Політики, пастирі і... Пугачова

Дугін називає Аллу Борисівну — Іштар Борисівна. Сприйняття Пугачової як Великої матері росіян можна знайти також у "Ампір V” Пєлєвіна. 

Водночас Дугін критикує Іштар, і культ Великої матері в каноні російських ідеологем. 

Чи пригадуєте ви, щоб в Україні була схильність до культу? Культу, який зміцнює еліти й водночас є випуском пару для креативного класу?

Наш шлях — це бурлеск. Недарма першою україномовною книгою є "Енеїда" Котляревського. Можливо, з цим і повʼязана популярність у нас Вєрки Сердючки та "Кварталу" і його аналогів. 

Читайте також:Ті, хто хвалять Пугачову, і ті, хто сварять її, насправді залишаються в полоні колоніальної свідомості

У своїй критиці політичного розуму Мішель Фуко проводить розподіл між владою пастиря та культом власне політика, державника у платонівському змісті. 

Культ пастора властивий для біблійних народів і кочових племен. Влада пастора — це влада опікуна. З проникненням у біологічний простір. 

Влада політика — це про розвиток держави та регулювання потенційних конфліктів. 

Метою пастора є нарощувати поголівʼя стада та шукати йому нові пасовиська (Lebensraum). 

Джозеф Кемпбелл  (точно чув про його тисячоликого героя) описував знищення осілих племен кочовими фразою: "Мардук переміг Тіамат". 

Таким чином, протистояння пастирського, кочового, мілітарного підходу політії і є одним зі світоглядних ключів до розуміння екзистенційної прірви між нами та ними.

Джерело

Про автора. Петро Охотін, політолог, боєць ЗСУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.