/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F5c666501938f81a7170622f93d43a4e7.jpg)
Політики, пастирі і... Пугачова
Дугін називає Аллу Борисівну — Іштар Борисівна. Сприйняття Пугачової як Великої матері росіян можна знайти також у "Ампір V” Пєлєвіна.
Водночас Дугін критикує Іштар, і культ Великої матері в каноні російських ідеологем.
Чи пригадуєте ви, щоб в Україні була схильність до культу? Культу, який зміцнює еліти й водночас є випуском пару для креативного класу?
Наш шлях — це бурлеск. Недарма першою україномовною книгою є "Енеїда" Котляревського. Можливо, з цим і повʼязана популярність у нас Вєрки Сердючки та "Кварталу" і його аналогів.
Читайте також:Ті, хто хвалять Пугачову, і ті, хто сварять її, насправді залишаються в полоні колоніальної свідомості
У своїй критиці політичного розуму Мішель Фуко проводить розподіл між владою пастиря та культом власне політика, державника у платонівському змісті.
Культ пастора властивий для біблійних народів і кочових племен. Влада пастора — це влада опікуна. З проникненням у біологічний простір.
Влада політика — це про розвиток держави та регулювання потенційних конфліктів.
Метою пастора є нарощувати поголівʼя стада та шукати йому нові пасовиська (Lebensraum).
Джозеф Кемпбелл (точно чув про його тисячоликого героя) описував знищення осілих племен кочовими фразою: "Мардук переміг Тіамат".
Таким чином, протистояння пастирського, кочового, мілітарного підходу політії і є одним зі світоглядних ключів до розуміння екзистенційної прірви між нами та ними.
Про автора. Петро Охотін, політолог, боєць ЗСУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
