Михайло Косіченко

Михайло Павлович Косіченко - кар’єра в державному резерві та депутатські прогули у Полтаві

Михайло Павлович Косіченко — український державний службовець і бізнесмен, який пройшов шлях від інженера та керівника промислових підприємств до першого заступника Голови Державного агентства резерву України. Депутат Полтавської міської ради п’ятого та шостого скликань, член Партії регіонів. Косіченко опинився у центрі критики через низьку відвідуваність засідань ради.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Михайло Павлович Косіченко народився 1 травня 1960 року в місті Харків, громадянин України. Він відомий як державний службовець, бізнесмен і політик. Косіченко займав керівні посади в промислових та енергетичних підприємствах, а з квітня 2011 року по грудень 2013 року працював першим заступником Голови Державного агентства резерву України. Член Партії регіонів, депутат Полтавської міської ради п’ятого та шостого скликань. Має почесне звання — заслужений працівник промисловості України.

Освіта

Має вищу освіту. Деталі навчального закладу та спеціальності у відкритих джерелах не зазначені.

Кар'єра

Михайло Косіченко розпочав професійний шлях у Харкові, працюючи в 1983–1984 роках інженером на кафедрі гідромашин ХГП. Уже наступного року він перейшов на виробництво, ставши слюсарем механо-складальних робіт на ПО «Торгхолодмаш», де набував практичного досвіду у технічних процесах.

У червні 1986 року Косіченко отримав посаду інженера-конструктора першої категорії в дослідно-конструкторському бюро ВПО «Союзторгмаш», а вже восени того ж року став заступником начальника конструкторського відділу ХОКБ ПО «Кристал», де пропрацював до 1992 року, поступово зміцнюючи професійні навички управління проектами.

У 1992 році він очолив відділ головного конструктора та водночас був заступником директора з виробництва Харківського заводу торгівельного машинобудування. Наступні три роки він керував комерційними напрямами в СП «Касмет», а у 1995–1996 роках очолював виробничо-комерційну мережу АТ «Автомотосервіс-АМС».

Перехід у державну сферу відбувся у 1996 році, коли Косіченко став спеціалістом планово-економічного відділу Фрунзенської райради Харкова, а вже наступного року очолив аналітичний відділ АТ «Харківський індустріальний союз». У 1998–2000 роках він займав керівні позиції в комерційних структурах — віце-президент ТОВ «Енергосоюз» і генеральний директор ТОВ «Цитрон».

У 2000–2003 роках Косіченко очолював ЗАТ «Нафтогазінвест», а з 2003 по 2006 рік — ВАТ «Полтавхіммаш». Далі він перейшов у енергетичний сектор, ставши заступником голови правління та головою правління ВАТ «Полтавагаз» (2006–2009), а у 2010–2011 роках повернувся на посаду голови правління цієї ж компанії.

З 2011 по 2013 рік Михайло Косіченко працював першим заступником Голови Державного агентства резерву України, перебуваючи в епіцентрі управління державними ресурсами та контролю за резервами країни. Паралельно він активно займався політичною діяльністю — був депутатом Полтавської міської ради п’ятого та шостого скликань.

Сім’я

Одружений. Інших деталей про сім’ю у відкритих джерелах немає.

Компромат

Під час депутатської каденції у Полтавській міській раді (2011–2014 рр.) Михайло Косіченко опинився у центрі критики громадських активістів через низьку відвідуваність засідань. За даними Громадського руху ЧЕСНО, він регулярно пропускав сесії та засідання постійних комісій. Загалом упродовж повної каденції Косіченко пропустив понад 50% засідань, а у 2014 році цей показник перевищував половину.

Причини такого явища, за словами колег, були пов’язані з тим, що депутат давно не проживав у Полтаві. Його фізична відсутність у місті впливала на регулярність участі у роботі ради, що й стало підставою для включення до рейтингу «депутатів-прогульників».

Попри критику щодо відвідуваності, жодних публічних кримінальних справ або підозр у незаконних діях Михайла Косіченка під час його роботи у Державному агентстві резерву України не зафіксовано. Це дозволяє стверджувати, що проблеми його репутації пов’язані переважно з політичною дисципліною та активністю у міськраді, а не з фінансовими або кримінальними порушеннями на державній службі.

Під час роботи Михайла Косіченка на посаді першого заступника голови Державного агентства резерву України (2011–2013 рр.) агентство потрапляло у низку скандальних ситуацій, пов’язаних із закупівлями та управлінням державними ресурсами.

Зокрема, у 2013 році під час спалаху африканської чуми в Україні державні органи конфіскували у селян тисячі свиней. Частину м’яса, що підлягало утилізації через зараження, переробили на тушонку для Держрезерву. За словами Косіченка, така продукція закладалася на зберігання строком на 4 роки, після чого мала потрапити у торгівлю.

Журналісти підрахували, що для виробництва тушонки було використано близько 100 тонн м’яса, хоча від загальної кількості вилучених свиней (близько 200 тонн) виникло питання щодо решти продукції, яка могла бути реалізована поза контролем. Це створює ризики для здоров’я населення та ставить під сумнів прозорість і контроль за державними закупівлями.

Крім того, закупівлі м’яса Держрезервом під час каденції Косіченка відзначалися завищеними цінами, що викликало суспільну критику. Зокрема, він працював у компанії «Полтавагаз», де його керівником був Олексій Лелюк — колишній голова Держрезерву, відомий своєю участю в скандалах щодо закупівель. Після призначення Косіченка в.о. керівника Держрезерву в 2013 році, відомство уклало угоди на постачання яловичини на суму понад 14 мільйонів гривень, що викликало критику через завищені ціни порівняно з ринковими. Ціни на закуплену яловичину становили близько 36 тис. грн/т, тоді як ринкові пропозиції були на 22% дешевші. Це призвело до порівнянь з попереднім керівництвом та звинувачень у продовженні сумнівних практик закупівель.

Незважаючи на публічні обговорення та критику, жодних кримінальних справ чи підозр щодо його діяльності в Держрезерві не було порушено. 

Декларація

Станом на останні доступні дані, Михайло Косіченко мав стабільне, хоча і скромне для топ-менеджера державного рівня, матеріальне становище. У деклараціях за період роботи у Держрезерві та інших комерційних структурах зазначено нерухомість, транспортні засоби та грошові активи. 

Косіченко володів кількома об’єктами нерухомості в Україні. Це, зокрема, житлові квартири та приміщення, які перебували у його користуванні або власності на момент подання декларації. Інформація про точні площі та адреси об’єктів не завжди публікувалася, але наявність квартир у Полтаві та Харкові відображала його тривале поєднання місцевої політики та бізнесу.

У власності Косіченка зазначався особистий автомобіль — переважно середнього класу, придбаний у попередні роки роботи в комерційних підприємствах. Дані про новіші авто відсутні.

У декларації вказувалися кошти на банківських рахунках та готівка. Розмір грошових заощаджень відповідав доходам, отриманим як від комерційної діяльності, так і від роботи у державних структурах. Публічних сум у мільйонних розмірах чи натяків на приховані доходи не зафіксовано.

Де зараз

Станом на вересень 2025 року, публічної інформації про місцезнаходження або діяльність Михайла Павловича Косіченка після його відставки з посади першого заступника Голови Державного агентства резерву України у грудні 2013 року немає. Жодних новин чи офіційних повідомлень про його подальшу кар'єру або місце перебування відсутні у відкритих джерелах.