На Луганщині священик УПЦ МП перейшов до ПЦУ та створив власну парафію

До новоствореної автокефальної Православної церкви перейшли вже близько 100 парафій.

І цього тижня відбувся знаковий перехід на Луганщині.

Буквально за 30 кілометрів від кордону з Росією.

І за 70 - від лінії фронту, йдеться у сюжеті ТСН.

Аби дістатися цього місця, ми здолали десятки кілометрів бездоріжжям.

Село Веселе у Старобільському районі Луганщини.

З одного боку – російський кордон.

З іншого – фронт.

Це – Володимир Маглена.

Жив у Стаханові, більшу частину життя займався бізнесом.

Священиком став перед самою війною.

Служити його відправили сюди, у Веселе.

Церкви у селі не було, адміністрація дозволила побудувати храм ось тут.

Колишня амбулаторія місцевої лікарні.

Два роки тому вона була геть розвалена.

Маглена зареєструвався у соцмережах, виклав там фото будівлі і попросив – допомогти побудувати тут храм.

Гроші слали з усього світу.

"Люди, яких я не знаю.

Але це вони побудували, не я побудував.

Скільки грошей зібрали тоді на храм? Ну, тисяч двісті точно тут вкладено", - розповідає священик.

Перші місяці він приїжджав сюди служити по неділях та святах.

Дуже полюбив своїх парафіян.

Хоча зізнається – вплив російського телевізора він так і не зміг тут перемогти.

З початком війни Маглена забрав у Веселе родину.

Оселився тут остаточно.

Йому почали довіряти.

"Додому частіше ходять, ніж до церкви.

Розумієте, чим в селі важко, і я людей розумію? Важко переступити через бар'єр.

А що, Любка скаже, що я була в церкві? І що я може нагрішила?" - пояснює священик.

Рішення про перехід, розповідає, ухвалив ще кілька місяців тому.

Діяти вирішив зараз.

Дружина – підтримала.

Отцю Володимиру страшно, бо боїться за людей.

Сумнівається, що його зрозуміє громада.

"Я відповідаю за цих людей, тому я ухвалив рішення не оголошувати завтра це", - зазначає він.

Найбільше священик боїться, що люди розвернуться, підуть з проповіді та не повернуться до церкви.

Але він готовий до будь-якого їхнього вибору.

Це вже – місто Старобільськ.

Церковної громади тут як такої не було.

Десятки людей по святах їздили на службу у Веселе.

Саме вони запропонували отцю Володимиру створити нову парафію.

Всі разом вони йдуть до очільника місцевої райадміністрації.

"Кімнату ми знайдем.

Так, щоб це нікому не заважало, де люди можуть зібратися, помолитися.

Цю проблему ми вирішимо", - розповідає він.

Але не повідомляти про перехід стару громаду у Веселому – не можна, каже чиновник.

Вирішальний день.

Свято Водохреща.

Зазвичай саме у цей день богослужіння тут наймасовіше.

Отець Володимир ще не вирішив остаточно, чи повідомлятиме людям про перехід.

Після Богослужіння на вулиці вишиковуються з півтори сотні людей.

Ближче до священика – місцеві парафіяни.

Далі – його майбутня, нова громада.

Вони приїхали на свято, аби підтримати Маглену.

І він – наважується.

"Завтра я служу в Преображенському соборі з митрополитом Олександром Драбинко.

Приїду - і ви мені скажете.

Ніхто нікого нікуди не квапить.

А я вас учив бути вільними людьми.

Ні від кого не залежати, нікого не слухати.

Всі мої парафіяни підтвердять - я вас не плекав рабами.

І тепер настав ваш час ухвалювати рішення", - заявив він.

Після таких заяв жоден із парафіян не пішов.

Всі залишилися на подвір’ї.

Спасо-Преображенський Собор.

Аби перейти до нової церкви остаточно, священик має співслужити з єпископом.

Облачання новому клірику православної церкви України позичають.

Отець Володимир нервується – ніколи не служив у великому Соборі.

Тепер лишилося тільки юридично оформити перехід.

Митрополит Олександр Драбинко пояснює, що Маглена вчинив правильно.

"У нас або громада думає, або думає священик.

Або священик ставить громаду перед вибором, або громада – священика.

Якщо священик з клепкою в голові на своєму місці – він знає, що робити", - зазначає він.

Отець Володимир повернеться до Веселого вже за кілька днів.

Тоді ж розпочне служити у новій громаді.

Але сьогодні під час богослужіння, каже, молився за стару.

Аби його люди ухвалили правильне рішення.

Неллі Ковальська.