/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F162%2F508f72f68f088f0199570a4a20cde6b4.jpg)
Мутації та складний підлітковий вік – рецензія на «Королівство тварин»
Вічна тема стосунків між батьками та дітьми у фільмі французького режисера Тома Кайє «Королівство тварин» виходить на рівень фантастичної драми. Світ, у якому живе Франсуа та його син 16-річний син, охоплюють мутації невідомого походження. Люди перетворюються на тварин і ні, вони не обирають ким стати як це було в «Лобстері» Йоргоса Лантімоса. Натомість істоти розхитують суспільство, яке через неконтрольовані зміни перебуває в постійному дисбалансі. Нічого не нагадує?
![]()
Кайє змальовує устрій, на перший погляд, фантастичного світу зі своєї реальності – Франції під час пандемії коронавірусу. Коли Франсуа (Ромен Дюріс – «Три мушкетери: д'Артаньян», «Ейфель») обговорює із лікаркою стан здоровʼя своєї дружини, яку спіткала мутація, підліток Еміль (Поль Кірхер) натякне про це вперше – скаже про недовіру до системи охорони здоровʼя. Далі чоловіки стикаються з рядом складних метаморфоз не лише людей, але і навколишнього світу, чиї старі алгоритми вже не працюють в новій реальності.
![]()
Головною представницею такого далеко неідеального світу стає поліціянтка Джулія (Адель Екзаркопулос — «Життя Адель»). З нею Франсуа познайомиться після аварії, через яку істоти, в тому числі його дружина, загубляться в лісі. Занадто амбітна, наполеглива та проактивна дівчина залишається на лаві запасних, щоб не прискорювати процес порятунку.
Але це тільки фон. Основною лінією фільму стають вз
аємини між батьком і сином, які переживають кризу. Еміль соромиться того факту, що його мама – істота, а його батько змушений працювати у кафе офіціантом через їхній переїзд. Підлітковий вік персонажа режисер пакує у звірині прояви: шерсть, кігті, сексуальна активність та неконтрольована агресія. Режисер створює містичний, подекуди темний і невідомий, але від того і цікавий світу лісу — як майбутнє, в яке Еміль має поринути з головою, але тільки сепарувавшись від контролю батька.
![]()
Аналогія з тваринами наштовхує на роздуми про токсичне\нетоксичне батьківство та бунтівних підлітків. Коли дитина змінюється і вже не вписується у старий світ, чи не мають батьки відпустити її в невідоме? І чи зможе Франсуа дати волю своєму сину, який вже не безпомічне пташеня, а вовк-одинак?
Світова премʼєра фільму відбулася на Каннському фестивалі в програмі «Особливий погляд», яка орієнтована на нетипові для фестивалю фільми. Це і не дивно, бо рідко в Каннах побачиш фільм, де люди поступово набувають тваринних інстинктів. Але саме нетиповість найкраще описує це кіно.
![]()
Йому вдається подивитися на вічну проблему та нові виклики світу під фантастичним кутом, де знаходиться місце французьким зірковим актор(-к)ам, проблемам підлітків та навіть людині-птаху, майже як у «Бердмені».
