У квітні 2024 року департаменти КМДА презентували проєкти, які планували втілити за Національною стратегією зі створення безбар’єрного простору. Кліматичний департамент підписав меморандум із центром реабілітації Superhumans. Зазначалось, що їхні фахівці братимуть участь у всіх етапах реконструкцій парків і скверів Києва, починаючи з проєктування.
У рамках презентованих проєктів планувалось створення п’яти безбар’єрних парків та скверів, в основному біля столичних лікарень, та пішохідних переходів.
«Наша мета – створити в Києві середовище, де кожному жителю буде комфортно. Зараз українське суспільство відходить від того, що безбарʼєрність – це лише про відсутність фізичних перешкод у вигляді облаштування пандусів та підіймачів. Це набагато ширше поняття, що стосується кожного», — заявляла заступниця голови КМДА зі здійснення самоврядних повноважень та відповідальна за впровадження безбар’єрності в Києві Марина Хонда.
Питання безбар’єрності як ніколи актуальне в Україні. За даними Київського міського центру медико-соціальної експертизи, у 2023 році інвалідність встановлено майже у 8,5 тисяч дорослих. З них 3700 людей отримали інвалідність через порушення опорно-рухового апарату. Показання на отримання крісла колісного мають майже 1400 людей. Про проблему інклюзивного суспільства та середовища, запровадження безбар’єрності «Хмарочос» розповідав у цьому матеріалі.
В облаштованих скверах обіцяли додати не лише тактильні смуги на прилеглих просторах і пандуси там, де ухил перевищує 5%, але й враховувати ширину, яка потрібна для проїзду колісного крісла, проходу людини на милицях, із ходунками, з дитячим візочком.
Біля лавок обіцяли організувати місце принаймні для однієї особи на кріслі або для дитячого візочка. А ліхтарі зробити з розсіяним світлом, щоб уникнути світлового забруднення.
Чи вдалось зробити сквер дійсно безбар’єрним?
Один зі скверів відкрився в січні 2025 року, біля Інституту травматології та ортопедії на розі вулиці Бульварно-Кудрявської та Чеховського провулку. «Хмарочос» поспілкувався з активістами та експертами, щоб дізнатись чи вдалось зробити його дійсно безбар’єрним середовищем.
Активісти та автори телеграм-каналу «Містознавсто» Володимир Петренко та Дарина Рощук завітали до скверу та провели інспекцію згідно з нормами ДБН щодо інклюзивності будівель та споруд. У сквері дійсно встановлено пандуси з правильним кутом нахилу, лавки для сидіння обладнанні спинками, поверхня для пересування створена безшовною — використали плитку без фаски.
Проте й без помилок не обійшлось.
- Висота сходинок у сквері відрізняється. За нормами ДБН всі відкриті сходи на пішохідних шляхах в межах одного маршу повинні бути однаковими за шириною сходинки й висотою підйому сходинок. Відмінність у висоти сходинок створює ризик травмування для всіх груп населення та високий ризик дезорієнтації для людей з порушеннями зору.
- На сходинках та пандусах відсутні поручні, наявність яких теж є вимогою ДБН. Їх відсутність створює складнощі у користуванні для людей на кріслі колісному, людей з протезами нижніх кінцівок, людей третього віку та людей з порушеннями роботи опорно-рухового апарату.
- Відсутня тактильна навігація перед початком сходів, що створює ризик травмування для людей з порушеннями зору.
- Недостатня ширина сходового маршу та пандусу у просвіті становить (по 1,2 м). Якщо в цих зонах встановити поручні, які за нормами повинні там бути, то їх ширина стане ще меншою.
- Відсутній простір для людей на кріслі колісному чи дитячих візочків біля лавок.
За словами фахівця з доступності, керівника напрямку «Безбарʼєрність» громадської спілки «Ліга сильних» Володимира Висоцького, ДБН зі створення інклюзивного простору в сквері виконано лише частково, але критичні речі не виконані взагалі.
«Це стосується поручнів, контрастного маркування, майданчиків для відпочинку, які дійсно взагалі не враховують наявність маломобільних груп населення. І місця, наприклад, для розміщення крісла колісного чи дитячого візочка біля цих лавочок не передбачено. І виникає взагалі питання чи враховувалось це при проєктуванні скверу», — зазначає Володимир.
На його думку, ергономічність меблів, їхня зручність теж викликає питання. Є різні джерела, де можна дізнатися про ергономіку, й зробити меблі зручнішими, комфортними до використання та з кращих матеріалів.
Висоцький сумнівається чи була залучена місцева громада, або пацієнти лікарні, які відвідуватимуть сквер, до проєктування цього простору. За його словами, це важливий етап, коли громада висловлює побажання про наповнення простору, наявність дитячих чи спортивних зон, місця для вигулу тварин та інше. Проте в Україні це дуже рідкісна практика, коли перед початком будівництва запитують думку містян, каже Володимир.
Також Володимир звертає увагу на загальний дизайн. За його словами, він у сквері відсутній, натомість є просто набір технічних рішень.
«Він за своїм підходом відрізняється від того, що роблять Європі. Там — це архітектурний проєкт, тобто він має якусь художню цінність також. В нашому випадку цей сквер — це по суті технічний дизайн. Ніякої ідеї, ніякої місцевої ідентичності, ніякого художнього змісту. Тобто речей, які могли б бути в цілому в зеленій зоні, які надають їй якусь унікальність і привабливість», — пояснює Володимир.
Він зазначає, що сучасні містобудівні рішення для таких просторів враховують місце розташування, особливості рельєфу, флори та фауни, місцевої ідентичності, це все транслюється і при проєктуванні є принципами формування простору. Цей сквер цінності містобудівної та концептуальної взагалі не має, каже Володимир.
«Це схоже на імітацію або намагання скопіювати те, що десь бачили на картинках, як в нас часто робиться», — наголошує він.
Як правильно створювати безбар’єрність та людиноцентричні простори?
Володимир пояснив, що першим кроком повинно бути спілкування з громадою. Можливість містян озвучити свої бажання та думки.
Згодом — дослідження простору у різні дні та час доби. За словами Володимира, це потрібно, щоб зрозуміти, що відбувається в цьому просторі, хто туди приходить: чи гуляють там з собаками, чи гуляють там з дітьми, чи збираються там люди старшого віку грати в шахи.
«Потрібно подивитись чим живе це місце. Чи це місце очікування, чи зупиняються там велосипедисти, чи приходять туди з дітьми, чи проходять там екскурсійні маршрути тощо. Поспостерігати і зафіксувати це все, тоді ми розуміємо які функції виконує цей простір», — розповідає він.
Після цього проводити конкурси рішень для облаштування простору, за участю й місцевої громади, й фахівців у сферах архітектури, містобудування і представників влади. Далі – спільно з людьми обрати найкращий варіант, й переходити до зонування простору, його наповнення функціональними елементами та власне будівельних робіт.
Сквер Дня вишиванки у Чернівцях
Сквер Дня вишиванки у Чернівцях є прикладом чудового безбар’єрного середовища, який має й концепцію, а не просто технічні рішення.
Його реконструкцію проводили за меценатські кошти, а відкриття оновленого скверу відбулось у 2023 році.
Доріжки у просторі виконали кількома типами мощення, основне з яких — широкоформатна безфаскова плитка. Весь сквер зробили безшовним, а тому комфортним для пересування людям у кріслі колісному, на милицях, мамам з дітьми та людям з порушення зору. У сквері навіть після ремонту зберегли історичне мощення, яке знайшли в ході земляних робіт.
Згідно з концепцією, вся територія парку розбита на чотири умовні зони, озеленення кожної з яких відповідає тому чи іншому регіону: Криму, Степу, Лісостепу та Лісам. Кожен з них індивідуальний та самобутній, проте має дещо спільне з іншими. В конкретному випадку мова йде про злакові трави та калину – рослини, які «об’єднують» регіони між собою.
- #Архітектура
- #безбар'єрність
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті