Польща повернула частину територій українцям

Гетьман Богдан Хмельницький та король Речі Посполитої Ян II Казимир уклали Зборівську угоду 8 серпня 1649-го.

За нею Польща вперше визнала Українську державу.

Угода стала наслідком Зборівської битви 6 серпня.

Козаки здобули у ній перемогу, але остаточно розбити поляків не змогли.

Кримський хан, який був союзником гетьмана, не мав зацікавлення у посиленні українського козацтва.

Добившись своїх цілей - послаблення Речі Посполитої та козаків, татари уклали угоду із поляками.

Відступили з поля бою, за що отримали дозвіл грабувати поселення та захоплювати бранців на шляху до Криму.

Поляки погодились піти гетьману на поступки.

За Зборівською угодою король визнав самоврядність Української козацької держави у межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств та верховенство гетьмана на цих територіях.

Столицею Війська Запорізького обрали місто Чигирин, тепер Черкаської області.

Чисельність козацького реєстру Речі Посполитої збільшилась із 6 до 40 тис.

Усім передбачалося жалування 10 злотих на рік.

Учасники повстання отримали загальну королівську амністію.

У тому числі й католицькі шляхтичі, які приєднались до Хмельниччини.

Сам гетьман оголосив про повну ліквідацію кріпосного права на підконтрольних територіях.

Київська митрополія відновлювала усі свої права, а митрополит та 2 єпископи мали увійти до сенату Речі Посполитої.Угода стала першим історичним прецедентом офіційного визнання ранньої української держави.

Проте, вона не відповідала фактичним успіхам національно-визвольної війни.

Також не бажали дотримуватися угоди і поляки.

Обидві сторони розуміли, що війна продовжиться, тому за рік збирали нові сили.