Як Україна знову асиметрично змінила правила війни
Українська війна – найнестандартніша війна в історії, напевно. 2-а армія світу 4-й рік жорстко відхоплює у 21-ї армії світу. Це не вихваляння. Їх більше, у них більше ресурсів, у них потужніша економіка, ВПК. А ми креативніші. І вже маємо чимало перемог, які змінили перебіг війни.
- Починаючи із застосування дронів, які зупинили танкові колони під Києвом.
- Продовжуючи завдання нищівного удару «непереможному» чорноморському флоту та звільнення від нього акваторії.
- Завдання непоправної шкоди російській економіці через регулярну зупинку авіасполучення.
А тепер ще знищення «свята святих» російської економіки – нафтового сектора. За період 2024-2025 років українські сили здійснили понад 100 підтверджених ударів по російській нафтовій інфраструктурі, з яких детально з колегами ми вивчили 75 найбільш значущих кейсів.
В умовах штучних обмежень на використання західної зброї по території Росії, Україна створила власну модель асиметричної війни, яка може увійти до підручників військової стратегії XXI століття.
Згідно з комплексним аналізом 75 уражених об'єктів російської нафтової інфраструктури за 2024-2025 роки, картина вражає своєю диспропорцією:
Витрати України:
- Середня вартість одного дрона далекої дії (типу Beaver/Lyutyi): $50 тис. – $200 тис.
- Середня вартість однієї атаки: $0.05-2 млн (1-10 дронів).
- Загальні витрати на кампанію (дуже грубо): $50-200 млн.
Збитки для Росії (ми просумували збитки по кожному об'єкту):
- Прямі втрати: $1-1.5 млрд.
- Мультиплікативний ефект: не менші $10-20 млрд.
- Зниження нафтопереробки: 540,000-900,000 барелів на день (10-17% від загальної потужності).
- Вплив на ВВП Росії: 0.5-1% (~$10-20 млрд від прогнозованого ВВП у $2 трлн) (!!!). Співвідношення ефективності (наші витрати і втрати ворога): 1:50-1,000 Найкрутіша інвестиція!).
- Це означає, що кожен долар, вкладений Україною в далекобійні дрони, приносить від $50 до $1,000 збитків російській економіці.
- В окремих випадках, таких як удари по Астраханському газовому заводу, співвідношення досягає 1:7800 (!)
Стратегічні цілі та їх ураження
Українська кампанія сфокусована на трьох ключових елементах:
- НПЗ – уражено понад 30 заводів, включаючи найбільші: Волгоградський (300 тис. барелів/день), Рязанський (340 тис.), Омський (442 тис.).
- Експортні термінали – удари по Усть-Лузі, Новоросійську, Приморську порушили експортні потоки на 10-20%.
- Нафтосховища – понад 50 об'єктів, критичних для військової логістики.
Мультиплікативний ефект: ланцюгова реакція в економіці. Прямі руйнування – лише вершина айсберга. Реальна шкода проявляється в:
- Зростанні внутрішніх цін на паливо: 10-20%, що б'є по всіх секторах економіки.
- Дефіциті бюджету: втрати нафтогазових доходів поглиблюють дефіцит, що досяг 1.7% ВВП у 2025 році.
- Логістичному колапсу: порушення постачання палива для армії в прифронтових регіонах.
- Санкційному тиску: неможливість повноцінного відновлення через відсутність західних технологій.
Якщо Україна збереже поточну інтенсивність ударів (8-10 атак на місяць), а вона їх збереже;) до кінця року очікуються наступні наслідки:
1. Для нафтового сектора Росії:
- Зниження переробки на 25-30% (1.3-1.6 млн барелів/день).
- Критичний дефіцит палива в 15-20 регіонах.
- Повна зупинка 5-7 великих НПЗ через неможливість ремонту.
- Падіння експорту нафтопродуктів на 30-40%.
2. Для російської економіки:
- Втрати бюджету: додаткові $15-25 млрд (сукупно до 2% ВВП).
- Інфляція: прискорення до 15-20% через паливну кризу (а з нею зростання облікової ставки і вартості кредитів для економіки).
- Скорочення ВВП: додаткові 1.5-2.5% падіння.
- Дефіцит бюджету: зростання до 5-6% ВВП.
3. Соціальні наслідки:
- Паливна криза (вже почалась): черги на АЗС у 30-40 регіонах.
- Зростання невдоволення: протести в промислових регіонах через зупинку підприємств (ще рано).
- Електоральний вплив: падіння підтримки війни з 70% до 45-50% через економічні труднощі (а їм це не все одно).
- Міграція: посилення відтоку кваліфікованих кадрів.
4. Військові наслідки:
- Дефіцит палива на фронті: скорочення інтенсивності операцій.
- Логістичний колапс: неможливість забезпечення угруповань на відстані >200 км від залізниць.
- Пріоритизація: перерозподіл палива з цивільного сектора на військові потреби, що посилить соціальну напругу (!).
- Зниження мобільності: скорочення використання автомобілів та бронетехніки через дефіцит палива.
Що важливо – Україна не зупиняється на досягнутому. У найближчий час очікується розгортання:
- Модернізованої ракети «Нептун» зі збільшеною дальністю.
- Ракети «Фламінго» – дальність до 3 тис. км, бойова частина ~1 тонни.
Це означає, що під ударом опиняться об'єкти в глибокому тилу Росії (!), включаючи родовища Західного Сибіру – серце російського нафтовидобутку.
При ураженні цих об'єктів:
- Падіння видобутку на 15-20% (1.5-2 млн барелів/день).
- Критичне падіння експортних надходжень на $30-40 млрд/рік.
- Технологічний колапс через неможливість обслуговування без західного обладнання. Тому будемо точно бити!
Українська стратегія демонструє, як технологічно просунута (так, це вже ми), але ресурсно обмежена країна може ефективно протистояти противнику з багаторазовою перевагою.
При інвестиціях менше $200 млн Україна завдала збитків у $10-20 млрд критично важливому сектору російської економіки.
До кінця 2025 року, при збереженні інтенсивності ударів, сукупні втрати російської економіки можуть досягти $35-45 млрд, що еквівалентно 2-2.5% ВВП.
Це не просто тактичний успіх – це стратегічне виснаження противника, що підриває його здатність фінансувати і вести тривалу війну.
В умовах, коли нафтогазові доходи становлять 30-40% російського бюджету, кожен уражений НПЗ – це удар по військовому потенціалу агресора.
Паливна криза, що насувається, може стати тим фактором, який змусить Кремль переглянути свої військові амбіції.
Асиметрична війна України доводить: у XXI столітті Давид може не лише протистояти Голіафу, але й систематично руйнувати економічний фундамент його військової машини, створюючи передумови для внутрішньої дестабілізації агресора.
Читайте, робить висновки, поширюйте.

