/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F431%2Fbed114264f2a87675709cfe04b10ebf9.jpg)
Пізні голи Ліверпуля: випадковість чи холодний розрахунок?
Коли Гарі Невіл піднімався ліфтом на коментаторську позицію на Етіхаді перед матчем Манчестер Сіті – Манчестер Юнайтед, Ліверпуль ще грав унічию 0:0 з Бернлі, йшли вже додані хвилини. Та щойно він вийшов із кабіни, рахунок змінився — "червоні" забили. І Невіл зовсім не здивувався.
"Я взагалі не сумнівався, що Ліверпуль заб’є, — сказав він у подкасті Sky Sports. — У них зараз є те саме, що було в нас у Манчестер Юнайтед і що має Манчестер Сіті. Команди, які виграють чемпіонати, мають особливу ментальність".
Для тих, хто був на Терф Мур, цей ефект неминучості відчувався не так виразно. Команда Арне Слота тиснула й комбінувала, але захист Бернлі стояв міцно — аж до третьої хвилини компенсованого часу. Саме тоді рука Ганнібала зупинила простріл Джеремі Фрімпонга у штрафному.
Мохамед Салах холоднокровно реалізував пенальті й увійшов у історію: Ліверпуль став єдиною командою АПЛ, яка забивала переможні голи в останні десять хвилин чотирьох матчів поспіль. Перед цим було влучне добивання Федеріко К’єзи на 88-й хвилині проти Борнмута (4:2), неймовірний гол Ріо Нгумоа на 100-й хвилині у грі з Ньюкаслом (3:2) та штрафний Домініка Собослаї на 83-й хвилині в матчі з Арсеналом.
Звісно, такий сценарій перемог не може стати системою на дистанції. Але як звичка — це неймовірно цінна річ. Питання тільки в тому: чому це трапляється так часто?
Менталітет
Єдиного сценарію цих пізніх голів немає. Два стали наслідком індивідуальної майстерності (штрафний Собослаї й комбінація під гол Нгумоа), ще два — елементу вдачі (рука Ганнібала та зручний відскок на К’єзу проти Борнмута).
Об’єднує всі чотири епізоди одне — холоднокровність виконавців. Ані К’єза, ані Нгумоа не отримали прості моменти, але під тиском часу й обставин вони спокійно довели справу до кінця.
У випадку стандартів контроль вищий, та й напруга більша. Особливо для Салаха, який двічі поспіль не реалізував пенальті за Ліверпуль — проти Крістал Пелас у серії післяматчевих ударів у Суперкубку та у товариському матчі з Атлетіком. Так, він забив за Єгипет проти Ефіопії у відборі, але в Бернлі сумнівів не залишив.
При Юргені Клоппі Ліверпуль заслужив прізвисько "монстри менталітету" — й чимало ключових моментів тієї епохи теж народжувались у компенсований час. Після перемоги мерсисайдців над Астон Віллою (2:1) у чемпіонському сезоні-2019/20 Пеп Гвардіола прямо визнав: у суперника є бойовий дух, що відрізняє чемпіонів.
"Якщо це трапляється один чи два рази — тоді можна сказати, що пощастило. Але коли це відбувається знову й знову протягом останніх двох сезонів, це вже говорить про характер", — пояснив Пеп Гвардіола журналістам. — "Те, що Ліверпуль робить постійно, — результат неймовірної якості та таланту боротися до самого кінця".
Втім, ця риса з’явилася у "червоних" задовго до Клоппа. Від старту Прем’єр-ліги у 1992 році Ліверпуль забив найбільше переможних голів після 90-ї хвилини серед усіх клубів — 47. Це на 13 більше, ніж у найближчого переслідувача, Арсеналу. І тенденція не зникла й тепер, у часи Арне Слота.
"Ми продовжували тиснути, — сказав Вірджил ван Дейк після перемоги над Бернлі. — Суперник захищався дуже низько, було важко знаходити вільні зони. Але врешті ми заслужили на цей пенальті, бо не зупинялися. Мова тіла була правильною, ми не нервували".
"Якщо хочеш перемогти таку команду, як Атлетіко, треба показати, що можеш здолати їх і за допомогою менталітету.
Якщо різниця в рахунку становить лише один гол, завжди щось може статись — сьогодні так і сталось. Але знову ж таки, ми продемонстрували чудовий менталітет. Ми продовжували наполегливо працювати до кінця.
Магія Ліверпуля продовжила працювати й в Лізі чемпіонів. Арне Слот ще раз підкреслив важливість менталітету.
"Якщо хочеш перемогти таку команду, як Атлетіко, треба показати, що можеш здолати їх і за допомогою менталітету.
Якщо різниця в рахунку становить лише один гол, завжди щось може статись — сьогодні так і сталось. Але знову ж таки, ми продемонстрували чудовий менталітет. Ми продовжували наполегливо працювати до кінця", — прокоментував матч Арне Слот.
Гравці, які змінюють гру
Менталітет — важлива річ, але без ресурсів він мало що означає. У Ліверпуля немає надмірної глибини в атаці, зате є футболісти, здатні вирішувати епізоди з лави запасних.
Федеріко К’єза та Ріо Нгумоа забивали свої переможні м’ячі вже після виходу на заміну. Хоча перший провів далеко не найкращий дебютний сезон, а другому — лише 17, і досвіду на дорослому рівні в нього мінімум.
К’єза вийшов проти Борнмута лише на 82-й хвилині й забив уже через шість хвилин. Нгумоа отримав ще менше часу в матчі з Ньюкаслом — з’явився на полі на 96-й і встиг вирішити долю гри на 100-й. До того ж у тій комбінації брали участь і інші свіжі гравці — Гарві Елліотт і знову ж таки К’єза.
Схожий сценарій був і з Бернлі. Слот випустив Нгумоа та Джеремі Фрімпонга на 87-й хвилині, щоб додати швидкості й варіативності. Вони ледь не створили гол одразу: Нгумоа віддав пас Фрімпонгу, але той не переграв Мартіна Дубравку. Зате вже за кілька хвилин саме простріл Фрімпонга приніс Ліверпулю вирішальний пенальті.
Мати під рукою таких футболістів, здатних використати втому суперника, — безцінна перевага для Слота.
Гра Слота на ризик
Арне Слот показує, що готовий ризикувати заради перемоги. Матч із Бернлі він завершував із п’ятьма гравцями атаки на полі — Салахом, К’єзою, Нгумоа, Фрімпонгом і Коді Гакпо. До них додалися два атакувальні фулбеки — Енді Робертсон і Конор Бредлі. У центрі поля залишався лише Собослаї, а Раян Гравенберх відійшов на позицію центрального захисника поруч із ван Дейком.
"У підсумку завжди повертаєшся до однієї думки: не хочу залишати цей стадіон із нічиєю й думати, що не випустив усіх своїх нападників, усіх хлопців, здатних забити", — пояснив Слот після гри.
"В іншому матчі можна ще сумніватися, чи варто ризикувати й грати з сімома атакувальними футболістами. Але проти команди, яка майже в повному складі сидить у власному штрафному, це вже не виглядає великим ризиком. Саме тому ми так і зробили".
Така стратегія сама по собі вселяє віру в гравців.
"Тренер знає, що робить, і повністю довіряє мені та іншим хлопцям у захисті", — сказав ван Дейк, коментуючи рішення наставника випустити додаткових атакувальних футболістів.
Якими б вражаючими не були ці миті, і навіть якщо вони демонструють чемпіонський характер команди, така серія рано чи пізно завершиться. Це добре розуміють і футболісти, і тренерський штаб. Два роки тому при Клоппі Ліверпуль славився вмінням виривати перемоги після невдалого початку. Але в якийсь момент ця магія зникла — і разом із нею згасли чемпіонські надії.
Тепер команда знову шукає різні способи перемагати, але Слот очікує, що згодом гравці навчаться робити це простіше.
"Щоб бути в боротьбі за титул наприкінці сезону, іноді потрібні й такі перемоги, — зізнався Робертсон після гри з Бернлі. — Але очевидно, що ми маємо додавати. Ми вже стаємо кращими й важко працюємо на тренуваннях. Треба почати вигравати впевненіше, та приємно, що ми вже здобули чотири перемоги навіть без найкращої форми".

