Санае Такаїті

Такаїті Санае: лідерка японської Ліберально-демократичної партії та потенційна прем’єр-міністерка

Такаїті Санае — може стати першою жінкою в історії Японії на чолі уряду

Біографія

Санае Такаїті (раніше Ямамото) народилася 7 березня 1961 року в місті Яматокоріяма, префектура Нара, Японія.

Освіта

Санае закінчила престижну середню школу Унебі в префектурі Нара.

Потім вона вступила до Університету Кобе, де вивчала економіку. Згодом Такаїті продовжила навчання в Інституті управління та політики Мацусіта, відомому підготовкою майбутніх лідерів Японії.

У 1987 році завдяки стипендії цього інституту вона поїхала до США, де працювала помічницею конгресмена від Демократичної партії Пет Шрьодер.

Сім’я

У 2004 році Санае Такаїті одружилася із Таку Ямамото, колегою по Палаті представників. У пари немає спільних дітей, але Санае всиновила трьох дітей Ямамото від його попереднього шлюбу.

У 2017 році подружжя розлучилося, посилаючись на розбіжності в політичних поглядах і амбіціях. Проте в грудні 2021 року вони відновили шлюб. Після повторного шлюбу Ямамото взяв прізвище дружини.

У 2025 році Таку Ямамото переніс інсульт, через що права сторона його тіла була паралізована, і Санае взяла на себе роль його головної опікунки.

Кар’єра

Після повернення з США до Японії Санае деякий час працювала телеведучою на TV Asahi, де в 1989 році вела програму «Kodawari TV Pre★Stage». 

На початку 1990-х років вона зайнялася політикою. У 1993 році була обрана до Палати представників як незалежна кандидатка. У 1994 році Такаїті приєдналася до невеликої партії «Ліберали» під керівництвом Кодзі Какідзави, яка незабаром увійшла до складу Партії нової межі.

У 1996 році Такаїті балотувалася від цієї партії, але після поразки перейшла до Ліберально-демократичної партії (ЛДП). У ЛДП вона приєдналася до фракції Морі та швидко піднялася партійними сходами.

У 1998 році Санае обіймала посаду парламентської заступниці міністра міжнародної торгівлі та промисловості в кабінеті Кейдзо Обуті. У 2000 році Такаїті перемогла на виборах, посівши перше місце в пропорційному списку ЛДП.

У 2002 році вона стала старшою заступницею міністра економіки, торгівлі та промисловості за прем’єрства Дзюнічіро Коідзумі. У 2003 році Такаїті зазнала поразки на виборах в окрузі Нара-1, поступившись кандидату від Демократичної партії Суміо Мабуті. Після цього вона переїхала до сусіднього міста Ікома і у 2005 році повернулася до парламенту, представляючи округ Нара-2.

Значний етап кар’єри Такаїті пов’язаний із прем’єрством Сіндзо Абе, її наставника та ключового покровителя. У його першому кабінеті (2006–2007) Санае обіймала посади міністра з питань Окінави та Північних територій, науки і технологій, інновацій, молоді та гендерної рівності, а також безпеки харчових продуктів.

Після перемоги ЛДП на виборах 2012 року Такаїті очолила Раду з політичних досліджень партії. У 2014 році її призначили міністром внутрішніх справ і комунікацій. У період прем’єрства Фуміо Кісіди (2022–2024) Санае обіймала посаду міністра з економічної безпеки.

Такаїті тричі брала участь у виборах лідера ЛДП. У 2021 році вона посіла третє місце, поступившись Фуміо Кісіді. У 2024 році вона лідирувала в першому турі, але програла Сігеру Ісібі у другому. Нарешті, у 2025 році, після відставки Ісіби, Такаїті перемогла в обох турах, обійшовши Сіндзіро Коідзумі, і стала першою жінкою-президенткою ЛДП.

Це зробило її головною кандидаткою на посаду прем’єр-міністерки, вибори якої мають відбутися в середині жовтня 2025 року. Якщо її оберуть, вона стане першою жінкою на цій посаді.

Поза політикою Такаїті також викладала економіку в Університеті Кінкі в 2004 році та написала кілька книг, заснованих на її досвіді в американській політиці.

Компромат

Її приналежність до ультранаціоналістичної організації Nippon Kaigi, яка виступає за відновлення традиційних цінностей і перегляд історичної відповідальності Японії за воєнні злочини, викликала критику як у країні, так і за її межами.

У 2014 році в ЗМІ з’явилася фотографія Такаїті з Кадзунарі Ямадою, лідером неонацистської Націонал-соціалістичної робітничої партії Японії. Санае заперечувала зв’язок із Ямадою, стверджуючи, що не знала про його погляди. Того ж року її розкритикували за рекламу книги 1994 року, яка вихваляла виборчі стратегії Адольфа Гітлера.

Такаїті також зазнавала критики за регулярні відвідування синтоїстського храму Ясукуні, де вшановують загиблих японських воїнів, включно з воєнними злочинцями Другої світової війни. Особливо ці дії критикували в Китаї та Південній Кореї.

Для країн, які постраждали від Японії під час Другої світової війни, візити політика такого рівня розглядаються як заперечення японської відповідальності за воєнні злочини.

Публічні заяви Санае про те, що воєнні злочини Японії перебільшені, а війна в Маньчжурії була «війною за безпеку», лише підливали масла у вогонь міжнародної критики.

У 2016 році, бувши міністеркою внутрішніх справ і комунікацій, Такаїті викликала обурення, заявивши, що уряд може призупинити роботу ЗМІ, які публікують політично упереджений контент.

Ще один великий скандал спалахнув у 2023 році, коли опозиційний політик Хіроюкі Конісі представив документи, які вказували на спроби адміністрації Абе чинити тиск на ЗМІ.

Такаїті, яка тоді була міністеркою, назвала документи підробленими та пообіцяла піти у відставку, якщо їхню справжність доведуть. Коли міністерство внутрішніх справ підтвердило їхню автентичність, вона відмовилася від обіцянки, заявивши, що частина документів, які стосуються її, була неточною, і переклала відповідальність за докази на Конісі.

Її риторика щодо туристів, які «завдають шкоди» священним оленям у Нарі, та пропозиції посилити контроль над іноземцями також викликали звинувачення в популізмі та ксенофобії.

Крім того, її жорстка позиція проти одностатевих шлюбів, окремих прізвищ для подружжя та жіночого успадкування імператорського трону викликала критику з боку ліберальних кіл, які вважають її погляди перешкодою для гендерної рівності в Японії.