Сенсаційні знахідки та відновлені могили видатних українців на Янівському цвинтарі Львова
Сенсаційні знахідки та відновлені могили видатних українців на Янівському цвинтарі Львова

Сенсаційні знахідки та відновлені могили видатних українців на Янівському цвинтарі Львова

Янівський цвинтар
Янівський цвинтар

На Янівському цвинтарі у Львові знайшли свій спочинок багато відомих діячів політики, культури і мистецтва.

1 листопада православні і католики відзначатимуть День всіх святих. Це день, коли заведено відвідувати могили рідних та знайомих, вшановувати їхню пам’ять. Традиційно 1 листопада багато людей відвідує поховання відомих людей, похованих на численних львівських цвинтарях. Найвідоміші з них це могили Івана Франка, Володимира Івасюка, Соломії Крушельницької, Марії Конопніцької, Маркіяна Шашкевича, меморіал УГА тощо. Всі вони розташовані на Личаківському кладовищі. Біля цих монументів завжди є букети квітів та горять свічки у лампадках.

Значно менше людей приходить до поховань інших відомих осіб – письменників, політиків, релігійних і громадських діячів, спортсменів, могили яких знаходяться на решті цвинтарів Львова. Внесок багатьох із них у розвиток культури, мистецтва, політики чи спорту є не меншим, ніж у «розкручених» персонажів, однак про їхні поховання у День всіх святих мало хто згадує.

 LVIV.MEDIA вирішив пошукати могили відомих людей на іншому, не менш відомому кладовищі Львова – на Янівському цвинтарі. Допомогти у пошуках попросив знавця львівських некрополів Ігоря Мончука.

Янівський цвинтар — другий після Личаківського

Розташований в історичній місцевості Клепарів, Янівський цвинтар був відкритий ще у 1888 році після тривалих дебатів між міськими чиновниками і мешканцями тієї території, які виступали проти появи в їхньому районі цвинтаря. Після заснування на Янівському кладовищі почали перепоховувати людські останки з інших цвинтарів, які закривала міська влада. Тривалий час його вважали другим кладовищем Львова після Личаківського.

Збоку від головної алеї на полі № 31 стоїть один з таких перенесених монументів. Це пам’ятник на могилі професора Львівського університету, відомого хірурга Яна Махана, який помер 1824 року і згодом був перепохований на Янівське кладовище із Городоцького цвинтаря. Вінчає монумент скульптура дівчини, яка в скорботі схилися над могилою. За однією з версій, автором фігури є відомий скульптор Антон Шімзер.

Скульптура на могилі професора Львівського університету, відомого хірурга Яна Махана
Скульптура на могилі професора Львівського університету, відомого хірурга Яна Махана

Поховання тут проводяться, як виняток, для членів родин, які мають власні гробівці або спеціальний дозвіл на поховання в могилах близьких родичів. Біля входу до цвинтаря стоїть щит з картою некрополя, номерами полів і з переліком знаних осіб, які на них поховані. «Це була моя ідея створити таке інформаційне табло, щоб люди, які прийдуть на цвинтар, походили по полю і пошукали там поховання тих людей, які позначені на табло. І приємно, що мені пішли назустріч і Львівська муніципальна обрядова служба цю карту зробила. Тепер багато людей по ній орієнтуються. Багато у цьому допомогла й похоронна служба «Долорем», — каже Ігор Мончук.

Зліва від головної алеї цвинтаря видно комплекс поховань діячів комуністичного руху міжвоєнної Польщі: робітника Владислава Козака, розстріляного польською владою, та його товаришів, а також молодого комуніста Нафталі Ботвіна, який 1925 року застрелив поліцейського. Велика площа перед ними свідчить про те, що в часи СРСР це було місце різних урочистостей, нині ж тут пустка, написи на надгробках облупилися і вже ледь читаються. Є в некрополі ще декілька поховань радянської доби, які використовувалися з ідеологічною метою. Це, наприклад, меморіальна плита на братській могилі в’язнів Янівського концтабору чи місце, де були поховані солдати армії Будьонного. Однак, на цвинтарі вже працювала комісія з декомунізації, тому ймовірно поховання Козака, Ботвіна і інших комуністичних діячів перенесуть з центру Янівського кладовища в інше, більш віддалене місце.

Поховання Владислава Козака, Нафталі Ботвіна і інших діячів комуністичного руху
Поховання Владислава Козака, Нафталі Ботвіна і інших діячів комуністичного руху

Загалом могил окремих осіб періоду СРСР на цвинтарі є дуже багато. Чисто візуально у багатьох місцях вони кількісно переважають над старими похованнями австрійського чи польського часу. Цікаво, що на більшості могил, незалежно від часу поховання і національності покійного, є лампадки зі свічками. За словами Ігоря Мончука, до занедбаних могли свічки пам’яті ставлять різноманітні благодійні організації, зокрема з Польщі.

Скульптури на гробівці відомого скульптора

По дорозі від поховань Ботвіна і Козака стоїть ряд доглянутих гробівців. В одному з них похований Мар’ян Нікодемович – львівський архітектор вірменсько-польського походження. Він відомий тим, що працював у технічному департаменті магістрату Львова, займався реставрацією будинку Корнякта на площі Ринок, 6. Нікодемович був членом Політехнічного товариства у Львові, Кола польських архітекторів та Спілки архітекторів Польщі. 1925 року заснував власну архітектурно-будівельну фірму, як займалася будівництвом недорогого житла. Його син – відомий польський композитор Анджей Нікодемович. Внук Ян належав до спільноти львівських хіппі, але потім також виїхав в Польщу.

Гробівець Мар’яна Нікодемовича
Гробівець Мар’яна Нікодемовича

На тому ж полі № 31 з боку від центральної алеї розташоване поховання відомого скульптора Теобальда Оркасєвича. Гробівець, в якому він похований, відрізняється від інших комплексом скульптур. Цей митець свого часу допомагав Антону Попелю при установці в центрі Львова пам’ятника Адаму Міцкевичу. За словами Ігоря Мончука, однією з найвідоміших робіт Оркасєвича є барельєф на будинку, що навпроти воріт в тюрму на Лонцького. Там величезний маскарон зображує дівчину, яка плаче. За легендою, такий барельєф попросив зробити батько зґвалтованої дівчини, щоб його постійно бачили кривдники доньки, яких ув’язнили у цій тюрмі.

Гробівець, в якому поховано скульптора Теобальда Оркасєвича
Гробівець, в якому поховано скульптора Теобальда Оркасєвича

Некрополь для церковних ієрархів та святих

У різних місцях цвинтаря можна побачити поховання різноманітних релігійних діячів різних християнських конфесій. Так, на полі № 31 відразу кидається у вічі спільне поховання двох православних митрополитів: Андрія Горака та Миколая Юрика. Поховано на Янівському кладовищі і єпископа Російської православної церкви Михайла Рубінського. Серед поховань ієрархів Греко-католицької церкви можна відзначити могилу єпископа Йосифа Боцяна і пам’ятник на місці, де в часи радянської влади переховували мощі єпископа Йосафата Коциловського.

Монумент на місці поховання Юзефа Більчевського
Монумент на місці поховання Юзефа Більчевського

Є на цвинтарі й меморіали людей, яких Католицька церква беатифікувала, тобто визнала святими. Це Юзеф Більчевський, римо-католицький архієпископ Львова, та монах-капуцин Серафим Кашуба. Цікаво, що, згідно з заповітом, Юзефа Більчевського поховали на Янівському кладовищі для того, щоб привернути увагу мешканців Львова до нового цвинтаря. Цей величний надгробний пам’ятник самотньо стоїть на невеликій площі, до якої примикають поля № 13, 14, 15, 16 і 31. Поряд, на 14 полі, поховали ченця Кашубу. Однак потім Більчевського перепоховали у Львівській катедрі, а останки монаха забрали у монастир отців капуцинів у Вінниці. Однак ще й досі на Янівському цвинтарі на місці їхніх колишніх поховань збереглися автентичні пам’ятники.

Військові поховання різних армій

У лівій частині кладовища на території полів № 38 і 38а нашим очам відкривається меморіальний комплекс з сотнями однакових хрестів мальтійського типу. Це Меморіал воїнам Легіону УСС і Галицької армії, які загинули під час Першої світової війни і польсько-української війни 1918-1919 рр. Як каже Ігор Мончук, щороку багато людей приходить сюди вшанувати пам’ять українських героїв. Цей меморіал створили ще у 1930 роки, причому туди перепоховали майже тисячу солдатів, які до цього були поховані в різних місцях Львова та в інших населених пунктах. Поряд з військовими поховані й начальний вождь УГА генерал Мирон Тарнавський, глава уряду ЗУНР Кость Левицький, а також Василь Бень — ад’ютант Головного отамана військ УНР Симона Петлюри. Впадають у вічі на охайний стан надгробків і доглянутість їхніх квітників. Це, очевидно, можна пояснити тим, що Меморіал УСС-УГА, як і ще декілька пам’ятників, перебуває під опікою держави. До слова, на Янівському цвинтарі також поховані вояки інших армій – польської, німецької, словацької, угорської, російської, більшовицької (поля № 6, 37, 41, 42, 43, 55, 58).

Меморіал вояків Легіону УСС і Галицької армії
Меморіал вояків Легіону УСС і Галицької армії

Неподалік від нього могили бойовиків ОУН Іларія Кука (1915-1938), Дмитра Данилишина (1907-1932) і Василя Біласа (1911-1932), яких розстріляли у тюрмі «Бригідки».

Могили Іларія Кука, Дмитра Данилишина і Василя Біласа
Могили Іларія Кука, Дмитра Данилишина і Василя Біласа

Останнє розширення Янівського цвинтаря

Раніше Янівське кладовище було менших розмірів, але на початку 1960-х до нього приєднали розташоване поряд єврейське кладовище, яке було відкрите ще у 1855 році. «У 1942-1943 році гітлерівці знищили всі нагробки на єврейському цвинтарі. Найкращі надгробки перешліфували і вивезли в Німеччину, а ті, які були гіршої якості, наприклад, з пісковика, пішли на замощення вулиць, хідників тощо. Зараз ці плити знаходять в різних частинах міста і Олександр Назар з Єврейського товариства імені Шолома-Алейхема складує їх і хоче збудувати з них таку Стіну пам’яті, як це є в деяких інших містах», – каже Ігор Мончук.

Коли в 1963 році розформували єврейську громаду Львова, цвинтарі єврейський і Янівський з’єдналися. Межа між ним зникла. Зараз на єврейській частині кладовища, окрім власне поховань євреїв, можна побачити майже сотню поховань мусульман. “У цій частині кладовища, зокрема, є могила Мусульсум (Галки) Мухіної, власниці першого львівського кооперативного кафе «Хлібосол», яке було на вулиці Городоцькій, 4. У 1990-х її прізвище було на слуху у Львові”, — каже Ігор Мончук. На єврейській частині також похований єврейський письменник Олександр Лізен, художник Семен Грузберг, мистецтвознавець Фаїна Петрякова, громадський діяч Борис Дорфман та інші відомі люди.

Багато могил відомих людей на Янівському кладовищі були знайдені після десятиліть забуття. Ігор Мончук: «Наприклад, я одного разу, гуляючи цвинтарем, знайшов могилу Степана Бохенського. На початку ХХ століття він був першим українським адвокатом у Збаражі. Його сестрою була письменниця Євгенія Бохенська, товаришка Івана Франка, вона з ним переписувалася, а тестем був Володимир Громницький, дуже відомий священник з Тернополя. Родина Громницьких є дуже відомою. Вони були споріднені з Алеськевичами, Карвацькими, іншими родами. Цікаво, що син Степан і Євгенії Бохенських Ярослав трагічно загинув під час відпочинку на морі, але встиг випустити книжку «Світло і тіні», це одна з перших українських книг про українське фото».

Оглядаючи Янівське кладовище, стає помітно, що деякі давні поховання, надгробні пам’ятники та гробівці є відреставровані. І щороку їх стає все більше. Їх ремонтують за кошти іноземних донорів та українських доброчинців. Одним із таких благодійних фондів (БО БФ «Про пам’ять») керує Ігор Мончук. З допомогою благодійників йому вдалося відновити майже десяток поховань відомих людей. Скажімо, фонд «Про пам’ять» відновив могилу головного пивовара та директора Львівської акціонерної спілки броварів Людвіка Шішки (1854-1930). Завдяки співпраці реставраторів і благодійників фонду «Про пам’ять» на полі № 63 вдалося знайти і оновити могилу української громадської діячки і активістки жіночого руху Галичини Осипи Заклинської. Буквально кілька тижнів тому, на початку жовтня 2024 р., ентузіасти з фонду Ігоря Мончука відремонтували надгробок на могилі Тадея Скотинського (1901-1955), відомого геральдиста, автора праці про український герб та прапор.

Могила активістки жіночого руху Галичини Осипи Заклинської
Могила активістки жіночого руху Галичини Осипи Заклинської

Відомі люди, які також поховані на Янівському цвинтарі:

Володимир Робітницький (1912-1941), відомий діяч українського націоналістичного руху. Член Української Військової Організації (УВО), в ОУН від 1929, крайовий провідник Північно-Західних Українських Земель (ПЗУЗ) (кінець 1940 — літо 1941). Один з чільних діячів ОУН. Могила знаходиться на полі № 18.

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, який мав великий вплив на українську поезію. Похований на полі № 4.

Пам’ятник на могилі Богдана-Ігоря Антонича
Пам’ятник на могилі Богдана-Ігоря Антонича

Стефан Ґрабінський (1887 — 1936) — польський письменник-фантаст. Представник жанру жахіть у польській літературі першої половини XX століття, званий «польським Едгаром По» та «польським Лавкрафтом». Поле № 11.

Карло Бандрівський (1855 — 1931) — український галицький правник, громадський діяч. Доктор права. Товаришував з Іваном Франком, опікувався його родиною і спадщиною. Був чоловіком сестри Соломії Крушельницької. Похований на полі № 15.

Поховання Карла Бандрівського
Поховання Карла Бандрівського

Юрій Зубач (1921–2010) — український футболіст, футбольний тренер. У 1936-1939 і 1941-1944 виступав  за спортове товариство «Україна», після війни його виступав за аматорські львівські команди. Його також запрошували у «Динамо» Київ. Один з ініціаторів створення футбольного клубу «Карпати».

Іванна Нижник-Винників (1912-1993) – українська художниця. Членкиня Асоціації незалежних українських митців (з 1938). Емігрувала до Франції, співпрацювала з Пабло Пікассо. Упорядниця архівів Володимира Винниченка. Поле № 31.

Могила Іванни Нижник-Винників
Могила Іванни Нижник-Винників

Йосиф Боцян (1879 — 1926) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 10 вересня 1914 року — єпископ Луцький і Острозький. Поле № 7.

Олена Антонів (1937-1986) – українська лікарка, правозахисниця. Розпорядниця фонду Олександра Солженіцина в Галичині. Член Клубу творчої молоді у Львові. Друга дружина В’ячеслава Чорновола, мама Тараса Чорновола. Загинула внаслідок нещасного випадку. Поле № 32.

Гробівець родини Антонів-Чорновіл
Гробівець родини Антонів-Чорновіл

Олександр Аксінін (1949 — 1985) — художник-графік, жив і працював у Львові. Його називали «львівським Дюрером» за досконале володіння технікою офорта та опрацьовування деталей, а також «Піранезі XX століття» за драматичні і бездоганні конструкції. Загинув в авіакатастрофі над Золочевом недалік Львова. Поле № 62.

Ольга Басараб (1889-1924) – громадська діячка, активістка Організації українських націоналістів. Похована на полі № 13.

Володимир Глухий (1938 — 1988) — український актор театру і кіно, заслужений артист України. Відомий глядачам, зокрема, за роллю Доброго чорта в фільмі «Пропала грамота». Поле № 16.

Ігор Мончук біля пам’ятника на могилі Модеста Сосенка
Ігор Мончук біля пам’ятника на могилі Модеста Сосенка

Модест Сосенко (1875-1920) – український художник-монументаліст, портретист, пейзажист, ілюстратор. Помер 4 лютого 1920 року в будинку митрополита Шептицького. За заповітом уся спадщина перейшла до Національного музею у Львові. Похований на полі № 31.

Загалом вам може не вистачити дня, щоб обійти все Янівське кладовище і оглянути його найцікавіші поховання. І це не дивно, адже його площа складає майже 38 гектарів, на яких загалом поховано майже 200 тисяч осіб. Однак можна бути впевненим, що це не зупинить людей, які 1 листопада захочуть віддати шану відомим людям, які поховані на цьому кладовищі. І в День всіх святих на могилах Янівського цвинтаря знову засвітяться свічки пам’яті за померлими.

Для тих, хто хоче допомогти у відновленні поховань на Янівському цвинтарі, реквізити благодійного фонду «Про пам’ять»:

Код отримувача 45072379
Рахунок отримувача
UA673052990000026009031028992
Назва банку АТ КБ «Приватбанк»

Олег СТЕЦИШИН

Джерело матеріала
loader