Країна
Україна
254
Андрій Коболєв

Біографія

Андрій Коболєв народився 16 серпня 1978 року в Києві.

Сім’я

Його батько – Володимир Павлович Коболєв – головний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України, професор кафедри геофізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, про це повідомляє Політека.

Андрій Коболєв одружений. Має трьох доньок.

Освіта

Вищу освіту він отримав у престижному ВНЗ України – Інституті міжнародних відносин при Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Кар’єра та бізнес

Кар’єру Андрій Володимирович починав будувати в українському підрозділі міжнародної аудиторської та консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers із посади консультанта з питань управління.

У 2002 році Коболєв перейшов працювати в НАК «Нафтогаз України» на посаду головного спеціаліста департаменту корпоративних фінансів та цінової політики. «Нафтогаз» тоді очолював Юрій Бойко. Через чотири роки Андрій Володимирович пішов на підвищення і очолив свій департамент. Ще через два – став радником нового голови правління НАКу Олега Дубини.

Працюючи у «Нафтогазі», Коболєв познайомився з Юрієм Вітренком – сином лідерки Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко. НАК тоді співпрацював із фірмою «КПСМ-консалтинг», яка займалася діагностикою трубопроводів і розвідкою магістралей. Керував фірмою Вадим Іванов. Коболєв і Вітренко вирішили з ним об’єднатися. «КПСМ-консалтинг» вони перейменували в «AYA Capital». Її засновником зробили офшор на Кіпрі. У 2006 році створили «клон» компанії – «AYA Securities», яку зареєстрували за тією ж адресою. Єдиним власником фірми числився Юрій Вітренко. Коболєв був керуючим директором і радником.

У 2010 році Андрій Володимирович пішов з «Нафтогазу» й повністю занурився у роботу в «AYA Securities».

Через чотири роки Коболєв сів у крісло голови правління «Нафтогазу». Андрій Володимирович був не єдиним кандидатом. Очолити НАК пропонували багатьом, зокрема й колишньому першому заступнику голови «Нафтогазу» Ігорю Діденку. Проте Діденко сам не захотів йти на посаду голови, а порекомендував Коболєва.

Компромат та чутки

У 2009 році «Нафтогаз» проводив операцію із реструктуризації заборгованості. Відповідав за цей процес Андрій Коболєв. Борг погашали за облігаціями на $500 млн, які випустили у 2004 році. Мандат від НАКу на реструктуризацію боргу отримала кіпрська компанія Squire Capital Limited, зареєстрована 22 липня 2009 року. Подейкували, що у компанії не було ні офісу, ні співробітників. За умовами контракту, «Нафтогаз» за послуги компанії мав заплатити близько мільйона доларів та ще 1,75% від суми реструктуризації. Тобто загальна сума винагороди Squire Capital Limited сягала понад $20 млн.

У 2013 році, коли Коболєв працював у «AYA Securities», фірма потрапила в неприємну історію з державною компанією «Вугілля України». Держкомпанія отримувала велику частину позик від держбанків. Загалом фінустанови вклали у «Вугілля України» близько 2 млрд грн. Позики видавали без застави – під держгарантії. З 2011 року «Вугілля України» перестало сплачувати рахунки. Банкам держкомпанія забракувала 1,3 млрд грн. Після двох років судової тяганини, рахунки компанії арештували. Міненерго заявило про ліквідацію «Вугілля України». Тоді компанія «AYA Capital» запропонувала банкам придбати борги держкомпанії з дисконтом 70%. Компанія могла отримати прибуток в 2 млрд грн за кілька днів і швидше за все, цю операцію профінансував би банк, близький до «сім’ї» Віктора Януковича. Втім угода не відбулася, адже почалася Революції гідності.

Повернувшись в «Нафтогаз» на посаду голови, одна з головних проблем з якою зіткнутися Андрій Коболєв – питання боргів і переговорів з російським монополістом «Газпромом». Щоб зменшити залежність від «Газпрому», уряд Арсенія Яценюка почав активно використовувати схему реверсних поставок блакитного палива з Європи. Серед європейських концернів-постачальників виділявся TrailStone. У 2015 році на «Нафтогаз» почали сипатися звинувачення, що НАК закуповує газ із Європи, оминаючи тендери, і часто за завищеними цінами.

Як виявилося, TrailStone має непрозору структуру власності. Компанія була зареєстрована в Німеччині лише у 2013 році. Журналісти дізналися, що TrailStone належить Лондонській компанії TrailStone UK LTD, якою володіє офшорна компанія з острова Гернсі. Очолює ж TrailStone – Анте Погачіч, колишній співробітник лондонської філії банку Merrill Lynch, де проходив стажування Юрій Вітренко, який слідом за Коболєвим повернувся в НАК і став його заступником.

У 2016 році Генеральна прокуратура відкрила на Андрія Коболєва кримінальну справу. НАК «Нафтогаз України» керував державними акціями ПАТ «Укрнафта». Державі належить 50% плюс одна акція. Решту акцій контролювали представники групи «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Незважаючи на те, що контрольний пакет у держави, «Укрнафтою» повністю управляв менеджмент Коломойського.

У травні 2016 року набрав чинності закон «Про акціонерні товариства». Його прийняли, щоб допомогти «Нафтогазу» змінити менеджмент «Укрнафти» і повернути її під державний контроль. Однак, керівництво НАК цього не зробило. Менеджмент «Укрнафти» на чолі з Пітером Ван Гекко вони не усунули. Не перекрили й можливість для виведення коштів з компанії. Своїми діями Коболєв дозволив Коломойському забрати з «Укрнафти» близько 12 млрд грн. За цим фактом Генпрокуратура й відкрила кримінальну справу на Андрія Володимировича. Його бездіяльність розцінили як зловживання службовим становищем.

Влітку 2016 року на сайті держзакупівель Prozorro з’явилася інформація, що НАК «Нафтогаз України» має намір купити броньований Mercedes за 5 млн грн. Новина обурила суспільство. НАК виправдовувався, що автомобіль необхідний, щоб убезпечити Коболєва від ризиків, які пов’язані з процесом в Стокгольмському арбітражі з «Газпром».

Щодо судової справи, російський монополіст звернувся до арбітражу з проханням стягнути з «Нафтогазу» борг на суму $47,1 млрд. З них $34,5 млрд у вигляді санкцій за контрактом «бери або плати» в 2012-2014 роках. 31 травня 2017 року Стокгольмський арбітраж відхилив всі вимоги «Газпрому».

Як відомо, Україна уже більше двох років не купує «блакитне паливо» напряму в Росії. Газ надходить з Європи, з власних газових сховищ і з власного видобутку. Проте ще в лютому «Нафтогаз» заявив про відновлення з 1 березня купівлі газу напряму в «Газпрому» і навіть вніс передоплату. Проте цього не сталося.

28 лютого цього року Міжнародний арбітражний суд Стокгольма задовольнив вимоги «Нафтогазу» щодо компенсації за недопостачання узгоджених обсягів газу для транзиту в європейські країни.

Арбітраж зобов’язав російський концерн виплатити українському НАКу $4,63 млрд. Із цієї суми «Нафтогаз» має отримати $2,56 млрд. Решта грошей спишуть на погашення боргу за газ перед «Газпромом», який Україна має з 2014 року.

Російський газовий монополіст заявив, що не згоден з рішенням Стокгольмського арбітражу. 1 березня «Газпром»вирішив не постачати газ «Нафтогазу» за контрактом і повернув отриману передоплату. Також знизив тиск у магістральних газопроводах до 50,3 кгс/см кв, попри контрактні зобов`язання в 60-65.

2 березня голова «Газпрому» Олексій Міллер оголосив про негайне розірвання усіх контрактів із Україною. Йдеться як про контракт на постачання газу українським споживачам, так і про договір про транзит газу в Європу.

«Нафтогаз» виявився не готовий до такого розвитку подій. Українців закликали економити газ. На вимушені канікули відправили дитсадки, школи та виші.

Щоб перекрити нестачу газу, НАК і польська нафтогазова компанія PGNiGпідписали контракт про термінове постачання «блакитного палива». Попри те, що цього газу недостатньо, адже контракт підписали лише на місяць, ще й ціна газу майже в чотири рази вища, ніж та, за якою Україна повинна була отримувати його від «Газпромому».

Фото та відео

Країна
Україна