Історія – це дуже вперта і наполеглива сила.
Вона повертає цілі країни і народи у точку відліку і не пробачає невивчених уроків.
Українці, як ніхто, мали багато шансів у цьому пересвідчитись.
І саме зараз ми вийшли на нове коло, коли наступники складають іспит, що не склали попередники.
Що б не робили московіти, або всі ті інші, хто хотів би бачити нашу державу слабкою і залежною, паростки все одно дадуть плоди.
Все чужерідне згине і звільнить місце для справжнього, пише Олена Добровольська для enigma.
Особливо це стосується символів.
А боїться хто? Той хто прийшов в чужий дім і на чужу землю і назвав їх своїми.
І той хто радо впустив окупанта.
Оце і є проста формула – хто боїться прапору, який збирав під собою захисників у визвольній боротьбі? Окупанти і зрадники.
Всім іншим немає чого боятись.
Під червоно-чорним прапором йшли у бій українські добровольчі батальйони в 2014 році.
Червоно-чорний прапор майорів на майдані поруч із жовто-блакитним.
Навіть там, де це неможливо було уявити.
Це грудень 2013 року, Харків.
Наразі спроби додати червоно-чорний прапор до офіційно визнаних символів України натикається на супротив.
Супротив цей чинять, нескладно здогадатись – представники окупантів і зрадників, а саме так званого "опозиційного блоку".
Нагадаю лише, що вороги української державності однаково ненавидять і синьо-жовтий прапор, і Тризуб.
Наприклад, у Павлограді (поки що Дніпропетровська область), депутати міської ради лякаються червоно-чорного прапору як чорт ладану.
Найпримітніші – Абдулова Маргаріта (оппоблок) і Приходько Дмитро (оппоблок).
Такі недоукраїнці звісно є в кожній міській чи обласній раді.
Іноді це ті, хто облаштувався у теплому українському кліматі, переїхавши з РФ.
Або їх нащадки.
Або ті, хто має паталогічну українофобію.
Це вони рубають програми з патріотично-військового виховання молоді, не голосують за визнання добровольців, ріжуть бюджет на потреби ветеранів, влаштовують лайно-акції "яговорюпорусски", мутять воду у конкурсах на посади керівників культурних закладів.
І все це дуже запекло, як в останній раз, бо вони як ніхто розуміють, яке величезне значення має ідеологічна складова існування держави.
Без цього стрижню, знають вони, це буде не держава, а кисіль з брюкви.
І так, це зазвичай були вони, коли треба було мобілізувати проросійський елемент під час "руської весни".
Саме вони голосували проти того, щоб червоно-чорний прапор вивішували перед будівлею місцевої міської ради.
Всі інші – то просто коньюнктурщики, які просто чекають чим закінчаться президентські вибори, а потім – парламентські.
А раптом прийде хтось, хто поверне кермо у східному напрямку? І вже не треба буде відзначати День Захисника 14 жовтня.
І можна буде знову зневажати ветеранів УПА.
А потім і тих, хто пішов на війну п`ять років тому, теж призначать злочинцями.
А ти голосував за червоно-чорний прапор і через це можеш не отримати тепленького місця.
Але ви ж пам`ятаєте? Все чужерідне згине і все одно звільнить місце для справжнього.
Не надоедаем! Только самое важное - подписывайся на наш Telegram-канал.
Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов.
Мнение редакции может отличаться от авторского.