Кров і Земля: хто боїться червоно-чорного прапору, як чорт ладану

Історія – це дуже вперта і наполеглива сила.

Вона повертає цілі країни і народи у точку відліку і не пробачає невивчених уроків.

Українці, як ніхто, мали багато шансів у цьому пересвідчитись.

І саме зараз ми вийшли на нове коло, коли наступники складають іспит, що не склали попередники.

Що б не робили московіти, або всі ті інші, хто хотів би бачити нашу державу слабкою і залежною, паростки все одно дадуть плоди.

Все чужерідне згине і звільнить місце для справжнього, пише Олена Добровольська для enigma.

Особливо це стосується символів.

А боїться хто? Той хто прийшов в чужий дім і на чужу землю і назвав їх своїми.

І той хто радо впустив окупанта.

Оце і є проста формула – хто боїться прапору, який збирав під собою захисників у визвольній боротьбі? Окупанти і зрадники.

Всім іншим немає чого боятись.

Під червоно-чорним прапором йшли у бій українські добровольчі батальйони в 2014 році.

Червоно-чорний прапор майорів на майдані поруч із жовто-блакитним.

Навіть там, де це неможливо було уявити.

Це грудень 2013 року, Харків.

Наразі спроби додати червоно-чорний прапор до офіційно визнаних символів України натикається на супротив.

Супротив цей чинять, нескладно здогадатись – представники окупантів і зрадників, а саме так званого "опозиційного блоку".

Нагадаю лише, що вороги української державності однаково ненавидять і синьо-жовтий прапор, і Тризуб.

Наприклад, у Павлограді (поки що Дніпропетровська область), депутати міської ради лякаються червоно-чорного прапору як чорт ладану.

Найпримітніші – Абдулова Маргаріта (оппоблок) і Приходько Дмитро (оппоблок).

Такі недоукраїнці звісно є в кожній міській чи обласній раді.

Іноді це ті, хто облаштувався у теплому українському кліматі, переїхавши з РФ.

Або їх нащадки.

Або ті, хто має паталогічну українофобію.

Це вони рубають програми з патріотично-військового виховання молоді, не голосують за визнання добровольців, ріжуть бюджет на потреби ветеранів, влаштовують лайно-акції "яговорюпорусски", мутять воду у конкурсах на посади керівників культурних закладів.

І все це дуже запекло, як в останній раз, бо вони як ніхто розуміють, яке величезне значення має ідеологічна складова існування держави.

Без цього стрижню, знають вони, це буде не держава, а кисіль з брюкви.

І так, це зазвичай були вони, коли треба було мобілізувати проросійський елемент під час "руської весни".

Саме вони голосували проти того, щоб червоно-чорний прапор вивішували перед будівлею місцевої міської ради.

Всі інші – то просто коньюнктурщики, які просто чекають чим закінчаться президентські вибори, а потім – парламентські.

А раптом прийде хтось, хто поверне кермо у східному напрямку? І вже не треба буде відзначати День Захисника 14 жовтня.

І можна буде знову зневажати ветеранів УПА.

А потім і тих, хто пішов на війну п`ять років тому, теж призначать злочинцями.

А ти голосував за червоно-чорний прапор і через це можеш не отримати тепленького місця.

Але ви ж пам`ятаєте? Все чужерідне згине і все одно звільнить місце для справжнього.

Не надоедаем! Только самое важное - подписывайся на наш Telegram-канал.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов.

Мнение редакции может отличаться от авторского.