Відкриття театрального сезону: чому варто піти на «Острів скарбів» — пригодницький трилер для усієї родини

Вже 14 вересня Театр імені Лесі Українки відкриє свій 99-й сезон захопливою прем’єрою — пригодницьким трилером для усієї родини «Острів скарбів». У виставі йдеться про юну Джим Гокінс, яка однієї темної ночі мала необачність відкрити двері таверни підозрілому постояльцю Біллу Боунсу… Старий моряк притягнув за собою не лише повну скриню моторошних таємниць, але й загін піратів, ласих до грошенят славнозвісного капітана Флінта. Ця захоплива сімейна подорож не обійдеться без авантюрних подвигів, чорного гумору, підступних нападів, підслуханих таємниць, погроз, викрадень, зрад, втеч і погонь. Проте найцінніший скарб — пригоди, від яких перехоплює дух.

Олександр Кобзар у ролі Сільвера. Фото Ірини Сомової

Режисерка-постановниця вистави Ольга Гаврилюк у театральних колах відома, зокрема, як автор «недитячих дитячих вистав». Її хіти «Чарівник» та «Ой!.. Андерсен! Казки» люблять діти та обожнюють дорослі. Нарешті батькам у глядацькій залі не доводиться нудьгувати в очікуванні завершення казки, адже постановниця щедро здобрює відомі тексти заманливими підтекстами для батьків. Поки діти слідкують за перипетіями сюжету, дорослі насолоджуються розкішним гумором, феєричними музичними номерами й блискучими акторськими знахідками. Новий проєкт режисерки ламає геть усі стереотипи, виходить за рамки будь-яких жанрів та вікових обмежень.

«Я не розділяю людей за віковими категоріями. Іноді діти мають більш мудре, розумне сприйняття світу, ніж дорослі. Будь-який мистецький твір містить певні ідеї, змісти, що стосуються людини загалом, незалежно від віку, тим паче коли йдеться про тексти класичні. «Острів скарбів» — захопливі пригоди дівчини Джим Гокінс. Саме так, авторка  п’єси, створеної за романом Стівенсона, взяла до уваги запит сучасного суспільства на рівність, гендерну зокрема, і вирішила, що тендітна дівчинка впоралася б з піратами аж ніяк не гірше за хлопця, і нам її ідея сподобалася. Це історія про те, як головна героїня проходить свій життєвий шлях і набуває досвіду, про те, як дорослішає її душа, проходячи крізь надбання і втрати, захоплення і розчарування… Цей життєвий шлях у кожного свій, проте кожен з глядачів щомиті продовжує його долати — і дитина, і батьки, — це робить виставу важливою і цікавою для різних поколінь. Окрім того, є різні рівні сприйняття. Згадайте класичні казки: усі вони засновані на біблійних сюжетах, і в той час, коли діти слідкують за яскравими подіями і зчитують змісти інтуїтивно, батьки сприймають все це вже свідомо і бачать глибинні підтексти. Проте ми окреслили вікові обмеження для перегляду вистави. Адже «Острів скарбів» — не просто пригодницький роман, це справжнісінький трилер, де стається 13 смертей! Так, українців (зокрема українських дітей) сьогодні мало чим можна нажахати, проте ми й не збиралися. Наша задача — не лякати, а показати, як пройти крізь свої страхи, здолати тригери — з гідністю, залишившись при цьому людиною, чуйною, люблячою, відкритою, і це, знову ж таки, про шлях людини, про дорослішання душі, — розповідає Ольга Гаврилюк.

П’єсу Брайоні Лавері за романом Стівенсона театр придбав у колег з Великої Британії на умовах франшизи, а це значить, що є певні задані автором правила гри, які не можна порушувати. У тексті чітко прописані мізансцени та місце дії для кожної з них, і це стало справжнім викликом для сценографа, адже треба було створити декорацію, яка б не повторювала британську, але точно підлаштувалася б під задану схему.

«Згідно з  умовами франшизи ми не мали права «викинути» бодай якийсь епізод, скажімо, сцену на мостику чи в капітанській каюті і, логічно, все це мало взаємодіяти між собою, як на справжньому кораблі, а не з’являтися на сцені по черзі. Тому зупинилися на так званій симультанній декорації — при такому способі організації сценічного простору усі місця дії вибудовані на сцені з самого початку вистави. Я вигадав кістяк корабля, що обертається і таким чином «переносить» глядачів у ту чи іншу локацію. Спочатку декорація стоїть до нас кормою — і це таверна «Адмірал Бенбоу», потім прибирається кілька деталей і виявляється, що ми вже у Брістолі на причалі. Кілька сцен потому конструкція розвертається знов, поєднується з носовою частиною і стає справжнім кораблем «Еспаньйола», на якому герої вирушають у велике плавання. Тим часом поворотне коло сцени розвертається до нас стороною з велетенськими кам’яними брилами і стає островом скарбів… Каміння одразу на сцені, і ми задумували, що це має виглядати, як старий розбитий корабель. І ось пружина дії закручується, і все оживає — починаються пригоди! Ніс корабля нависає над партером і це дає змогу глядачеві відчути масштаб судна, його велич, фактуру… Адже коли просто над тобою  носова щогла і ти можеш простягнути руку і помацати її, падає славнозвісна «четверта стіна» сцени, події відбуваються не десь там, за рампою, а просто перед твоїми очима, і ти вже не глядач, а справжнісінький пірат! Природно, такий масштаб вимагає надзусиль від монтажників декорацій. Наш корабель, як велетенське лего, збирають впродовж 10-12 годин двадцятеро дужих чоловіків. І виглядає це, повірте, як будівництво справжнього корабля на справжній корабельні, — запевняє сценограф Юрій Ларіонов.

Акторський склад проєкту містить чимало сюрпризів для глядачів, адже декому з артистів довелося випробовувати свої сили у геть незвичних для себе ролях. Декого з них навіть буде важко упізнати, тим паче компанія чимала — 45 виконавців! Окрасою вистави стане музична складова, адже «Острів скарбів» — ще й сучасне видовищне шоу. Але головним завданням творців вистави було об’єднати родини у театральній залі, віднайти спільний інтерес для дітей і батьків, дати привід для роздумів і дискусій після побаченого. Аби в цей нелегкий час, попри війну, тривоги, блекаути у родинному колі говорили про гідність і честь, хоробрість і відданість, і про те, що «на цій землі головне — набутися разом».

Придбати квитки на спектакль можна за посиланням.

---