Дата народження
08 квітня 1973
Країна
Україна
Соцмережі

Юрій Колобов

Колобов Юрій Володимирович: міністр-втікач уряду Азарова і людина з "Сім'ї" Януковича

Колобов Юрій Володимирович своєю кар'єрою зобов'язаний дружбі з Сергієм Арбузовим. Після повалення режиму Януковича українські правоохоронці підозрювали ексміністра у розтраті мільйонів бюджетних коштів.

  1. Біографія
  2. Освіта
  3. Сім'я
  4. Кар'єра
  5. Компромат
  6. Декларація
  7. Відео

Біографія

Колобов Юрій Володимирович народився 8 квітня 1973 року в місті Павлоград Дніпропетровської області.

Освіта

Юрій Колобов має два дипломи про вищу освіту. Навчався в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури (місто Дніпро) і Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Сім'я

Батько майбутнього міністра був інженером, мати - завідуючою магазином.

Юрій Колобов одружений. У шлюбі народилося двоє дітей.

Кар'єра

Трудова діяльність Юрія Колобова повністю пов'язана з банківським сектором.

З 1995 по 2010 рік Колобов працював у таких фінансових установах, як Приватбанк, Кредит-Дніпро. Обіймав керівні посади у Сосьєте Женераль Україна, Ощадбанк, БТА Банк, ТАС-Інвестбанк.

Був радником з банківських питань фінансової компанії "Кібріт". У 2010 році перед призначенням у Національний банк Колобов був заступником голови правління Укрексімбанку. У кінці грудня він став першим заступником Сергія Арбузова, який очолив Нацбанк.

На початку 2011 року Юрій Колобов став державним службовець третього рангу. Ще трохи більше ніж через рік указом президента він очолив міністерство фінансів.

Рівно через два роки, у лютому 2014 року після Євромайдану Колобов позбувся своєї посади.

Компромат

Юрія Колобова ЗМІ називали людиною з "Сім'ї" Віктора Януковича. Своїм стрімким злетом банкір зобов'язаний дружбі з Сергієм Арбузовим, з яким познайомився, коли працював у ПриватБанку, а також Олександру Януковичу. Саме вони пролобіювали його кандидатуру на вищому рівні.

Після перемоги Віктора Януковича у 2010 році на президентських виборах кар'єри Колобова і Арбузова починають рухатися паралельними курсами. Так, у квітні того ж року Колобов став заступником голови правління державного "Укрексімбанку", а через місяць наглядову раду банку очолив Арбузов. Потім, в грудні Арбузов стає главою Нацбанку, а Колобов іде до нього першим заступником.

На відміну від інших міністрів кабінету Миколи Азарова, Юрій Колобов після звільнення залишився в країні. Він навіть дав згоду на співпрацю з правоохоронними органами. Однак, восени того ж року, коли проти Колобова відкрили кримінальну справу, ексміністр все-таки покинув Україну і влаштувався в Іспанії.

Українські правоохоронці підозрювали колишнього топ-чиновника в розтраті бюджету країни. Відомство, яким керував Колобов у порушення вимог закону про бюджет 2013 року випустило єврооблігації, сума яких дорівнювала трьом мільярдам доларів за рахунок Фонду національного добробуту Російської Федерації, а також перерахувало майже пів мільйона доларів VTB Capital plc за їх розміщення.

Крім того, Колобова і інших топчиновників часів Януковича генеральна прокуратура підозрювала у незаконному за рахунок державного бюджету фінансуванні будівництва телекомунікаційної мережі спецзв'язку, що спричинило збитки для держави у двісті двадцять мільйонів гривень.

На початку 2015 року політик опинився у розшуковій базі Інтерполу. Тоді ж столичний суд заочно заарештував Колобова. Феміда також наклала арешт на банківські рахунки чиновника-втікача на суму до ста двадцяти п'яти мільйонів гривень. Крім того, були арештовані ще майже двісті мільйонів гривень, які зберігалися в одному з українських банків на ім'я матері Колобова.

У березні 2015 року іспанська поліція затримала Колобова. Протягом восьми місяців він провів в іспанській в'язниці. Однак екстрадувати ексміністра іспанці відмовились, а пізніше і зовсім випустили його на свободу, оскільки побачили у діях української влади політичний підтекст.

Як зазначив заступник генерального прокурора Євген Єнін: "на адресу компетентних органів Іспанії було відправлено лист нібито за підписом заступника генпрокурора, яке стало підставою для відмови в екстрадиції Колобова з боку Іспанії". Сам же ексміністр фінансів отримав політичний притулок і посвідку в Іспанії. Тут у Колобова навіть з'явилася своя баскетбольна команда.

Цікаво, що бувши  фанатом баскетболу, чиновник-втікач проспонсорував участь юніорської команди України на турнірі в Іспанії.

Колобов і сам виступав у складі збірної України на європейській першості з баскетболу серед ветеранів, який проходив в Іспанії.

Серед історій, які ходили про Колобова в пресу просочилася інформація про те, як він у статусі глядача ходив на матчі баскетбольної Суперліги в Україні. Якщо Колобов запізнювався і не встигав прибути вчасно, то міг подзвонити потрібним людям і попросити затримати початок матчу.

У 2018 році правоохоронці закрили кримінальну справу Юрія Колобова у зв'язку із закінченням строків давності. У генеральній прокуратурі заявляли, що колишній міністр фінансів дав важливі свідчення проти неназваних спільників, а поліграф не підтвердив його участі в злочинній ОПГ експрезидента.

У тому ж році суд зняв арешти з банківських рахунків у чотирьох банках і майна чиновника-втікача. У список нерухомості, з якої було знято арешт увійшов житловий будинок, площею понад п'ятсот квадратних метрів і дві ділянки в елітному селищі Козин на Київщині.

Декларація

В останній раз Юрій Колобов звітував про свої доходи за 2012 рік. Тоді загальна сума його сукупного доходу становила вісімсот двадцять дві тисячі гривень.

У нього було чотири земельні ділянки (4000, 500, 512.4 і 385.4 кв.м.). Дружина чиновника також володіла однією ділянкою землі в 1999 кв. м.

Автомобільний парк подружжя Колобових складався з чотирьох машин. Сам Юрій пересувався на Mercedes-Benz S600 2003 року випуску, а на його дружину було записано - Porsche Cayenne S 2010 року випуску, Lexus RX 350 2012 випуску і Land Rover Range Rover Sport 2012 випуску.

Сума коштів на рахунках у банках дорівнювала - 3,7 мільйона гривень.

Відео

https://www.youtube.com/watch?v=TndxBb37nnQ 

Дата народження
08 квітня 1973
Країна
Україна
Соцмережі