Валерій Гергієв

Гергієв Валерій Абісалович: російський диригент, генеральний директор Маріїнського театру (з 1988 року) і Большого театру (з 2023 року)

Гергієв Валерій Абісалович — культурний рупор Путіна і його злочинів, якого Кремль намагається просувати в Європі в якості «м'якої сили»

Біографія

Валерій Абісалович Гергієв народився 2 травня 1953 року в місті Москва, Росія. Виріс у Владикавказі.

Освіта

З 1972 по 1977 рік Гергієв навчався в класі диригування Ленінградської консерваторії у легендарного педагога Іллі Мусіна. Бувши студентом, Гергієв здобув перемоги на двох престижних конкурсах: в 1976 році він став лауреатом Міжнародного конкурсу диригентів Герберта фон Караяна в Берліні, а також переміг на Всесоюзному конкурсі диригентів в Москві.

Сім'я

У артиста є осетинські коріння. Валерій Гергієв з'явився на світ в родині Абісала Заурбековіча Гергієва і Тамари Тимофіївни Лагкуевої. У нього є дві сестри — Лариса і Світлана.

Лариса Гергієва стала відомою піаністкою. Вона займає пост директора академії співаків Маріїнського театру і тісно співпрацює з братом. 

У 1999 році Валерій одружився з Наталією Дзебісовою, яка на 27 років молодша за нього. У пари троє дітей. Син Абісал (2000 року народження), який став піаністом, навчався в Бостонській консерваторії, Валерій (2001 року народження) і дочка Тамара (2003 року народження). 

Крім того, у Гергієва є позашлюбна дочка Наталія (1985 року народження) від відносин з філологинею Оленою Остович.

Кар'єра

У 1977 році відразу після закінчення консерваторії Георгієв став асистентом головного диригента Кіровського (нині Маріїнського) театру під керівництвом Юрія Темірканова. Вже наступного року він дебютував за диригентським пультом, виконавши оперу Сергія Прокоф'єва «Війна і мир».

З 1981 по 1985 рік Георгієв очолював Державний симфонічний оркестр Вірменії, а в 1988 році став головним диригентом Кіровського театру. У 1996 році він був призначений художнім керівником та генеральним директором Маріїнського театру.

У перший же сезон на посаді головного диригента він організував фестиваль, присвячений операм Мусоргського, а пізніше провів фестивалі, присвячені до ювілеїв Чайковського, Прокоф'єва і Римського-Корсакова. 

У 2003 році під його керівництвом в Росії вперше після довгої перерви була виконана тетралогія Вагнера «Кільце Нібелунга». У 2002 році він заснував Московський Великодній фестиваль, що став значущою подією в культурному житті Росії. У 2023 році Гергієв був призначений генеральним директором Великого театру. Він став першим, хто одночасно керує двома найбільшими театрами Росії.

У 1985 році Георгієв дебютував у Великобританії, виступивши з Євгеном Кіссіним, Максимом Венгеровим і Вадимом Рєпіним на фестивалі в Лічфілді. У 1991 році він вперше диригував західноєвропейською оперною компанією, виконавши «Бориса Годунова» Мусоргського в Баварській державній опері.

Того ж року дебютував у США з оперою «Війна і мир» у Сан-Франциско. З 1995 по 2008 рік Гергієв був головним диригентом Роттердамського філармонічного оркестру, а з 2007 по 2015 рік — Лондонського симфонічного оркестру. 

У 2015 році Георгієв очолив Мюнхенський філармонічний оркестр, але в 2022 році був звільнений через відмову засудити вторгнення Росії в Україну. 

Його дискографія включає записи творів Чайковського, Прокоф'єва, Шостаковича, Вагнера та інших композиторів, багато з яких отримали міжнародне визнання, включаючи премію BBC Music Magazine Awards у 2011 році за запис «Ромео і Джульєтти» Прокоф'єва.

Гергієв був деканом факультету мистецтв Санкт-Петербурзького державного університету, головою Всеросійського хорового товариства і почесним консулом Люксембургу в Санкт-Петербурзі. 

Він нагороджений багатьма нагородами, включаючи звання Героя Праці Російської Федерації (2013), три державні премії Росії та театральні премії «Золота маска» та «Золотий софіт».

Компромат

Його тісні зв'язки з російською владою викликали критику як в Росії, так і за кордоном. У 2012 році він публічно підтримав Володимира Путіна в передвиборчій кампанії, а у 2014 році підписав лист на підтримку анексії Криму. Останнє призвело до протестів та бойкотів його виступів у США та Європі.

У 2013 році його висловлювання про російський закон, що забороняє «пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків», викликали обурення ЛГБТ-активістів.

У 2022 році відмова засудити російське вторгнення в Україну призвела до розриву контрактів з Мюнхенським філармонічним оркестром, Віденською філармонією, Карнегі-холом та Ла Скалою. Латвія заборонила йому в'їзд, а в жовтні 2022 року він був включений до списку санкцій України. 

У 2025 році Канада також ввела проти нього санкції. Крім того, в 2024 році він був позбавлений звання Народного артиста України та ордена Ярослава Мудрого.

У 2025 році його запрошення на фестиваль в італійському регіоні Кампанія викликало протести італійських активістів та політиків. Віцепрезидентка Європарламенту Піна Пічерно заявила, що дозвіл на повернення російського артиста в Європу абсолютно неприйнятно. Вона назвала диригента культурним рупором Путіна і його злочинів.

У 2022 році Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального опублікував розслідування, яке стверджує, що Гергієв приховує значні активи, включаючи нерухомість в Італії (палаци у Венеції), США та Росії, не зазначені в деклараціях. 

За даними розслідування, диригент володіє квартирами в Санкт-Петербурзі і Москві, дачею і концертним залом в Рєпіно, а також 15% акцій компанії «Євродон». 

ФБК також звинуватив Гергієва у використанні благодійного фонду для особистих витрат, включаючи оплату ресторанів, перельотів і елітних товарів.

Музичні критики відзначали відсутність репетицій та «грубе» звучання оркестрів під його керівництвом, А також схильність до поспішної роботи. У 2019 році на Байройтському фестивалі його диригування «Тангейзером» було освистано. Публіка і колеги також критикували його за неформальний стиль одягу на провінційних концертах і часті запізнення.