Мутації та складний підлітковий вік – рецензія на «Королівство тварин»

Вічна тема стосунків між батьками та дітьми у фільмі французького режисера Тома Кайє «Королівство тварин» виходить на рівень фантастичної драми. Світ, у якому живе Франсуа та його син 16-річний син, охоплюють мутації невідомого походження. Люди перетворюються на тварин і ні, вони не обирають ким стати як це було в «Лобстері» Йоргоса Лантімоса. Натомість істоти розхитують суспільство, яке через неконтрольовані зміни перебуває в постійному дисбалансі. Нічого не нагадує?

Кайє змальовує устрій, на перший погляд, фантастичного світу зі своєї реальності – Франції під час пандемії коронавірусу. Коли Франсуа (Ромен Дюріс – «Три мушкетери: д'Артаньян», «Ейфель») обговорює із лікаркою стан здоровʼя своєї дружини, яку спіткала мутація, підліток Еміль (Поль Кірхер) натякне про це вперше – скаже про недовіру до системи охорони здоровʼя. Далі чоловіки стикаються з рядом складних метаморфоз не лише людей, але і навколишнього світу, чиї старі алгоритми вже не працюють в новій реальності.

Головною представницею такого далеко неідеального світу стає поліціянтка Джулія (Адель Екзаркопулос — «Життя Адель»). З нею Франсуа познайомиться після аварії, через яку істоти, в тому числі його дружина, загубляться в лісі. Занадто амбітна, наполеглива та проактивна дівчина залишається на лаві запасних, щоб не прискорювати процес порятунку.

Але це тільки фон. Основною лінією фільму стають вз

аємини між батьком і сином, які переживають кризу. Еміль соромиться того факту, що його мама – істота, а його батько змушений працювати у кафе офіціантом через їхній переїзд. Підлітковий вік персонажа режисер пакує у звірині прояви: шерсть, кігті, сексуальна активність та неконтрольована агресія. Режисер створює містичний, подекуди темний і невідомий, але від того і цікавий світу лісу — як майбутнє, в яке Еміль має поринути з головою, але тільки сепарувавшись від контролю батька.

Аналогія з тваринами наштовхує на роздуми про токсичне\нетоксичне батьківство та бунтівних підлітків. Коли дитина змінюється і вже не вписується у старий світ, чи не мають батьки відпустити її в невідоме? І чи зможе Франсуа дати волю своєму сину, який вже не безпомічне пташеня, а вовк-одинак?
Світова премʼєра фільму відбулася на Каннському фестивалі в програмі «Особливий погляд», яка орієнтована на нетипові для фестивалю фільми. Це і не дивно, бо рідко в Каннах побачиш фільм, де люди поступово набувають тваринних інстинктів. Але саме нетиповість найкраще описує це кіно.

Йому вдається подивитися на вічну проблему та нові виклики світу під фантастичним кутом, де знаходиться місце французьким зірковим актор(-к)ам, проблемам підлітків та навіть людині-птаху, майже як у «Бердмені».