Розгадкою «загадковості Росії» є глобальна комунікація про РФ як країну-колонізатора

В умовах російського повномасштабного вторгнення ми особливо потребуємо професійної дискусії про те, як ми можемо посилити голос своєї країни на міжнародній арені, як захистити українське суспільство від руйнівних викликів для інформаційної безпеки, як консолідувати громадян в часи війни довкола спільних цінностей, спільних цілей, спільної візії майбутнього України.

У чинній Стратегії інформаційної безпеки України першою серед глобальних загроз названа російська інформаційна політика, першою серед національних загроз – інформаційний вплив Росії на українське суспільство. Це дає сигнал про необхідність постійної консолідації та координації зусиль України та демократичних партнерів, потребу в обміні найкращими практиками та аналітикою.

Очевидно, що ці формати розбудовані, і ми зобов’язані багатьма успіхами численним міжнародним проєктам, програмам та ініціативам.Одним із дієвих механізмів відповіді на дезінформаційну активність Російської Федерації як держави-агресора у Стратегії визначені обмежувальні заходи або санкції, ефективний механізм моніторингу і відповідальності за їх порушення. Відтак, документ визначає широку рамку політик, комунікацій та нормативних актів, які підтримують санкційні механізми.

Запровадження санкцій Євросоюзу проти російських пропагандистів, медіаменеджерів відбувається у взаємодії з Україною, і цей процес триватиме надалі. Наразі ж його результатом є включення до санкційних списків представників Міністерства культури РФ, діячів культури, письменників, акторів, співаків.За умов продовження російської агресії на фахівцях з комунікацій, інформаційних технологій, національної безпеки, на журналістах, лідерах громадської думки, психологах, діячах культури лежить велика відповідальність.

Українські органи влади потребують експертизи і громадянської позиції цих професійних спільнот, щоб ефективно реалізувати чинну та наступні Стратегії інформаційної безпеки, підтримувати культурний суверенітет, мати конструктивний діалог із суспільством, глибоко травмованим війною.

Понад 10 років ціллю російських інформаційних операцій стають ключові державні інститути України та демократичні процедури – по всьому світу. Державні комунікації Росії вбудовані в систему пропаганди і дезінформації. Високі посадовці, речники Кремля легітимізують найбільш немислимі фальсифікації грифом «офіційно». Ми бачимо, як це відбувається на ключових міжнародних майданчиках, на переговорах, що стосуються війни в Україні.

Реальна мета Росії – ліквідація української державності та знищення культурної ідентичності – поставлена не тільки перед учасниками так званої СВО, але і перед російськими так званими медіа, так званими культурними інституціями, перед російськими дипломатами, істориками, соціологами, психологами.

В авторитарному суспільстві, яке одностайно підтримує війну, всі ресурси, у тому числі й інтелектуальні, будуть підпорядковані цілям знищення іншої країни. Розуміння цього дає відповідь на те, чи належить культура до сфери політики. Так, у випадку Росії міжнародне просування культури є прикриттям для цілей експансії, політичних диверсій та операцій розвідки.

Ця гібридність буде супроводжувати кожну наступну російську «СВО». Прогнози, в якій саме країні це станеться в ближчі роки, постійно публікують найбільш авторитетні аналітичні центри світу.

Росія ніколи не дасть спокій Україні та не визнає наше право існувати як окрема суверенна нація. Захистити і утвердити - це наше право, задача номер один для всієї системи державних стратегічних комунікацій України.

Вирішуючи цю задачу, ми маємо зважити на глобальний контекст. Очевидно, що відбувається зміна політичного стилю і цінностей, згортання простору свободи. Ми є свідками фундаментального підриву міжнародно-правової та безпекової системи, яка постала після Другої світової війни. В умовах наближення глобальної кризи формується ідеальне середовище для екстремістських ідей, поляризації, дезінформації та диверсій. Нові технології приносять для сучасних суспільств не лише блага, але і стратегічні виклики, які світ зможе долати тільки спільними зусиллями та глобальними домовленостями.

Україна першою зустрілася із цією турбулентністю і набула досвід протидії, зберегла стійкість і відкрила себе світу як нація, що бореться.

Ці виклики об’єднують нас із партнерами в Європі для того, щоб протистояти, запобігати та передбачати інформаційні атаки і диверсії. Ми маємо навчитися працювати з невизначеністю та наростанням складності технологій інформаційного впливу.

Так склалося історично, що ми, українці, найкраще у світі знаємо, що таке Росія. Маючи знання, сучасні інструменти і навички, ми повинні і надалі розкривати правду.

Відома цитата Черчилля про те, що Росія є “загадкою, загорнутою в таїну всередині головоломки”. Ці слова люблять в Росії, бо це вигідний їй наратив про таємничу, незбагненну російську душу, і тут – знову брехня. Адже вислів Черчилля має продовження – «розгадка існує. І це – російський національний інтерес».

Сьогодні цей інтерес полягає в ослабленні Європи та знищенні України. Слоган телеканалу Russia Today – «Більше сумнівів» (англ. - «Question more»). Тобто, фактів немає, натомість є багато різних правд.

Цей морок «загадок», «таємниць» і «сумнівів» потрібно розвіювати, і ми можемо і мусимо це зробити.

Ми як фахова спільнота і ми як політична спільнота не повинні програти на цьому полі ідей.

Ми в жодному разі не повинні програти наші наступні покоління.

Микола Точицький, український дипломат та політик

Міністр культури та стратегічних комунікацій України (з 5 вересня 2024 року).