Віктор Кириченко

Віктор Васильович Кириченко: зернові махінації та тінь мільярдних боргів

Віктор Васильович Кириченко — чиновник, чия кар’єра у Держрезерві запам’яталася не прозорими реформами, а гучними скандалами. Саме під його керівництвом у 2006–2007 роках з державних запасів зникло понад 340 тисяч тонн зерна, а ще десятки тисяч перепродавалися за класичною схемою «своїм за копійки, державі — втридорога».

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Віктор Васильович Кириченко — український державний діяч, управлінець у сфері економіки та аграрної політики. Найбільш відомий як Голова Державного комітету з державного матеріального резерву України (Держрезерв) у середині 2000-х років.

До призначення на державні посади працював у системі аграрної галузі та економіки, мав репутацію фахівця з питань продовольчих ресурсів та державних матеріальних запасів. Його кар’єрний шлях пов’язаний із формуванням стратегічних резервів, управлінням зерновими ресурсами та контролем за використанням матеріальних активів держави.

Кириченко активно працював на перетині аграрної політики та економічного управління, брав участь у розробці механізмів закупівлі зерна, взаємодіяв із урядом і регіональними адміністраціями, наголошуючи на важливості швидкого розрахунку з виробниками та прозорості контрактів.

Освіта

Про ранні роки навчання Віктора Кириченка відомо небагато, однак його шлях у державне управління пролягав через аграрну освіту. Він здобув фах, який дав йому знання у сфері економіки та продовольчих ресурсів — базу, що пізніше дозволила працювати в системі державних закупівель і управління зерновими резервами.

Освітній фундамент Кириченка — це поєднання економічної підготовки й аграрного практицизму. Він не належав до кабінетних теоретиків: акценти робив на прикладних механізмах — як зібрати, закупити, зберегти й перерозподілити продовольчі ресурси в масштабах держави.

Кар'єра

Кар’єра Віктора Кириченка тісно пов’язана з Державним комітетом з матеріального резерву України. На чолі структури він опинився у середині 2000-х, у часи, коли система держрезерву балансувала між завданнями забезпечення продовольчої безпеки та постійними корупційними скандалами.

На посаді голови Держкомрезерву Кириченко взяв курс на тісну співпрацю з урядом, зокрема з Міністерством економіки. Він не приховував, що йому «комфортніше» працювати з Анатолієм Кінахом, ніж із попереднім міністром Макухою, натякаючи на конфлікти, які існували між відомствами. Така лояльність забезпечувала йому політичну «парасольку», але разом із тим робила залежним від рішень вищого керівництва.

Кириченко активно займався питаннями зернового ринку. У 2006–2007 роках він курував масштабні закупівлі продовольчого зерна в державні резерви — через біржі, за контрактами з аграріями. Публічно запевняв, що держава «захищатиме сільгоспвиробника», а сам Держрезерв «готовий прийняти будь-які обсяги». Проте водночас саме у цей період спливли факти зникнення сотень тисяч тонн зерна з державних запасів.

Окрема сторінка його кар’єри — робота з боргами енергетичних компаній і «Нафтогазу». Комітет намагався повернути мільярдні заборгованості, часом використовуючи механізм продажу прав вимоги. Це викликало критику: ринок бачив у таких кроках ризик прихованої приватизації стратегічних підприємств.

Формально Кириченко позиціонував себе як менеджер, що вибудовує «систему» в держрезерві: прозорі закупівлі, швидкі розрахунки, співпраця з областями. На практиці ж його керівництво залишилося позначене низкою сумнівних історій, які показали, наскільки вразливою була ця сфера для корупційних схем та кулуарних домовленостей.

Сім’я

У приватному житті Віктор Кириченко виглядає доволі традиційним. Одружений із Наталією Маріївною, яка народилася 1958 року. Подружжя виховало двох синів — Руслана (1978 р.н.) та Олега (1988 р.н.).

Родина завжди залишалася поза публічною увагою, і сам Кириченко рідко говорив про неї в інтерв’ю. Відомо, що діти пішли різними шляхами: старший уже дорослий і самостійний, молодший виріс у час, коли батько займав високі посади, і бачив зсередини всі «принади» державної служби.

Дружина — типовий приклад жінки, яка залишалася в тіні чиновницької кар’єри чоловіка. Жодних скандальних згадок чи медійних витоків про бізнес Наталії Маріївни немає. Проте в українських реаліях 2000-х мовчання дружини високопосадовця радше свідчить не про відсутність інтересів, а про те, що вони були надійно прикриті від сторонніх очей.

Компромат

Ім’я Віктора Кириченка найбільше закарбувалося у пам’яті журналістів та експертів саме через скандали навколо Держрезерву. Його головування в цій структурі припало на час, коли держава мала формувати стратегічні запаси зерна, а замість того країна регулярно опинялася в епіцентрі «зернових криз».

У 2006–2007 роках вибухнула історія з так званим «розкраданням» 340 тисяч тонн зерна з держрезерву. Ще 40 тисяч тонн було реалізовано за ціною 129 грн за тонну, після чого те ж саме зерно намагалися продати державі вже по 800 грн. Кириченко тоді публічно визнавав факт зникнення ресурсів і навіть звітував прем’єр-міністру про ситуацію, однак жодних гучних посадок чи справ у судах так і не сталося.

Його ім’я пов’язують також із маніпуляціями навколо боргів енергогенеруючих компаній і «Нафтогазу», які загалом сягали понад 3 мільярди гривень. Частину цих боргів Держкомрезерв планував виставити на продаж, і це викликало хвилю критики — адже під виглядом фінансових схем країна ризикувала отримати приховану приватизацію стратегічних підприємств.

Для опонентів Кириченка він став уособленням чиновника старої школи — досвідченого, але з вкрай непрозорими методами роботи. І хоча відкритих кримінальних вироків за ним немає, тінь «зернових махінацій» і фінансових схем досі лишається невід’ємною частиною його досьє.

Декларація

У відкритих джерелах декларацій Віктора Кириченка за останні роки знайти непросто — його публічна діяльність поступово відходила на другий план. Проте ще в період керівництва Держрезервом навколо статків чиновника точилися запитання.

Офіційні звіти демонстрували стандартний набір для високопосадовця — нерухомість, земельні ділянки, автомобілі. Але експерти й журналісти неодноразово наголошували: майновий стан родини Кириченка виглядав суттєво заможнішим, ніж дозволяла одна лише державна зарплата.

У матеріалах тих років згадується, що у власності сім’ї були квартири в Києві, земельні паї в регіонах і транспорт бізнес-класу. Сам Кириченко завжди апелював до «прозорості» і запевняв, що жодних порушень у деклараціях немає. Водночас з’являлися публікації про непрямий вплив його оточення на підприємства, які працювали з Держрезервом.

Де зараз

Віктор Васильович Кириченко не зник із публічного поля й не відійшов у тінь, як це робили чимало його колег-чиновників із середини 2000-х. Навпаки — він продовжив кар’єру в науці й аграрній освіті, поступово змінивши кабінети влади на академічні аудиторії та наукові ради.

Сьогодні Кириченко очолює Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України — одну з головних наукових установ країни у сфері селекції та збереження продовольчих ресурсів. На цій посаді він утримує баланс між класичною наукою та практикою: від лабораторних досліджень до впровадження нових сортів культур у виробництво.

Водночас він керує кафедрою генетики, селекції та насінництва в ХНАУ імені Докучаєва, викладає в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Василенка. Тобто — залишається безпосередньо в полі підготовки нового покоління аграріїв.

Кириченко також зберігає вплив у професійному середовищі: очолює Спеціалізовану вчену раду з селекції та насінництва і стоїть на чолі Асоціації “Селекція і насінництво соняшнику”. Його підпис і досі важить у рішеннях, що стосуються розвитку однієї з ключових культур для українського експорту.

Попри гучні сторінки в історії Держрезерву, сьогодні ім’я Кириченка асоціюється не стільки з чиновницькими інтригами, скільки з наукою та практикою аграрного розвитку. Він активно публікується, бере участь у міжнародних конференціях і залишається у статусі одного з тих «старих кадрів», які змогли переформатуватися й втримати вплив — уже під прапором науки.