Анастасія Зазуляк, «24 канал»: Ми віримо в «здоровий клікбейт» — він не має нічого спільного з обманом

Чому соцмережі більше не сприяють збільшенню переглядів на сайті, що таке «здоровий клікбейт» і навіщо сайту «24 каналу» гороскопи й передбачення полковника запасуРомана Світана, які зазвичай не збуваються. Про ці й інші теми «Детектор медіа» поспілкувався з головною редакторкою сайту «24 каналу» Анастасією Зазуляк.

— У серпні минає три роки, як ви очолили редакцію сайту «24 каналу». Які ключові завдання ви ставили собі, коли стали головною редакторкою? Як змінилася ваша візія за цей час?

— Я працюю на сайті «24 каналу» фактично з 2018 року. Головною редакторкою стала де-юре у серпні 2022-го, вже під час повномасштабного вторгнення, хоча де-факто виконувала ці обов’язки раніше. Від початку великої війни моя відповідальність постійно зростала, ключові виклики почалися ще у лютому. Найважливішим для мене тоді було зберегти команду. Вона у нас була дуже велика — близько 100 людей, і ми, як і більшість медіа, втратили всі рекламні контракти.

Разом із цим важливим було оперативне інформування людей. Ми настільки занурились у цей процес, що в перші 3—4 дні майже не спали, евакуйовували частину команди до Львова, працювали 24/7.

Це були мої головні цілі на початку кар’єри головної редакторки. З часом моя візія змінювалася відповідно до змін у світі та редакційному житті. Але головна мета залишилася: зберегти команду. І я можу похвалитися, що нам це вдалося — ніхто не пішов, ми просто змінили комусь специфіку роботи.

Зараз моя мета — зростання й успіх команди, а отже й бренду. Також важливим залишається якісне, оперативне інформування. Але якщо на початку це було просто інформування, то тепер ми займаємось і соціальними проєктами, і журналістськими розслідуваннями. Моя візія лишилася тією ж, просто її межі розширилися відповідно до нашої нової реальності.

— А скільки зараз людей у команді сайту? Як вдається працювати з таким обсягом контенту у стресових умовах? І чи є у вас програми підтримки редакції, щоб люди могли відновитися?

— Зараз — понад 130, і це без урахування фрилансерів і співпраці з іншими журналістами. Ми постійно ростемо, і це мене дуже тішить.

У нас є 16 менеджерів, тобто 16 окремих команд — за напрямами, які можна побачити на сайті: економіка, спорт, техно, розваги, політика, військова тематика тощо. Є команда, що працює з ексклюзивами з каналу — ми обираємо саме той контент, який буде цікавим нашій аудиторії, бо вона відрізняється від телевізійної чи ютубної. Наприклад, у нас найбільше читають військову тематику, історії бійців і командирів. Спеціальна команда адаптує цей контент у текстовий формат для сайту.

Секрет роботи з таким обсягом — професійні керівники команд. Всі наші менеджери — це колишні редактори, які пройшли шлях зсередини: від стрічки новин чи рубрики до керівної ролі. Завдяки цьому вони розуміють усі процеси — де складно, де можна щось покращити. Для нас це дуже важливо, ми завжди надамо перевагу менеджеру, який виросте всередині команди, аніж візьмемо когось поза межами редакції.

Фото: Команда сайту 24 каналу

Я теж починала як редакторка стрічки новин сім років тому. Потім стала випусковою, заступницею головної редакторки — і вже згодом очолила редакцію. У нас немає необґрунтованих «стрибків» — усі проходять поступовий шлях і знають усі деталі процесу.

У нас є люди по всій Україні: в Одесі, Дніпрі, Харкові, Києві, Львові. Ми завжди знаємо, як у кого справи, завжди допомагаємо. Наприклад, після масштабної атаки по Києву, ми запропонували оплачуваний вихідний усім, кому це потрібно.

Ми також є частиною програми Mental Support for Media. Дякуємо координатору Андрію Сидоренку — попри велику кількість людей, нас включили в програму. Понад 50 колег прослухали лекції, долучилися до чату, мали змогу поспілкуватись із психотерапевтами.

Наша філософія — робота не зі страху не виконати KPI, а з бажання не підвести. Це формує міцні стосунки всередині.

— Яка наразі місячна відвідуваність сайту?

— Ми вивчаємо ці цифри, бо саме вони рухають нашими рішеннями. Звісно, керуємося здоровим глуздом, але аналітика допомагає зрозуміти, які теми чи рубрики «заходять» краще. Тоді ми робимо на них більше новин.

Наприклад, за червень ми мали 67 млн переглядів сторінок. Але важливіший показник — це кількість унікальних користувачів, ми називаємо їх «уніками». За червень у нас було їх 15 млн, тобто конкретних читачів, які зайшли й прочитали сайт.

Середній трафік за місяць — приблизно 70 млн переглядів. За рік це близько 830 млн. Кількість залежить як від інформаційного порядку денного, так і від факторів на кшталт оновлень у гуглі, SEO тощо. Щомісяця маємо приблизно 10 млн унікальних користувачів.

— Як у розвитку сайту допомагають соцмережі та скільки людей над цим працює? Звідки ваш головний трафік?

— Соцмережі колись були великим джерелом трафіку, і багато сайтів будували стратегії саме на цьому. Зараз ситуація кардинально змінилася: вони більше не дають трафіку, а стали просто частиною бренду — містком між редакцією та читачем.

Єдиний, хто ще трохи дає трафік — це фейсбук. Але навіть він з одного з трьох провідних джерел опустився до шостого-сьомого місця. Нині з фейсбуку ми отримуємо лише близько 5% трафіку на сайт.

Причина — зміна алгоритмів. Meta та інші соцмережі віддають перевагу розважальному контенту, тоді як політичний і новинний контент занижується або блокується. Були навіть ситуації, коли за згадку слова «Азов» ми по пів року втрачали бюджет нашого фейсбуку. В нас були розмови і з Мінцифри, Meta, Google, тому що це було просто неадекватно.

Раніше соцмережами займалися 3—4 людини, причому одна й та сама людина могла займатися інстаграмом і фейсбуком, або інстою і телеграмом. То тепер тільки соцмережами сайту «24 каналу» займається 12 людей.

У нас є Facebook, Telegram, Instagram, TikTok, Threads, WhatsApp, Viber, SI8, ще один канал у Facebook. Кожен канал веде окрема людина. Наша соцмережна команда виросла до повноцінної диджитал-редакції, якою керує Яромир Вдович.

Фото: Яромир Вдович

Загалом близько 60 людей займаються соцмережами інших проєктів холдингу. Наприклад, ми перші за кількістю підписників у тіктоку серед українських медіа. У червні — 38 млн переглядів. Вотсап-канал став першим верифікованим серед українських медіа — процес складний, але ми це зробили.

Загалом, соцмережі — це про впізнаваність бренду, про такі окремі великі напрямки, які варто розвивати, на які не можна заплющувати очі, тому що люди черпають усе більше звідти інформації.

— А оці 38 мільйонів переглядів у тіктоку дають якісь переходи на сайт?

— Ми думали, як би використати класні перегляди в тіктоку для залучення трафіку на сайт. Але ні — воно так не працює. Це окрема мережа, з окремою логікою й алгоритмами.

У тіктоку є своя нішева аудиторія — переважно до 35 років, дуже активна, хоча є й старші користувачі. Для нас це шанс ближче з нею комунікувати. Сайт напряму з тіктоку трафіку не отримує. Але тікток-команда адаптує деякі матеріали з сайту у формат коротких відео, і це працює — хоч прямого переходу немає. Бо аудиторія там інша — більше візуалів.

— Наскільки на зміст і форму новин впливає SEO-оптимізація? Якщо сайт отримує дохід, то розкажіть, будь ласка, яка у вас бізнес-модель?

— SEO — це велика окрема ніша у нашій редакції. Над нею працюють мої заступниці Наталя Боднар і Вероніка Гавриленко. Але наша філософія — щоб усі редактори вміли працювати з SEO. Тому ще на етапі стажування всі проходять навчання й практику. Ми це робимо безплатно — аби кожен розумів, що таке SEO і навіщо воно потрібне.

Фото: Наталя Боднар

Звісно, SEO впливає на формування новин, але в нас є «червоні» лінії. Ми орієнтуємося на те, що цікавить людей — що гуглять, що в трендах, і щодня аналізуємо простір. Тому ми публікуємо не лише подієві новини, а й рецепти, інструкції, нагадування, пояснення законодавства.

Але, знову ж таки, нами керує не лише попит, а й здоровий глузд. Тому в нас ніколи не було і не буде прогнозів астрологів чи порад тарологів про війну, як і небезпечних «лікувальних» порад на кшталт «як вдома вирізати кондилому». Дуже часто є такий стереотип, що на сайті «24 каналу» є рубрика з тарологом, який розказує, коли закінчиться війна. Все, що потенційно несе якусь небезпеку, ми такого не даємо, хоча це дуже активно гуглять.

Ми пишемо новини відповідно до інших запитів. Наприклад, у сезон полуниці люди гуглять, як за нею доглядати — і ми відповідаємо на цей запит у відповідній новині, використовуючи ключі. Але такі матеріали не виходять на основному домені — ми розміщуємо їх у певних рубриках, наприклад, у «Порадах».

Якщо раніше трафік ішов із соцмереж, то тепер — із Google. Це для нас важливо, бо ми працюємо винятково за рекламні кошти. Більше трафіку — більше можливостей заробляти, розвивати нашу команду, платити премії, запускати нові проєкти. Ми не працюємо на гранти — можуть бути лише точкові заявки від конкретних журналістів.

Наша бізнес-модель полягає у тому, що ми маємо трафік, ми продаємо місце для комерційних проєктів, працюємо на партнерській основі. Тому SEO для нас — прямий шлях до аудиторії та партнерів.

— Як на цю бізнес-модель вплинула війна?

— Ми втратили близько 15 комерційних проєктів, але мали фінансову подушку, яка дозволила протриматися пів року. Завдяки цьому зберегли команду. Потім ситуація почала оживати — рекламодавці поверталися, і ми відновлювали проєкти.

Зараз ситуація навіть краща, ніж до повномасштабного вторгнення: повернулися старі партнери й прийшли нові.

Я точно не скажу, скільки зараз у нас комерційних проєктів, але їх близько 20, можливо, й більше. Поясню, що для нас комерційний проєкт. Умовно, у нас є рубрика на основному домені, яка відповідає на певні запити. Наприклад, зараз дуже гуглять, де відпочити в Україні. Через мобілізацію менше їдуть за кордон, багато військових із сім’ями хочуть відпочити, тому пошук в межах країни зараз — топ.

Ми відновили рубрику Travel, яка якийсь час була мертва — і бачимо плюс 80% трафіку. Це означає, що потенційний рекламодавець (турфірма, перевізник тощо) може зацікавитися рубрикою. Ми укладаємо контракт, ведемо рубрику, додаємо інформацію про спонсора — і так працює з усіма комерційними рубриками.

Коли контракт закінчується, ми можемо продовжити вести рубрику, якщо вона дає трафік, і на її місце прийде новий партнер. Це наша бізнес-модель. Рекламодавці приходять туди, де вже є аудиторія. Але буває і навпаки: партнер хоче мати рубрику — ми створюємо її, пишемо контент-плани, підбираємо редактора. Обидва варіанти для нас працюють.

— Як активно аудиторія слухає аудіоновини?

— Це дуже класна тема. Втілювати все почала моя заступниця Вероніка Гавриленко, яка зараз керує окремим відділом озвучки. На наше здивування, люди дуже активно слухають новини. За червень — 1 872 540 прослуховувань. Люди слухають як на сайті, так і в CarPlay. Ми додали функцію «слухати новини» в додатку «24 каналу». Наприклад, 29 червня нас прослухало 72 000 слухачів. А з грудня 2024-го — вже понад 10 млн прослуховувань.

Фото: Вероніка Гавриленко

У процесі ми використовуємо штучний інтелект, але завжди все контролює редактор. Був рекордний день — озвучено 97% новин (256 із 263). Людина, яка заходить на сайт, може вибрати: читати чи слухати. Люди, ймовірно, втомилися від текстів, тому ми точно будемо розвивати цей напрям.

Щодо впливу на трафік: щоб послухати новину, все одно треба на неї зайти, тож перегляд зараховується. З карплеєм трохи інакше, але загалом ми бачимо інтерес і приріст. Просто ще замало часу для повноцінного аналізу, але це працює.

— Разом із журналістами сайту ви започаткували проєкт про переселенців «Свої», але він не оновлюється з 2023 року. Чи буде продовження або які ще суспільно важливі проєкти були створені за цей час?

— Проєкт «Свої» став першим великим проєктом після початку повномасштабного вторгнення. До цього ми мали лише новинну стрічку — всі інші формати, включно з комерційними SЕО-рубриками, були зупинені. Всі сили редакції були кинуті на оперативне висвітлення подій.

Ідея «Своїх» виникла у Львові, куди переїхала частина редакції. Ми постійно зустрічали переселенців, бачили їхні історії — різні, але з однією причиною: війна. Так з’явився цей проєкт — аби дати голос людям, привернути до них увагу й допомогти.

Було два сезони. Перший ми створили редакційно, бо ми хотіли про це розповісти. А другий — уже за підтримки міжнародного партнера. Всього вийшло 87 історій із різних регіонів. Насправді цих історій реально дуже багато. Але в якийсь один момент ми зрозуміли, що вже окреслили дуже багато життєвих історій, які десь так чи інакше перетинаються. І коли нам здалося, що ми вже вичерпали всі ідеї, ми зупинили цей проєкт. Не через брак інтересу — навпаки, зв’язок із героями зберігся, ми досі стежимо за їхніми долями. Але цей досвід став поштовхом до створення інших суспільно важливих проєктів, якими займаємось зараз.

Перший — це проєкт «Війна, любов і терапія». Його авторка Анастасія Лукашевська — редакторка економіки, але її дуже цікавить проблематика психології під час війни. У проєкту немає чіткої періодичності — ми намагаємося випускати один текст на місяць, але все залежить від героїв і психотерапевтів, із якими ми говоримо.

Фото: Анастасія Лукашевська

Проєкт — це цикл глибоких інтерв’ю з військовими та психологами про виклики, з якими ми стикаємося під час війни. Ми всі, на жаль, стали травмовані, але не всі йдуть до психотерапевта чи готові говорити з рідними. Люди шукають відповіді в інтернеті, але інколи, щоб знайти щось справді корисне, потрібно багато зусиль.

Ми говоримо з військовими або їхніми рідними, а потім — із психотерапевтом, щоб розібрати, чому виникають певні відчуття. Кожен текст — це маленька терапія для тих, хто не має можливості піти до фахівця, але хоче зрозуміти себе.

Ще один проєкт — «Життя після втрати». Його авторка — Тетяна Кривішин, керівниця відділу ексклюзивів. Ідея виникла в редакції, щоб поговорити з людьми про те, як вони почуваються після втрати близьких під час повномасштабного вторгнення.

Фото: Тетяна Кривішин

Ми говоримо не тільки з родинами військових, а й, наприклад, із мамами й батьками, які втратили дітей. Проєкт присвячений тому, як люди проходять через горе, як його переживають і що відчувають. Це морально дуже складний проєкт, але він викликав великий відгук у суспільстві. Коли в людини стається втрата, вона шукає схожі історії, аби зрозуміти, що її почуття — нормальні, й знайти надію.

У нас є ще два важливі напрямки. Від початку повномасштабного вторгнення ми активно працюємо над аналітичними текстами, експлейнерами й інтерв’ю, щоб пояснювати складні речі.

Фото: Костянтин Довгань

У нас є команда авторів: міжнародник Костянтин Довгань, кореспондентка у Брюсселі Софія Назаренко, Іван Магуряк, який пише про воєнну тематику, та Лев Шевченко, який займається технологіями.

Фото: Лев Шевченко

Фото: Іван Магуряк

Також після демобілізації до редакції «24 каналу» повернувся Микита Комар, який працював військовим журналістом на передовій. Сьогодні Микита оглядає іноземні медіа й досліджує політичні процеси США, Китаю та Близького Сходу.

Фото: Микита Комар

Другий напрям — журналістські розслідування. Уже два роки невелика команда працює над темою злочинів Росії, а також внутрішньою українською проблематикою. Основний фокус — це робота з дампами — зламаними поштовими скриньками росіян. Ми аналізуємо ці дані, співпрацюємо з українськими спецслужбами й силами оборони, передаємо їм отриману інформацію.

Над розслідуваннями працюють двоє анонімних журналістів, а також Мар’ян-Сергій Чупак, який пише на внутрішньоукраїнську тематику — корупційні ризики, тендери тощо. Він є автором розслідування про підсанкційного Владислава Ряшина. Матеріал викликав резонанс і зараз СБУ розслідує справу щодо нього.

Серед найрезультативніших розслідувань — матеріал про новий авіаносець, який будує Росія. Ми мали документи, етапи будівництва, відповідальних осіб — усе це долучено до кримінальних проваджень СБУ. Також ми публікували докази щодо виробництва «шахедів», знімки заводів і передавали цю інформацію Силам оборони.

Фото: Мар’ян-Сергій Чупак

— Загалом, які типи матеріалів приносять найбільше трафіку — і чи це збігається з тим, що ви вважаєте найважливішим?

— Найбільше читають новини про війну, мобілізацію, погоду, гучні політичні, шоубізнесові чи корупційні скандали. Особливо активно читають про ракетні атаки — найбільше в Києві та на заході країни, бо там це рідше і ближче до особистого досвіду.

Також читають заяви провідних посадовців, але лише ті, які мають значення. З міжнародних тем — лідирує Трамп. Економіка — ще одна сильна категорія: пенсії, виплати, зарплати. Коли ми пояснюємо ці теми разом з економістами, це добре читається.

Фото: Репортаж 24 каналу з Курщини

Є нішеві теми, які у нас показують хороші результати. Зокрема, спорт — особливо бокс і Усик. Ми оновили спортивну редакцію, запросили нового керівника — Михайла Гему — і ввели позицію журналіста для ексклюзивного контенту. Ця ніша в Україні мало заповнена, тому вона добре «вистрілює».

Ще одна популярна рубрика — освітня. Ми запустили проєкт «Як правильно говорити українською», який веде журналістка з філологічною освітою. Щодня публікуємо короткі поради — це просто, але дуже добре читається.

Водночас ми бачимо, що інтерес до воєнної теми знижується. Люди втомилися, психологічно не витримують постійного стресу, і тому повертаються до тем, які цікавили їх до вторгнення: розважальний, порадницький контент, побутові речі. Попри це, війна залишається нашим пріоритетом, але ми не ігноруємо інші потреби аудиторії. Якщо ми не відповімо на запит користувачів, це зробить конкурент.

— Чому на сайті «24 каналу» досі можна знайти астрологічні матеріали — гороскопи, передбачення? Або прикмети? Чи вважаєте ви корисною таку інформацію для читачів сайту?

— У нас немає тарологів, карт чи ворожінь — ми такого контенту не створюємо. Але гороскопи справді є, і вони публікуються лише у спеціальних рубриках, не на основному домені сайту. Ці тексти — легкі, позитивні, без страхітливих заголовків. Наприклад, ми можемо написати: «Кому пощастить у коханні наступного тижня», але не «три знаки, яким не вижити».

Кожен гороскоп супроводжується обов’язковим дисклеймером: він має винятково розважальний характер, не має наукового підґрунтя, і не повинен впливати на життєві рішення. Це важлива для нас умова. Такі матеріали приносять певний трафік — гороскопи активно гуглять — але ми чітко відділяємо їх від журналістики.

Крім того, ми пишемо про традиції, свята, прикмети — але з поясненнями. Наприклад, до Івана Купала чи Різдва ми готуємо матеріали про походження обрядів, значення символів тощо. Інколи залучаємо фахівців, як-от священників, аби розібратися, де міф, а де традиція.

— В українських медіа точиться дискусія про клікбейт. «24 канал» у ютубі часто використовує заголовки зі словами на кшталт «Терміново!», «Важлива заява!», ставить блискавки тощо. Де для вас межа між цікавим заголовком і маніпулятивним?

— Ми не використовуємо такі ж заголовки, як у ютубі — це зовсім інша редакція з окремими правилами. Платформа диктує свої алгоритми, і тому там клікбейт — це необхідність. Але я не відповідаю за ютуб, тому говоритиму тільки про наш сайт.

У нашій редакції ми активно працюємо з заголовками, навчаємо авторів, проводимо тренінги. Бо якщо заголовки погані — аудиторія на них просто не клікне. Ми віримо в «здоровий клікбейт» — він не має нічого спільного з обманом.

У нас є чотири правила для заголовків: простота, зрозумілість, правдивість та інтрига. Інтрига — це не маніпуляція, а просто спосіб не викласти всю суть у заголовку, щоб людині було цікаво відкрити матеріал. Ми ніколи не обіцяємо в заголовку те, чого немає в тексті.

Цифри, слова «фото», «відео», формат питання-відповіді — усе це працює добре. Але це теж частина нормального клікбейту, навіть якщо часто його так не називають. Ми не пишемо «це підірве ваш мозок», але можемо зробити заголовок типу «п’ять способів розв’язати проблему» — це ок.

Звісно, не кожна новина потребує клікбейту. Ракетні удари чи трагічні події ми подаємо без жодного драматизму — достатньо самого факту. Клікбейт застосовуємо здебільшого в лайфстайлі, порадах, аналітиці.

Ми бачимо чіткий зв’язок між цікавістю заголовка і трафіком. Якщо заголовки просідають — падає і відвідуваність. Але ми ніколи не допускаємо маніпуляцій, якщо така помилка і трапляється, ми одразу працюємо з редактором і виправляємо.

— Дуже поширена форма новин на українських сайтах — це прогнози різних «експертів» щодо дій російської армії. Коментатори намагаються передбачити подальші удари або напрямки наступів, іноді ці передбачення не справджуються. «24 канал» поширює такі прогнози також. Ви робите це заради трафіку?

— Ми ніколи не даємо прогнозів, якщо про них нас не питають. Але коли з’являється публічна інформація, наприклад, від ГУР про запуск «Орешника», люди починають шукати деталі — що це, як працює, коли востаннє застосовували. І ми реагуємо не прогнозами, а поясненням фактів. Так, ми публікували матеріал про те, чи здатна Росія запустити «Орешник», посилаючись на експертів, яких знаємо і яким довіряємо — як-от Андрій Коваленко, Анатолій Храпчинський чи Валерій Романенко.

Ми не є фахівцями в ракетному озброєнні, тому не говоримо від себе, але звертаємося до профільних експертів, які справді розуміються на темі. Головне — не видавати прогнозів, яких дати не може ніхто. Але якщо експерт має джерела, посилається на документи, розвіддані чи офіційну інформацію — ми це подаємо як його оцінку.

— Уточніть щодо Романа Світана. Він часто з’являється і в ютубі, й на сайті, але його аналітика не завжди точна. Ба більше, саме з ним на ютубі чимало клікбейту про ядерний гриб чи масштабні атаки.

— Історія з Романом Світаном — дуже показова. Варто розуміти, що не все, що звучить в ефірах, потрапляє на сайт. Але коли Світан з’являється з коментарем, це відбувається не просто так — його справді масово шукає і довіряє аудиторія. У нас бували ситуації, коли він кілька днів не з’являвся у студії, і люди починали писати на пошту: «Куди зник Світан?». Це не перебільшення. Його активно шукають на ютубі, хвилюються, якщо не бачать — і це свідчить про справжній запит.

Так, ми можемо скільки завгодно заперечувати, але цифри показують, що є попит, і таких експертів — не лише Світан — досить багато. Проблема в тому, що коли в комунікації з боку держави є прогалини, їх заповнюють медіа — і часто це роблять саме такі експерти. Наприклад, Світан став популярним, говорячи про авіацію, про ситуацію з повітряними силами. Але хіба ми не хочемо, щоб це офіційно комунікували самі Повітряні сили? Хочемо. Ми зверталися до них десятки разів. Але якщо відповідь не надійшла, а новина потрібна зараз, то на це місце приходить хтось, хто готовий пояснити.

Якби держава активніше комунікувала через своїх уповноважених експертів, попит міг би бути задоволений з офіційних джерел. Бо вакуум у медіа ніколи не залишається порожнім — хтось обов’язково його заповнить.

— Як редакція використовує штучний інтелект? Що передбачає редакційна політика?

— Ми дуже активно використовуємо штучний інтелект, але не вважаємо його замінником редакції. Це тільки інструмент у руках редактора.

Він знімає рутину, пришвидшує процес і дає змогу витрачати час на те, що справді важливо. Уже зараз ШІ допомагає з розшифруванням інтерв’ю — те, на що раніше йшло пів дня, тепер займає дві хвилини. Ми також тестуємо озвучення новин за його допомогою, він генерує короткі тези для новин, у самій адмінці є рерайтер. Але ми не пишемо новини за допомогою штучного інтелекту. Категорично ні, тому що це дуже погано впливає на видачу в гуглі. Але, наприклад, якщо є якісь канцеляризми чи якісь повідомлення від поліції або Генпрокуратури, то ШІ може зробити короткий нормальний висновок на чотири речення.

Ще у нас є набір швидкої новини за допомогою голосу. Тобто в адмінці ти не вводиш вручну заголовок, лід і тоді публікуєш, а можеш начитати — й ШІ швидко опублікує цю новину. Також в адмінці є SEO-помічник, який може допомогти згенерувати якісь ключі відповідно до запиту.

Також у нас є дуже прикольна штука — автоматичний підбір тегів у адмінці. ШІ аналізує текст і ті теги, які у нас є, і сам підбирає теги, а редактор просто клікає, підходить чи не підходить. Також ШІ генерує варіанти заголовків, до тих, що ти вже придумав. Буває таке, що заголовок вийшов задовгим або треба замінити якесь слово, то ШІ пропонує свої п’ять інших варіантів.

Це все — про рутину, про швидкість, про допомогу. Але він не ухвалює рішення, що публікувати, це лише помічник. Якщо щось можна спростити — ми спрощуємо.

— На сайті є рубрика зі зборами. На що вже вдалося зібрати редакції, чи великі суми? Чи плануєте ви після скандалу з Назарієм Гусаковим публікувати більше звітів і міняти свої підходи до зборів?

— Наш холдинг допомагає війську з 2014 року, і не завжди публічно. Після повномасштабного вторгнення багато редакторів стали добровольцями, і ми зрозуміли, що можемо допомагати їм через нашу велику аудиторію. Спершу ми збирали щось конкретне для когось знайомого, публікували їхнє прохання — і побачили, що люди дуже добре, активно реагують. Так ми вирішили не втрачати цю можливість і заснували Фонд 24 каналу.

У фонду є окремий сайт, де публікуємо прохання про донати й звіти. Ми ніколи не публікуємо збори без звіту. Спершу ми допомагали лише тим, кого знали особисто — редакторам, їхнім сім’ям. Потім — підрозділам, з якими працювали під час інтерв’ю й репортажів. Тому всі, кому ми допомагаємо, — це люди, з якими є особистий контакт. І для нас це дуже принципове питання. Ми реально дуже хвилюємося, щоб хтось когось не обманув. Ми можемо швидше відмовити, якщо ми не впевнені, чи ми не знаємо, хто це. Закупівлі, обладнання, перевезення — все робимо самі.

З початку вторгнення ми провели понад 200 зборів на 102 млн грн — це допомога багатьом підрозділам. На сайті є вікно з активними зборами: для кого, навіщо, реквізити. Після закриття — звіти з фото й відео. Якщо не публікуємо облич, то лише тому, що це такі підрозділи — але ми покажемо, що саме передали.

<iframe width="1161" height="653" src="https://www.youtube.com/embed/bOhvgpa_mDE" title="⚡Звернення ведучих 24 Каналу до ГЛЯДАЧІВ: ЗБИРАЄМО на автівки для наших ЗСУ" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>

Волонтерство — важлива частина нашої роботи. Багато чого робимо і коштом компанії. Донати впали, люди втомилися, але все ще допомагають. І ми дуже вдячні кожному, хто донатить, бо саме вони відправили ті автівки, дрони, РЕБи й урятували сотні життів.

— «24 канал» іноді потрапляє у медіамоніторинги ІМІ або «Детектора медіа» з певними зауваженнями щодо дотримання стандартів. Як ви реагуєте на критику та чи прислухаєтеся до неї?

— Ми розуміємо, що об’єктивно оцінити власну роботу складно, тому вивчаємо дослідження ІМІ й «Детектора медіа». Ми завжди беремо до уваги зауваження й відкриті до конструктивної критики, але не враховуємо її всліпу. Є речі, які не можемо змінити через бізнес-модель: ми заробляємо на рекламі, тому трафік важливий. Але частину зауважень враховуємо. Наприклад, після дослідження ІМІ ми додали дисклеймери, покращили прозорість медіавласності. Зокрема, з’явився дисклеймер і в гороскопах.

Ми намагаємося комунікувати з ІМІ й «Детектором медіа», але не завжди вдається донести свою точку зору. Часто не отримуємо відповіді на прохання надати деталі досліджень. Ми навіть пропонували тренінг для редакції, але отримали лише перелік матеріалів без пояснень. Ми не завжди згодні з оцінками, але і розгорнутих коментарів не маємо.

Наприклад, ІМІ побачив у матеріалах рубрики «Здоров’я» ознаки прихованої реклами, бо ми згадали лікаря та заклад. Але це потрібно для гуглу: без імен і назв він блокує такі матеріали. Ми пояснили це ІМІ, однак відповіді не отримали.

Ми відкриті до критики, переглядаємо підходи, додаємо дисклеймери, але хочемо діалогу, а не монологу. Медіа мають слухати моніторингові групи, але й ці групи повинні розуміти специфіку роботи редакцій і бізнес-моделей.

— Які проєкти плануєте реалізувати найближчим часом?

— Ми будемо продовжувати вести ті соціальні практики, що вже є, бо бачимо в них важливу місію. Але на 25-й рік у нас є три глобальні напрямки.

Перший — інновації. Ми продовжимо активно залучати ШІ для роботи редакції та для зручності читачів. Упроваджуватимемо нові формати, бо побачили, що навіть неочевидні речі можуть бути затребуваними.

Другий — комʼюніті, яким займається зокрема наша бренд-менеджерка Юля Бабич. Ми вже працюємо над запуском. Воно не буде платним, не плануємо комерційної основи. Хочемо зібрати однодумців, більше з ними комунікувати, чути їх і створювати контент, який їм справді цікавий. Якщо хтось має змогу підтримати, то є фонд «24 каналу» — краще задонатити туди.

Третій — геополітика. Вперше про це кажу. Ми вже тестово запускаємо окрему рубрику (фактично окремий сайт) для міжнародних новин — і поточних, і аналітики, інтервʼю, опініонів. Керує проєктом Емал Набі. Говоритимемо не тільки про Європу, а й про США, Африку, Китай, Тайвань, Близький Схід. Нам цього бракує в українському медіапросторі, тому хочемо закрити цю нішу.

Це наші три основні напрямки, плюс — будемо продовжувати робити все, що вже робимо. І, сподіваюся, долуплювати росіян через розслідування, що допоможуть силам оборони.

Фото надані редакцією сайту «24 каналу»