Легенда українського футболу. Присвячується пам`яті Валерія Лобановського

Легенда українського футболу.

Присвячується пам`яті Валерія Лобановського.

13/05/2020 - 21:50.

.

Валерій Лобановський.

Це ім`я відоме навіть людям, далеким від світу футболу.

Він входить до першої десятки рейтингу найкращих футбольних тренерів всіх часів та народів.

І саме 13 травня 18 років назад він помер.

Згадаємо, яким був життєвий шлях цієї легендарної людини.

Валерій народився в Києві 6 січня 1939 року.

Родина була проста, батько працював на заводі, мама – домогосподарка.

Під час війни Лобановські не залишали місто.

Юнак пішов у школу №319.

Тепер і навчальний заклад, і вулиця, де він знаходиться, названі іменем Валерія Лобановського.

У 13 років хлопиць захопився футболом.

У 16 років він вже тренувався у футбольній молодіжній школі, після випуску з якої потрапив до команди «Динамо».

Продовжити освіту Валерій вирішив у КПІ, куди успішно вступив у 1956 році.

Навчання затягнулося на довгі 8 років.

Так і не закінчивши університет, Лобановський у 1964 році забрав документи.

Однак за цей час він встиг вийти з лави запасних.

У 1959 році – вперше вийшов на поле.

Це був чемпіонат СРСР, матч з московським ЦСК.

А у 1960 році Валерій став членом основного складу команди.

Тренування займали багато часу, враховуючи наскільки ґрунтовно та самовіддано юнак до них ставився.

Він невтомно відпрацьовував кожен удар, м`яч ніби був продовженням його ноги.

Це давало свої плоди.

Кар`єра гравця блискавично розвивалась.

У тому ж 1960 році він став кращим бомбардиром команди, з результатом 13 голів за сезон.

Наступного 1961 року «Динамо» став чемпіоном, а Лобановський забив 10 голів.

У 1964 році в команди змінився тренер.

Валерій, що з будь-якого приводу мав власну думку, та не боявся її відстоювати, не спрацювався з Віктором Масловим.

Тож він покинув і «Динамо», і КПІ, і, зрештою Київ.

Почався одеський період життя Валерія Лобановського.

Він вступив до Одеського політехнічного інституту.

Два роки провів у складі команди «Чорноморець».

При чому, там теж показав себе з кращого боку.

Потім був «Шахтар», де Валерій навіть недовго пробув капітаном команди.

Загалом за свою кар’єру ігрока в футбол Лобановський приймав участь у 253 матчах, на його рахунку 71 гол.

Але чоловік не збирався відмовлятись від футболу.

Вже через рік він став тренером дніпропетровського «Дніпра».

Лобановському знадобилось три роки, щоб вивести команду у Вищу Лігу.

Щербицький особисто запросив талановитого тренера очолити київське «Динамо».

У 1974 році команда була гідним конкурентам найсильнішим європейським командам.

У списку 33 найкращих футболістів СРСР було 8 динамовців.

Більше того, Лобановський почав працювати з Анатолієм Зеленцовим.

Це науковець з Київського інституту фізкультури.

При плануванні тренувань використовувалось математичне моделювання фізичних навантажень на гравців.

У 1975 році «Динамо» здобуло європейське визнання: Кубок кубків, і Суперкубок УЄФА.

У новій редакції «списку 33» було вже 12 вихованців Лобановського.

Тричі Валерія запрошували тренувати збірну СРСР.

На Олімпійських іграх 1976 року футбольна команда завоювала бронзу.

На чемпіонаті світу у 1986 році збірна СРСР пройшла до 1/8 фіналу.

А ось у 1988 – стала віце-чемпіоном Європи.

Того року Валерій Лобановський майже повністю укомплектував команду збірної своїми динамівцями.

Був популярним жарт: «Збірна СРСР – це київське «Динамо» ослаблене гравцями інших клубів».

У 90-х роках Валерій Васильович вирішив покинути тренерську роботу в СРСР.

Йому одразу ж прийшло багато запрошень на тренерську роботу.

Серед них були мадридський «Реал» та збірна Англії.

Однак Лобановський прийняв запрошення від ОАЕ.

Він вивів команду на 4 місце в Кубку Азії.

Але у роботу тренера почав втручатись один з шейхів, голова ФФ ОАЕ.

Валерій покинув Емірати.

Пізніше той шейх прислав йому офіційний лист з вибаченнями.

Далі була робота в Кувейті.

Під керівництвом Лобановського кувейтці вперше в своїй історії завоювали бронзу.

Але на заваді стала війна, тож Валерій Васильович повернувся на батьківщину.

Він знову очолив «Динамо» у 1997 році.

В історії команди почався другий зоряний час.

Тоді клуб був відсторонений від участі в європейських кубках через корупційний скандал.

Досвідчений тренер взявся до справи.

Команда повернулась до еліти європейського футболу.

В складі команди були Сергій Ребров, Олександр Головко, Владислав Голощук, Андрій Шевченко, Віталій Косовський.

Саме цей склад був основою збірної України.

Так у 1999 році «Динамо» досяг півфіналу Ліги чемпіонів, поступившись мюнхенській «Баварії».

А у Чемпіонаті світу 2002 року українці вийшли у плей-офф відбіркового кола.

У тому ж 2002 році в європейському турнірі Лобановський виграв у Києві свій останній матч проти португальців.

7 травня прямо на матчі «Динамо-Металург» тренеру стало погано.

Його госпіталізували з діагнозом «інсульт».

Серце Валерія Лобановського зупинилось 13 травня о 20:35.

Через два дні відбувся фінал європейської Ліги чемпіонів.

Матч почався з хвилини мовчання в знак поваги до легендарного тренера.

Могила Валерія Васильовича знаходиться на Байковому кладовища, а біля стадіону «Динамо» стоїть його пам`ятник.

Досягнення Валерія Лобановського.

Як футболіст: Чемпіон СРСР (1961) і володар Кубку СРСР (1964).

Як тренер:.

Чемпіон СРСР 8 разів: 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990.

Володар Кубку СРСР 6 разів: 1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990.

Чемпіон України 5 разів: 1997, 1998, 1999, 2000, 2001.

Володар Кубку України 3 рази: 1998, 1999, 2000.

Фіналіст чемпіонату Європи 1988 року.

Бронзовий призер Олімпійських ігор: 1976.

Володар Кубка володарів кубка 2 рази: 1975, 1986.

Володар Суперкубка Європи: 1975.

У 2018 році було зняте документальне кіно про життя Валерія Васильовича.

Автор: Марина Пєтушкова.

для ІНФОЛАЙФ.

інші статті автора.