. На сьогодні відомо одне: стільки батарей Patriot мають лише США — це майже половина всіх активних систем цього типу.

ZN.UA вирішило детально розібратися в тому, хто може швидко поставити Україні стільки комплексів Patriot і скільки таких систем є на озброєнні різних країн.

Звісно, головним власником і «розпорядником» є самі Штати, на території яких виробляють усі системи Patriot і левову частку ракет до них. Компанія Raytheon Technologies випускає MIM-104 з далекого 1981 року, коли на конвеєр стала перша версія Patriot. Відтоді відбулася не одна модернізація як самої системи, так і ракет до неї. Початкову версію PAC-2 було значно допрацьовано протягом 1980-х років, а потім замінено на повністю нову ракету PAC-3, призначену безпосередньо для збиття балістичних та аеробалістичних цілей.

Утім, незважаючи на повний цикл виробництва та ремонту комплексів, самі Сполучені Штати досі мають лише близько 45–50 активних батарей Patriot в усьому світі, поділених на 15 батальйонів. На перший погляд це чимало, однак з урахуванням усіх точок, де потрібна ешелонована протиповітряна оборона, ця кількість уже не так вражає.

Річ у тім, що кожна військова база США в Тихому океані або на Близькому Сході захищена щонайменше однією батареєю Patriot. Щодо баз в Іраку, Катарі чи ОАЕ — кількість може кратно збільшуватись у разі відповідних загроз або ж зменшуватись, коли обстановка в регіоні спокійна. Гарним прикладом є й ситуація з Південною Кореєю: лише в цій країні США розміщують вісім батарей Patriot, або ж 64 пускові установки (по 8 на кожну батарею).

Ще одним промовистим фактом є те, що Сполучені Штати на сьогодні не замовили жодної системи Patriot у компанії Raytheon Technologies — фокус зміщено на замовлення ракет PAC-3, здатних збивати балістичні ракети. Саме їх дефіцит заважає постачати Україні обіцяну військову допомогу.

Основними ж замовниками нових комплексів Patriot є здебільшого європейські країни, які зрозуміли: альтернативи створенню ешелонованої протиповітряної оборони немає. І саме серед них варто шукати тих, хто має передати Україні обіцяні «17 систем Patriot».

Одразу після заяви Трампа про ці системи для України всі світові ЗМІ почали гадати: яка ж країна може надати відразу стільки? Та найголовнішим у цих словах Трампа було трохи інше. Та й ішлося зовсім не про повні системи, а про пускові установки.

Повна цитата виглядає так: «Є одна країна, що має 17 Patriots, уже готових до відправки. Вони їм не знадобляться, тож ми збираємось укласти угоду, за якою 17 систем, або ж значну їх частину, буде відправлено до України». Постає питання: як ці системи можуть «бути непотрібними» країні, що є членом НАТО, з урахуванням постійних тез Трампа про те, що європейські країни недостатньо вкладаються у свою оборону? Та й чому цифра є такою дивною — 17 штук?

Висновок є цілком логічним: ця країна може не входити до НАТО. А передача «Петріотів» Україні може виявитись можливою лише через невелику прогалину в законі, яку досі не можуть однозначно витлумачити навіть самі законодавці.

В жовтні 2020 року стало відомо, що Швейцарія замовляє у Сполучених Штатів п’ять батарей Patriot, аби створити власну систему повітряної безпеки під назвою BODLUV. Тоді ж було оприлюднено й деталі замовлення, яке містило доволі специфічну кількість компонентів:

• п’ять радіолокаційних станцій AN/MPQ-65;
• п’ять станцій бойового управління AN/MSQ-132;
• 17 пускових установок M903.

Варто врахувати, що кількість пускових є унікальною: наприклад, Іспанія, яка пізніше замовляла чотири батареї Patriot, купила водночас аж 24 пускові установки М903. І тільки Швейцарія замовила 17, до того ж у складі п’ятьох батарей.

Також на потрібні нам деталі проливає світло нова публікація WSJ. Видання пише, що Німеччина запитувала у США дві системи Петріот. Однак у телефонному дзвінку з Мерцом Трамп запропонував поставити пʼять систем замість двох. Власне, саме така кількість і була замовлена Швейцарією 2020-го року: 5 батарей з 17 пусковими установками.

Одразу на думку спадає заперечення: як Швейцарія може передати Україні свої Patriots, якщо раніше ветувала надання навіть списаних танків і старих БТРів? Відповідь можна знайти, якщо детально вивчити законодавство Швейцарії про «передачу військових матеріалів країнам у стані війни». І ми це зробили.

Згідно зі статтею 22 «Закону про військові матеріали», заборонено іноземні транзакції з країнами, які перебувають у стані внутрішнього або міжнародного конфлікту. Однак ідеться тут про військові товари, виготовлені у Швейцарії, або ж ті, що перебувають на балансі Збройних сил країни. Водночас жодних положень про військову техніку, замовлену за кордоном і ще не поставлену до Швейцарії, немає.

За даними з відкритих джерел, Швейцарія мала отримати замовлені комплекси 2026 року, а отже, вони ще не прибули на її територію й не вважаються її військовим майном. Саме в цьому й полягає відповідь на питання, звідки можуть взятися 17«Петріотів» для України й чому їх саме 17. На жаль, пускових установок, а не повних систем.

Також виникає питання, чому Швейцарія може зробити можливою таку відправку, якщо сама очікує нові системи ППО протягом п’яти років? Тут варто процитувати слова посла США при НАТО Метью Вітакера, який заявив: «Наша зброя є найкращою в світі, і ми будемо надавати пріоритет поставкам для України».

Тобто заміни цих систем ППО, які оплатить Німеччина та інші європейські країни, Швейцарії не доведеться чекати довго, і тим більше не треба буте ставати в кінець довгої черги на замовлення нових Patriots.

Утім, відклавши зайвий оптимізм, маємо розуміти, що постачання цього озброєння до України та введення його в експлуатацію займе багато часу. Інше питання — інтеграція цих систем ППО до загальної системи протиповітряної оборони України: підключення так званого натовського Wi-Fi Link-16 і набуття повної боєготовності. Може йтися не про місяці, а навіть про роки.

Однак, головним у цій ситуації є рішення — його вже ухвалено. Та маємо не забувати, що сталося це не завдяки адміністрації Трампа, а внаслідок рішучості європейських партнерів, які погодилися профінансувати оборону українського неба мільярдами євро зі своїх бюджетів.