«У нас поширене уявлення, що після 50 жінка стає "бабусею", і її роль обмежується лише сімейними обов’язками», — поради Аніти Луценко, як пережити вікові зміни

Аніта Луценко — одна з тих, хто своїм прикладом надихає тисячі жінок приймати себе у будь-якому віці. Зіркова фітнес-тренерка та блогерка не боїться відкрито говорити про ейджизм, змінювати підходи до краси та гармонії, а також закликає жінок не обмежувати себе стереотипами. 

У новому інтерв’ю Аніта розповідає, як її погляди на вік змінилися завдяки Хезер, чому вона вважає слово «жінка» символом сили та мудрості, і чому кожна з нас має навчитися шукати підтримку та приймати свої вікові зміни.

Чи зіштовхувалися ви з проблемами ейджизму?

На щастя, ні. На мою думку, ще зарано, навіть для України. Мені здається, важливо не тільки уникати ейджизму, а й ставити перед собою іншу мету — жити так, щоб навіть у 75 років молоде покоління зверталося до вас за мудрими порадами, надихалося вашим прикладом і захоплювалося. Тоді й відчуття ейджизму просто не матиме місця у вашому житті.

Як жінки в Україні та в Британії ставляться до віку? В чому відмінність цього підходу? Чи змінились ваші погляди з появою у вашому житті Хезер?

У західних країнах вік 50–60–70 років сприймається як новий етап розквіту жінки. Власне, це за психологією етап, коли ти відкидаєш непотрібне і починаєш розкривати свої таланти.  Це час впевненості, краси та внутрішньої сили. Жінки там залишаються стрункими, активними й соціально залученими. У нас, на жаль, поширене уявлення, що після 50 жінка стає «бабусею», і її роль обмежується лише сімейними обов’язками. Це навіть помітно у мові: багато жінок ображаються, коли їх називають «жінкою» в загальному контексті, ніби все, що не «дівчина», вже звучить образливо.

Я ж сприймаю слово «жінка» як щось величне: це зрілість, наповненість, впевненість. Як ми прагнемо бачити поруч «чоловіка», а не «хлопця», так і жінка — це символ сили й досвіду. Настав час полюбити себе у всіх вікових етапах і цінувати ту мудрість і впевненість, які вони приносять.

Завдяки Хезер я повністю переглянула свої уявлення про вік і можливості в цьому віці. Я зрозуміла, що краса й гармонія в будь-якому віці неможливі без позитивного настрою, почуття гумору, співчуття до інших, а також регулярних корисних звичок у харчуванні та фізичній активності. Ці прості, але важливі речі справді формують образ жінки, яка надихає.

Чому ви вирішили написати книгу саме про жінок та вік? Чому ця тема є такою тригерною для жінок?

Мені виповнилося 40, і, чесно кажучи, я ще не зустрічала жінок, для яких ця дата не була б емоційною. Одна моя подруга три дні ридала перед своїм днем народження. Це справді змусило мене замислитися: чому ми так гостро реагуємо на певні вікові рубежі? Я переконана, що наші слова, дії та емоції є відображенням нас самих — наших інтересів, страхів, внутрішніх переживань.

Ця книга в першу чергу стала моїм власним дослідженням. Я писала її, щоб зрозуміти себе, і задавала Хезер саме ті питання, які хвилювали мене найбільше. Мені хотілося розібратися, чому тема віку викликає стільки суперечливих почуттів, і знайти відповіді, які допоможуть не тільки мені, а й іншим жінкам дивитися на вік із позитивом та впевненістю.

Як ваша героїня книги британка Хезер відреагувала на обрану тему для книги?

Хезер прекрасно помічала всі мої «круглі очі» на її високі підбори, побачення, стиль життя, звички в їжі, а також нескінченні запитання, які я їй ставила. Вона знає, що я у захваті від неї, і ми багато розмовляли не лише про неї та мене, а й про жінок у Британії та Україні, про гендерні відмінності й погляди на вік у різних культурах.

Я писала про те, що цікавить мене, і вона сприйняла це з притаманним їй гумором і відкритістю. Хезер завжди готова до несподіванок, і, здається, вони її просто веселять. Зараз вона дивиться на мене як на «молодого горобчика», який лише починає робити свої перші впевнені кроки у свідомому житті, і щиро тішиться моїми спробами зрозуміти й переосмислити світ.

Що б ви порадили усім жінкам, які зараз переживають вікові зміни?

Шукайте підтримку серед інших жінок. Дуже часто ми переживаємо свої внутрішні труднощі наодинці, навіть із найближчими подругами, удавати, що все в порядку і нас нічого не турбує. Але саме жінки можуть надати нам ту силу, якої так не вистачає, через щире спілкування, підтримку та розуміння. Відкритися, поділитися своїми емоціями — це вже перший крок до того, щоб відчути себе сильнішою й упевненішою у будь-якому віці.

Який головний інсайт ви винесли з віком та чи відобразили це у своїй книзі?

Мені здається, сама книга вже є відображенням мого головного інсайту, який прийшов із віком: робити те, що подобається саме мені. І я впевнена, що комусь це теж стане у пригоді. Також зрозуміла, що я — це більше, ніж просто спорт і харчування, і тепер із задоволенням відкриваю ті грані, які надихають саме мене.

У книзі, до речі, є мої фотографії — з усіма зморшками, без професійного макіяжу чи спеціального освітлення. Це теж важливий інсайт: я прекрасна такою, якою є, і я більше не соромлюсь себе. Прийняття себе, своїх бажань і свого віку — це те, що я хотіла б передати кожній жінці.

Яка головна думка цієї книги, який найбільший інсайт з «15 вечерь з Хезер» ви б виокремили?

Головна думка книги — енергія, щастя і натхнення доступні в будь-якому віці, якщо ти готова діяти для цього. Найбільший інсайт, який я винесла, полягає в кількох простих, але дуже важливих речах: виходь за межі шаблонів, які суспільство нав’язує про твій вік, знайди хобі, яке приносить радість незалежно від інших, і не бійся відкривати нове. Спілкуйся з людьми, які тебе надихають, долучайся до спільнот або навіть створюй їх сама. І пам’ятай, що саме малі, але регулярні корисні звички формують гармонію і щастя в житті.

Ці прості принципи стали для мене не лише відкриттям, а й основою мого способу життя. Саме це я намагалася передати у своїй книзі.

---