Таки герой, а не зрадник: чому Мазепа перейшов на бік Швеції

Мазепа ще був зовсім дитиною, коли війну за незалежність розпочав Богдан Хмельницький, і участі у ній не брав.

Втім, вже у його соратника та наступника – Петра Дорошенка – Іван встиг стати довіреним лицем.

До самого ж Мазепи булава потрапила у руки, коли державу Хмельницького уже остаточно поділили між собою Московське царство і Річ Посполита.

Тому він очолив лише так звану Лівобережну Україну, що жила під протекторатом східного сусіда.

Гетьман Іван Мазепа.

Незадовго після того, як Іван Степанович отримав владу у свої руки, у Москві на трон повноцінно всівся Петро, що згодом проголосить себе першим російським імператором.

Втім, ще до того український правитель встигне налагодити із царем направду хороші стосунки.

Петро І довіряв гетьману, дослухався до нього у питаннях зовнішньої політики та військових справах.

З-поміж іншого цар зробив Мазепу всього другим кавалером ордену Андрія Первозванного.

Усе це дозволило Мазепі бодай на якийсь час нормалізувати ситуацію в Україні.

Він як-не-як налагодив економіку, соціальну та культурну сфери.

При цьому, попри формальну заборону зовнішніх стосунків, прописану в угоді з Москвою, Мазепа мав напрацьовані контакти із усіма головними державами Європи того часу.

І тут ми врешті підбираємося до Полтави.

Перший російський імператор Петро І.

Стосунки у гетьмана з царем хороші, ситуація в Україні, скажімо, не погана.

Чого йому раптом захотілося зраджувати Петра? Хоча тут ще не завадило б розібратися, хто кого насправді зрадив чи підставив.

По суті, ресурсами з українських земель та руками козацьких полків Петро Перший зумів захопити узбережжя Азовського моря і добитися скасування данини, яку Москва до того часу ще змушена була платити Османській імперії.

А одразу після цього цар перетворив Україну на театр ще однієї війни – Північної, вирішивши відкусити шматок Швеції.

Останньою на ту мить правив молодий монарх Карл XII, якого за серію успішних воєнних кампаній сучасники називали шведським Олександром Македонським.

Король Шведської імперії Карл XІІ.

Щоб забезпечити участь Москви у цій війні, Петро витиснув з України усе до нитки, вимагаючи щораз більше людей та ресурсів.

Московити не церемонячись грабували цивільне населення, а відступаючи під натиском шведів ще й палили усе на своєму шляху.

Саме в такій ситуації Мазепі і довелося приймати рішення, що робити далі.

Чого чекати від продовження співпраці із Москвою не складно було оцінити вже тоді.

В цьому плані нічого не змінилося й донині.

З іншого боку – союз зі шведами, давав підстави бодай сподіватися на об'єднання України та майбутню широку автономію.

Іван Мазепа обрав другий варіант і перейшов на бік Карла 12.

Проблема була в тому, що вся ця історія зі зрозумілих причин відбувалася досить хаотично і багатьом козацьким старшинам Мазепа не встиг пояснити ні своїх дій, ні майбутніх планів.

Як наслідок, маса козаків залишилася у армії Петра І.

Останній, дізнавшись про дії гетьмана, вислав каральну експедицію до резиденції Івана Мазепи – Батурина, що у Чернігівській області.

Там були великі запаси продовольства, та що навіть головніше – і зброя, якою українці планували підтримати шведську армію.

Цитадель фортеці в Батурині.

Батурин був добре укріпленим та з великими гарнізоном: 7-8 тисяч козаків і 40 гармат.

Місто могло довго витримувати блокаду.

Проте зрада сотника Івана Носа дозволила московським військам прорватися у фортецю та буквально вирізати його населення.

Не шкодували буквально нікого.

У Батурині московити вбили 5-6 тисяч тільки цивільних, серед яких багато дітей.

Зброя і артилерія опинилися у руках росіян і згодом це зіграло ключову роль у битві під Полтавою.

"Страшний цар жадібний до крові в Україні" – так про трагедію написали тодішні французькі газети.

Відтак, союзне військо шведів, Мазепи та запорізьких козаків кошового Костя Гордієнка, залишившись без батуринських ресурсів, безуспішно спробувало штурмувати Полтаву, а потім поряд із містом прийняло генеральну битву.

Битва під Полтавою, картина П'єр-Дениса Мартіна.

Армія Петра І у кілька разів переважала військо Карла ХІІ, якого ще й поранили перед головним боєм і він не міг командувати армією.

Перемога московитів була швидкою та розгромною.

Мазепа разом із Карлом змогли втекти, та незабаром гетьман помер у молдовських Бендерах.

Російська церква оголосила йому анафему, Петро змусив знищити усі портрети.

Через це ми досі точно не знаємо, як виглядав Мазепа.

А терор проти України з російського боку став неприхованим.

Звідти почалися й історій про малоросів та Україну як провінцію "великой и могучей русской империи".

Спровокували дії Мазепи такий хід історії чи лише пришвидшили цей сценарій – питання риторичне.

Та з упевненістю можна казати, що усі дії гетьмана були продиктовані інтересами та бажанням утвердження саме української нації.