Щоб не плакати, я сміялася: 5 фільмів із непересічним життєвим гумором

Життя – нескінченний потік подій, де трагедія часто переплітається з комедією. І найкращі історії про життя як воно є – це саме ті, що відображають цю багатогранність.

У цій добірці ми зібрали стрічки, які не бояться говорити про серйозні речі, але роблять це з гумором, іронією та філософською глибиною, даючи нам можливість сміятися над власними помилками і знаходити світло в темряві.

«Роузи» (2025)

«Роузи», які вийшли у кіно цього літа, – сатирична чорна комедія, зрежисована Джеєм Роучем за сценарієм Тоні Макнамари (автора «Фаворитки»). Ця стрічка є новим поглядом на культовий фільм 1989 року «Війна подружжя Роуз» за однойменною п’єсою Воррена Адлера. У головних ролях – блискучі Бенедикт Камбербетч та Олівія Колман. Вони грають успішну пару, архітектора та шеф-кухарку, щасливих батьків двох дітей, чий, здавалося б, ідеальний шлюб починає стрімко руйнуватися.

Фільм занурює нас у химерний і абсурдний світ складного розлучення, де боротьба Роузів за будинок їхньої мрії перетворюється на справжню війну. На відміну від справді безжального фільму Дені Де Віто, «Роузи» Джея Роуча є добрішими і набагато ближчими до трагікомедії, ніж до жорсткої і жорстокої сатири. А спостерігати за тим, як Колман і Камбербетч із природньою британською елегантністю обмінюються гострими шпильками, які завжди б’ють точнісінько в ціль, – це справжня насолода.

«Форрест Гамп» (1994)

«Коли я народився, мама назвала мене на честь героя Громадянської війни генерала Натана Бедфорда Форреста. Начебто вони були далекими родичами. Цей генерал заснував клуб "Ку-Клукс-Клан". Мама говорила, що це ім’я має нагадувати мені, як часто ми робимо вчинки, у яких немає жодного сенсу», – пригадував заголовний герой цього фільму, який без сумніву є глибоким знавцем суті життя, хоча сам і не може похвалитися при цьому видатним інтелектом.

Режисер Роберт Земекіс розповідає нам історію хлопця на ім’я Форрест (Том Генкс), який, попри свій невисокий IQ, стає свідком і учасником найважливіших подій в історії США другої половини ХХ століття. Від В'єтнамської війни до зустрічі з президентами – Форрест живе неймовірно насиченим життям, і все це завдяки своїй щирості та простій вірі в добро.

«Форрест Гамп» поєднує тонкий іронічний гумор із глибокими роздумами про примхливості людської долі, доводячи, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти радість і сенс, якщо тільки ти готовий вірити у дива.

«Залишенці» (2023)

Цей фільм доводить, що різдвяні кіноісторії можуть бути не тільки солодкими, але й глибоко зворушливими. Дворазовий лауреат «Оскару», режисер Александр Пейн («На узбіччі», «Небраска»), відомий своїм чорним гумором і сатиричним змалюванням американської буденності, занурює нас у атмосферу 1970-х, де в центрі сюжету – трійця «залишенців» на Різдво в елітній школі: суворий класичний учитель Пол Ганем (Пол Джаматті), бунтар-студент Ангус Туллі (Домінік Сесса) та скорботна кухарка Мері Лемп (Давайн Джой Рендольф), чий син нещодавно загинув на війні у В’єтнамі.

«Залишенці» – зразок того, як із гірко-солодкої історії можна створити справжній шедевр, який майстерно поєднує чорний гумор, ніжність і драму. Три самотні душі, змушені провести свята разом, вчаться знаходити спільну мову, ділитися своїм болем і ставати одне для одного справжньою сім’єю. «Залишенці» не намагаються прикрасити реальність, натомість вони показують, що навіть у найскладніші моменти життя є місце для людяності, підтримки та справжньої дружби. Фільм отримав п’ять номінацій на «Оскар», а Давайн Джой Рендольф виграла заповітну статуетку як найкраща акторка другого  плану.

«Ще по одній» (2020)

Данський фільм режисера Томаса Вінтерберга руйнує стереотипи і викликає на емоційну розмову. Стрічка розповідає про чотирьох шкільних учителів, які, втомившись від рутини, вирішують провести експеримент. Вони надихаються теорією, що людина народжується з дефіцитом алкоголю в крові 0,05%, і вирішують підтримувати цей рівень щодня. Спочатку експеримент здається вдалим: чоловіки стають веселішими, відкритішими і креативнішими, але згодом усе виходить з-під контролю.

Фільм не засуджує, а натомість чесно показує, як люди шукають спосіб втекти від рутини та знайти радість у житті. «Ще по одній» – гірко-солодка історія, що глибоко поєднує сміх і драму, ілюструючи, як важливо відчувати життя на повну, та водночас попереджаючи, як легко при цьому перейти межу. Серед чисельних відзнак стрічки – премії «Оскар» і BAFTA за найкращий фільм іноземною мовою, та номінація на BAFTA для виконавця головної ролі Мадса Міккельсона як найкращого актора.

«Пробач, дівчинко» (2025)

«Пробач, дівчинко» – один з найсміливіших кінодебютів року, що одразу ж отримав високі оцінки критиків і має вражаючий глядацький рейтинг 97% «свіжості» на Rotten Tomatoes. Режисерка, сценаристка та виконавиця головної ролі Єва Віктор у цій стрічці відверто говорить про наслідки сексуального насильства, спираючись на власний досвід подолання аналогічної травми. Ми знайомимося з Агнес – молодою професоркою літератури, яка намагається повернутися до повноцінного життя після травматичного досвіду, який вони із її найближчою подругою Ліді (Наомі Акі; «Кліпни двічі», «Вітні Г'юстон: Я хочу з кимось потанцювати», «Міккі 17») називають «поганою річчю». Замість того, щоб показувати саму подію, фільм занурює нас у свідомість героїні, де минуле і сьогодення переплітаються, віддзеркалюючи її внутрішній хаос.

«Пробач, дівчинко» акцентує, що шлях до зцілення не є простим і прямим, та натомість сповнений неочікуваних поворотів й обхідних доріг. І почуття гумору є підтримкою, опорою та певним дороговказом на цьому непростому шляху. «Але смішні моменти у фільмі ніколи не применшують важливість досвіду Агнес, – наголошує Єва Віктор. – Комедія у стрічці або підкреслює абсурдність ситуацій, крізь які проходить героїня, або ж висміює тих, хто грубий або жорстокий до Агнес».

Цей фільм нагадує, що саме сміх іноді є найкращою ознакою того, що ти рухаєшся вперед. А побачити його на великому екрані ми зможемо вже 3 жовтня, коли «Пробач, дівчинко» вийде в український прокат.