Чому ЄС має відкрити переговори з Україною про вступ. Редакційна стаття ЄвроПравди

За останні півтора місяця у русі України до ЄС відбулися карколомні зміни, які лишили кількох переможців (всередині ЄС та поза ним) і значно більшу кількість тих, хто втратив позиції.

Українці, поза сумнівом, опинилися серед останніх.

Так, ще до початку липня у Єврокомісії постійно наголошували: Україна до кінця 2025 року відкриє усі кластери на вступних переговорах, і угорське вето не стане на заваді цьому.

Спроба Києва підважити антикорупційні інституції завдала удару по довірі до України.

Але скасування ухвалених законів вже не дозволило відновити колишній рівень довіри.

У цій ситуації Євросоюз має спокусу обрати найпростішу стратегію: деякий час не ухвалювати жодних рішень щодо руху України до ЄС.

"Європейська правда" вважає, що це буде величезною помилкою Європи.

Пояснення – в редакційній статті Час для переговорів про вступ.

ЄС не має ховатися за вето Орбана для покарання України.

Далі – стислий її виклад.

"Європейська правда" разом з іншими громадськими організаціями та експертними центрами, що опікуються зближенням України та ЄС, не раз доводила: ми усвідомлюємо, що суть європейської інтеграції – не статус держави, а перетворення, які змінюють Україну.

Відкриття переговорних кластерів – передусім першого ("Основи") та другого ("Внутрішній ринок") – потрібне не для того, щоби пишатися прогресом у переговорах з ЄС, а для проведення реформ.

Так, ми знаємо, що перелік необхідних змін теоретично можливо скласти і без початку переговорного процесу.

Але політично це так не працює.

Відкриття переговорів, а разом з цим і надання узгодженого з Європою порядку денного реформ, надасть імпульс політичним гравцям України, включаючи парламент та уряд, для впровадження змін.

Сценарій "паузи" не дає жодних переваг у перетворенні України на європейську державу, але натомість несе небезпеки.

Неготовність ЄС до цього кроку не наближає проведення жодної європейської реформи в Україні.

Ефект буде протилежним.

Крім того, це руйнує merit-based approach, тобто підхід, заснований на здобутках.

Україна (і так само Молдова) вже виконала вимоги для відкриття кластера "Основи".

Це офіційно підтверджено Єврокомісією; з цим погодилися усі держави-члени, крім Угорщини.

Цей факт не змінився під час липневих подій.

Зрештою, ті шкідливі зміни Верховна Рада скасувала.

А єдина причина, чому принаймні перший кластер досі не відкритий – це угорське вето.

Це вето має принципову відмінність від вимог до країн-кандидатів, які траплялися в історії ЄС.

Адже угорський прем’єр Віктор Орбан демонструє, що не зацікавлений у діалозі – він прагне за будь-яку ціну позбавити Україну європейського майбутнього.

Давайте говорити чесно, значною мірою це – вето Росії, втілене завдяки Угорщині.

Готовність ЄС до збереження нинішнього статус-кво означає, що Орбан отримує заохочення за свої дії.

Що він може і далі сповідувати політику шантажу, адже ця політика працює ефективно.

Така тактика є загрозою для всього Євросоюзу.

А тому ЄС має показати політичну сміливість і зняти табу з обговорення того, як обійти вето з боку Орбана та Путіна і надати довгоочікуваний поштовх реформам в Україні.

Євросоюз не раз доводив здатність до креативних рішень.

Унікальність моменту, яка робить обґрунтованим обхід правил, є очевидною.

А тому Європейський Союз повинен знайти сміливість для корекції політики і ухвалити довгоочікуване рішення щодо переговорів за першими кластерами, яке допоможе європейським змінам в Україні й Молдові та збереже поєднаність наших держав на шляху до ЄС.

Докладніше – в Editorial "Європейської правди" Час для переговорів про вступ.

ЄС не має ховатися за вето Орбана для покарання України.