Як українці шиють дизайнерські речі зі вживаного одягу
Як українці шиють дизайнерські речі зі вживаного одягу

Як українці шиють дизайнерські речі зі вживаного одягу

Українські майстри шиють модні речі зі старого одягу, зменшуючи кількість вивезених на звалище відходів.

У нашій країні вже працює близько 20 соціально-відповідальних ініціатив з апсайклінгу(виготовлення нових речей з вживаних) з різної сировини, передає Укрінформ.

Перешивати, переробляти або модернізувати можна майже будь-який одяг з синтетичними волокнами, каже дизайнер Соломія Бутковська з Івано-Франківська.

"Споживач віддає перевагу апсайклінгу(виготовлення нових речей) з деніму, вовни або льону, а не поліестеру, - пояснює вона.

– Приміром, Яся Хоменко шиє сорочки зі вживаного котону, бренд Remade - рюкзаки і сумки зі старих шкіряних курток, я працюю з аутлетом брендів: тканинами-відрізками, які залишились від виробництва, і апсайклю вовняні вироби, переважно піджаки".

Виготовляти дешеві вироби з вторинної сировини не вийде, продовжує дизайнерка.

«На одну сукню йде близько п'яти піджаків, - каже Соломія Бутковська.

- З огляду на витрати часу і коштів на обробку тканини, індивідуальне моделювання, власне пошиття - собівартість готового продукту низькою не буває, але якщо створити якісний конкурентний дизайнерський продукт, то й світова зірка надягне модну річ від українського бренду, який працює на базі сировини з секонд-хенду».

Торік у Парижі співачка Селін Діон продемонструвала асиметричні джинси від Ксенії Шнайдер, вартістю 400 доларів.

«З 1000-2500 предметів одягу, вироблених ним кожен сезон, близько третини створені з вживаного мотлоху, - розповідає Соломія Бутковська.

- І ці речі продаються в країнах ЄС, США, Японії, Австралії».

За словами проектного менеджера київського благодійного магазину "Ласка" Лери Непеїної, зазвичай вживана тканина гниє на звалищах.

«Наш соціальний бізнес перешиває старий одяг у нові модні речі, продає їх, а виручені кошти йдуть на благодійність, - пояснює вона.

– Ми просимо приносити чистий, випраний, у хорошому стані одяг, але люди зносять у магазин все, що під руку потрапило – цей мотлох пускаємо на виробництво плетених килимків».

Майстер Ольга Гаєвська з Києва кілька років тому налагодила домашнє виробництво сумочок зі старої джинсового і шкіряного одягу.

"Я - фанат сумочок, якось спробувала пошити сумку на звичайній побутовій машинці - і вийшло, - згадує вона.

- У магазині секонд-хенду купила дешевий плащ, розпорола, випрала - прекрасна сировина вийшла".

Ольга Гаєвська купила промислову машинку, налагодила збір старих джинсів і почала шити сумки з деніму, а потім відкрила інтернет-магазин.

"Перешивати вживаний одяг було кращим варіантом - я ж не професіонал, витрачаю тільки на фурнітуру, навіть підкладки роблю з куплених у "секонді" тканин і сорочок - пояснює Ольга Гаєвська.

- Пара старих штанів, сорочка - і з сировини вартістю кілька десятків гривень виходить сумочка вартістю 600-700 гривень, рюкзачок зі старої шкіри в інтернеті коштує не менше, ніж 900 грн, а за кордон можна продати у кілька разів дорожче, приміром, на міжнародному майданчику Etsy.

Багато українців цінують корисне починання і відгукуються на апсайклінг.

"Мої клієнти - соціально відповідальні громадяни, бережуть природу і люблять унікальні речі", - каже Ольга Гаєвська.

Однак в Україні ринку повторно перероблених речей практично немає, говорить член ГО "Природа над усе!" Олег Андрос.

«Апсайклінг має бути справжнім бізнесом зі стартовим капіталом, рекламою, менеджментом та іншими атрибутами підприємств, а не волонтерською діяльністю двох людей, - розповідає він.

- За відсутності стартового капіталу, апсайклінг - тільки наша мрія і практична діяльність проекту "Котогородок", більшість матеріальних ресурсів якого використані вдруге".

В Україні практику апсайклінгу як способів екологічно позбутися від непотрібних речей потрібно розширювати, переконаний Олег Андрос.

«Речі не потраплять на звалище, не будуть забруднювати навколишнє середовище фарбами і пластиком, - пояснює він.

З 2013 року у Києві магазини H&M збирають вживаний одягу будь-яких виробників.

"Шукаємо шляхи дати одягу нове життя і закликаємо до цього наших покупців, - пояснила керівник відділу маркетингу та зв'язків з громадськістю H&M Ольга Олійник.

- У всі наші магазини можна принести пакет з непотрібним одягом і текстилем будь-якого бренду - це все відправляється у спеціально встановлені бокси, а покупцеві для заохочення додатково даємо купон на знижку 40 гривень при покупці від 800 гривень".

Всі пакети з боксів відправляються у Німеччину глобальному партнеру I:CO (I:Collect), продовжує вона.

"H&M отримує невеликі донації за одяг і передає їх потім у WWF або інші організації на різні благодійні ініціативи, - розповідає Ольга Олійник.

- А I:CO сортує весь отриманий текстиль і обирає його подальший шлях: "Rewear, Reuse, Recycle: якщо одяг у хорошому стані, його передають на second-hand, речі у неналежному вигляді, але з хорошої тканини, використовуються як побутовий текстиль: ганчір'я для автомобілів, прибирання.

"На переробку йде невисокий відсоток текстилю, адже технологія, і правда, дуже дорога, - пояснює Ольга Олійник.

- Однак отриманий в процесі матеріал знову закуповує фешн-рітейл і створює колекції з матеріалів вторинної переробки".

Примітно, що Кембриджський словник вибрав словом 2019 року "апсайклинг".

В Україні вживаний одяг повторно не використовується і не переробляється.

На сукні йде п'ять старих піджаків, а перешиті джинси коштують $ 400.

Гори старих речей держава поки не хвилюють, хоча воно і приєдналося до Цілей сталого розвитку, прийнятим ООН.

Джерело матеріала
loader
loader