Дата народження
24 травня 1974
Країна
Україна
Соц.мережі
39
Олександр Вілкул

Олександр Вілкул – особистість досить загадкова і резонансна. За час своєї політичної діяльності він встиг побувати і в правлячій партії, і в опозиції. Обіймав посади віце-прем’єра міністра і губернатора. Кажуть, талановита людина – талановита в усьому. Талант Вілкула – в колекціонуванні. В його колекції сьогодні землі, ТРЦ, ікони, картини і годинники, про це повідомляє Політека.

Біографія

Народився 24 травня 1974 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Дитинство і юність майбутнього політика пройшли в рідному місті.

Сім’я

Вілкул одружений. Дружина – Олена Анатоліївна Вілкул, 1978 року народження. Народилася також в Кривому Розі. За родом діяльності – домогосподарка. Політик виховує дочку Марію 2008 р.н.

Освіта

Вчитися Олександр Вілкул відправився після школи в Криворізький технічний університет. У 1996 році закінчив навчання, отримавши спеціальність «Відкриті гірничі роботи». Потім успішно закінчив аспірантуру. Ректором університету, до слова, був батько Олександра – Юрій Вілкул.

Кар’єра і бізнес

Свій «трудовий шлях» Вілкул почав помічником машиніста екскаватора в компанії «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», де виконував обов’язки гірничого майстра. Далі- більше. За короткий термін Олександру Юрійовичу вдалося показати блискучі результати в своїй роботі, він стрімко змінював посади, діставшись в результаті до найголовнішої.

Зліт по кар’єрних сходах почався для Вілкула з посади начальника комерційного управління фірми. Через рік роботи на цій посаді його підвищили до гендиректора з комерційних і фінансових питань. У 2005 році він вже отримав звання заслуженого працівника промисловості України.

Незабаром Вілкул опинився на посаді заступника президента з економіки та зовнішньоекономічних зв’язків громадської організації «Академія гірничих наук України». У 2002 році знову повернувся в свою «альма-матер» – вже в статусі заступника голови правління з комерційних питань.

Далі посади швидко змінювали одна одну. Так, в 2003 році Олександр Юрійович очолив ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в Кривому Розі. По закінченні трьох років – став гендиректором ВАТ «Північно-гірничо-збагачувальний комбінат» і ВАТ «Центральний ГЗК», який входить в холдинг «Метінвест», підконтрольний Ринату Ахметову (бізнесмен, банкір, депутат Верховної ради України від «Партії регіонів» 5 і 6 скликань). Вже через рік Олександра Вілкула призначили почесним директором гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».

Цього ж року, не втрачаючи часу, Вілкул подався в політику: став народним депутатом від «Партії регіонів». У Верховну Раду він прийшов як заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. На позачергових парламентських виборах у 2007 році Вілкул знову потрапляє в парламент від Партії Регіонів і працює в тому ж комітеті.

Робота йшла непогано, адже в подальшому Віктор Янукович (президент України 2010-2014 рр.) особисто відправив його до Дніпропетровська. За так званої «квотою Ахметова» Вілкул став главою ДніпрОДА. Успіх супроводжував молодого політика, і в 2012 його знову чекало підвищення – він був призначений Віце-прем’єр-міністром України в уряді Азарова.

У політичних колах говорили, що Вілкул мав би стати головним противником Сергія Арбузова (перший Віце-прем’єр-міністр України). Йому пророкували місце прем’єра.

Після революційних подій на Майдані в кінці 2013 року Вілкула відправили у відставку, як «неугодного» революційному уряду.

Несподівано, на позачергових виборах до парламенту Олександр Вілкул став другим номером у списку партії «Опозиційний блок» і саме з нею знову пройшов в Раду. А в листопаді він стає членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.

У вересні 2015 року Вілкул був висунутий кандидатом на посаду мера Дніпропетровська. У першому турі здобув перемогу, набравши 37,94% голосів виборців, а в другому турі поступився Борису Філатову набравши 44,92% голосів виборців.

Обіцянки

Улюбленим бізнесом Олександра Юрійовича є будівництво, скупка землі і торгові центри. Його підприємства – це ПАТ «Електромашпромсервіс», ПП «Спецконтакт», ПП «Проместетіка», ПП «Промресурс КР» і т. д. Великі земельні ділянки в Кривому Розі, різні об’єкти нерухомості та торгові комплекси міста знаходяться у власності Олександра Юрійовича, хоч юридично і оформлені на підставних людей і організації.

Ставши Віце-прем’єром, Олександр Вілкул активно займався «питанням Hyundai», які раз у раз ламалися і застрявали на залізниці України.

Він обіцяв адаптувати «непокірну» техніку, закуплену його колегою-міністром Борисом Колесніковим, однак, з посади його прибрали, а обіцянки залишилися.

Крім того, Вілкул проявив себе як невтомний «фінансовий помічник» в справах з підготовки спортивних змагань. Одного разу його призначили відповідальним за проведення Євробаскету-2015 і зимової Олімпіади-2022. Відразу після цього рішення з’явилися сумніви в його компетенції. Адже навіть на Євро-2012 обсяг держвидатків, витрачених на захід, перевищив необхідні на 80% – з бюджету в цілому «пішло» 65 млрд. грн.

Потім Вілкул обіцяв будівництво тренувальних баз для спортсменів в 6 містах. Звісно, за рахунок держкоштів. Чиновник швидко підметушився, і право на фінансування будівництва баз отримала ТОВ «Торнадо СКВ» (що раніше не вигравала жодного тендеру) за від початку завищеними цінами.

Ще одним таким проектом стала тренувальна база в Дніпродзержинську, яку повинна була проектувати криворізька будівельна група компаній «КРОСТ» (компанія фактично належить Вілкулу).

Всі ці фактори підтверджують те, що за рік роботи в Кабміні Вілкулу вдалося нанівець провалити майже всі проекти, за які він відповідав. Єдиним його успіхом стали махінації з державними коштами, які йому вдавалося спрямовувати на різноманітні «сумнівні» проекти.

Компромат і чутки

Олександр Юрійович любив співпрацював з кримінальними лідерами. Так він забезпечував собі недоторканність і безпеку. Відзначимо, що найбільший торговий комплекс «Плаза» був побудований в партнерстві з місцевим кримінальним авторитетом – «Тайсоном».

Весь будівельний бізнес в Кривому Розі давно вже окупований кишеньковим підрядником губернатора – будівельною компанією ТОВ «КРОСТ».

За інформацією в ЗМІ, прямо або побічно, Олександр Юрійович монополізував 80% земель Кривого Рогу.

В свою чергу, батько Олександра, голова Кривого Рогу провернув за компанію з сином чимало «проектів», які далеко не завжди були легальними. Одним з них є мережа бюджетних супермаркетів «Сімейка», названі в народі «жовтими біотуалетами». Міська влада дозволили встановити магазини з порушеннями пожежних, санітарних норм.

Також за Вілкулом – захоплення ринку виробництва і продажу хліба.

Саме тому велика частина хлібозаводів міста давно закрита на «реконструкцію», а хліб до Кривого Рогу привозять з Дніпропетровська та Запоріжжя, де знаходяться хлібозаводи губернатора. І саме тому мер міста, з подачі сина Олександра, придбав частку Харківського комерційного виробника хліба ТОВ «Кулічі».

Менше року тому, на Дніпровських сайтах з’явилася інформація, що народний депутат Вілкул розпродає в терміновому порядку нерухомість і інші активи. З огляду на загрозу позбавлення депутатської недоторканності, це може бути правдою. І тоді варіанти такого два: або Вілкул готується покинути межі країни, щоб безбідно жити на чужині. Або ж народний депутат поставив за мету оплатити рахунок від Фіскальної служби, закрити справу про несплату податків, і продовжити політичну діяльність.

Як стверджує Дніпроград, у власності Вілкула-молодшого є вертоліт, який не фігурує ні в якій декларації. При цьому, продавати він його не збирається.

Нещодавно журналісти «розкопали »інформацію особистого характеру. Юрій Вілкул, батько нардепа, за чутками, змінив трьох дружин. Судячи з помічників, Вілкул-молодший не чужий «регіональної» схильності до сексуального насильства. Один з них, на прізвище Михайлович був помічений в історії з наданням платних інтим-послуг з подальшим примусом і погрозами.

Декларація

Олександр Вілкул задекларував в 2016 році мільйони гривень, доларів і євро в готівці, але при цьому отримав від держави 157 тис. 780 грн компенсації на оренду житла.

Зокрема, Вілкул задекларував дві квартири: одну в Кривому Розі, площею 62,1 кв.м – у власності дружини Вілкул Олени, другу – в Дніпрі, площею 123,1 кв.м – батьківську.

Також в його декларації вказано 11 нежитлових приміщень в Дніпрі, Кривому Розі та Кам’янському Дніпропетровської області, які належать ГО «Фонд Олександра Вілкула «Українська перспектива ». Цікаво, що право власності майже на всі ці приміщення придбано протягом декількох тижнів травня 2015 року.

Крім цього депутат Вілкул задекларував колекцію картин (31 шт.), колекцію ікон (27 шт.), а також колекцію антикварних документів (151 одиниця), серед яких – акції 19-20 ст., колекцію книг – 217 одиниць.

У народного обранця також є 11 годинників відомих брендів. При цьому автомобілі в декларації вказані досить «скромні»: Сhevrolet express 2008 року випуску і Volkswagen multivan 2011 випуску. На банківських рахунках нардеп тримає 5 млн 675 тис. 661 грн, а його дружина – 190 тис. 647 грн, 3 млн 100 тис. 444 долара і 748 євро.  Також екс-регіонал задекларував гроші: 612 тис. доларів, 310 тис. євро і 300 тис. грн – у власності Олександра Вілкула, 1 млн 820 тис. євро і 1 млн 200 тис. доларів – його дружини.

Дата народження
24 травня 1974
Країна
Україна
Соц.мережі