Just do it. Як видавати українською вже зараз
Just do it. Як видавати українською вже зараз

Just do it. Як видавати українською вже зараз

Денис Потапов
12:25 19.03.2018

Just do it. Як видавати українською вже зараз

Як видати переклад класика в Україні. Є практичні лайфхаки
Just do it. Як видавати українською вже зараз - Фото 1

Це — відповідь на статтю «Культурный разрыв по шву – 2».

Автор правильно зауважив, що якісний сучасний український контент неможливий без якісного перекладу світової інтелектуальної спадщини. Мемасіки, смішні пости у фейсбуці, ютубі та контркультура стоять на плечах видатних авторів минулого. Якісний сучасний контент неможливий без справжнього багатства світу від античності до постмодерну, що зараз тече повз молоді українські голови (цитата). Ідеї не існують окремо від мови (цитата).

Зараз (і ще певний час) видавати в Україні твори класиків просто неможливо. І проблема не в перекладачах, не у редакторах чи видавцях. Проблема — банальна і прикра — гроші, а точніше — вартість грошей. Наприклад, видавництво витрачає роки праці редакторів, перекладачів, коректорів і ідеально готує повну збірку творів Аристотеля. За рік цю збірку придбають 100 разів. Тобто мінімальний наклад у 1000 примірників буде продаватися протягом 10 років. Це — продажі з довгим хвостом (long tail). Можна продати майже необмежену кількість товару, але за довгий час, і чекати 10 років до продажу накладу, наприклад, у Німеччині, де можна взяти кредит під 3%. Це — нормальний бізнес-план. І це практично благодійність за 30% кредиту в Україні.

Отже, поки економічна ситуація не зміниться, видавати будуть лише книжки, які можна швидко (бажано за рік) продати великим накладом, а це — актуальні новинки і бестселери. Тобто ми дочекаємось видання видатних авторів минулого, коли в Україні буде стала економіка, корупція буде подолана, а державне рулювання не заважатиме зростанню економіки. Але тут я хотів написати не про економіку, а про видання україномовних книжок. Річ у тім, що в сучасному світі класична видавнича модель — не єдиний спосіб видання книжок. Спільна підготовка видання (краудсорсинг) і спільне фінансування видань (краудфандинг) є не лише можливими, а й уже працюють в Україні.

Я, наприклад, вважаю, що інтелектуальне поле України неповноцінне без Марксового «Капіталу». Якщо відкинути зміст ідей (або як би ви їх не називали), в сухому матеріальному залишку «Капітал» — це 2000 сторінок складного тексту з таблицями, формулами і цитатами Аристотеля грецькою, і жодне видавництво зараз не у змозі з цим впоратися. Я знайшов у фейсбуці ще 60 таких однодумців. Разом ми знайшли непоганий переклад 30-х років і почали коректувати/верстати ті 2000 сторінок (чим займаємося і зараз, доєднатися може кожен охочий). Якщо цього року ми завершимо книжку, придбаємо за 200 грн ISBN-код, то вже з року наступного (або ще цієї 200-річної Марксової зими) молоді голови зможуть цитувати Маркса за нашим виданням. У 20-30-х роках було зроблено багато пристойних перекладів, включаючи Гегеля, Рікардо, чи Кафку, які можна повторно видавати вже зараз. Звичайно, пізніше теж щось робили, але там з'являються проблеми з авторськими правами, а переклади до 30-х років здебільшого перейшли в суспільне надбання, і будь-хто може їх видати.

Спільна підготовка видань — не нова ідея. Найстаріша електронна бібліотека у світі, проект Гутенберг, заповнюється переважно волонтерами. Такі волонтери проекту Distributed Proofreaders за останні 18 років підготували більше 30 тисяч електронних версій книжок, що були у суспільному надбанні. Схожі проекти є і для європейських мов.

Іншим прикладом успішного видання книг українською є Комубук. На платформі ще до початку перекладу краудфандингом збирають гроші на переклад і видання. Це частково знімає ризики з видавця, а також до певної міри дозволяє майбутнім читачам коригувати план видання. Більшість книжок, які були видані Комубуком, — не мейнстрімні книжки. Це — 20 праць від де Сада до Жижека, що навряд чи могли з'явитись у звичайному видавництві. І, наскільки мені відомо, весь проект був запущений та працює силами та ресурсами взагалі однієї людини.

Тобто можна не чекати кредитів під 3% та нових перекладачів, а закладати фундамент уже зараз. Адже ті, хто мають стати професійними перекладачами, редакторами та коректорами, зараз закінчують 7 клас, і вже з наступного року почнуть цікавитись алкоголем, Гегелем, Ніцше, Кантом чи Марксом у нашому виданні — так, виростуть на тому, що ми робимо тепер, зараз. Хай це буде й не ідеально, але доступно. І можна сподіватись, що колись кількість перейде у якість.

поддержать проект

Джерело матеріала
loader