Зеленопілля: шості роковини вшановують у Львові

11 липня, 2020, 18:23.

.

11 липня 2014 року ворожі “Гради” обстріляли селище Зеленопілля на Луганщині.

Це було перше масове застосування регулярних військ Росії проти українських сил.

Про це повідомляє журналістка Еспресо.

TV у Львові.

У шості роковини трагедії під Зеленопіллям у Львівському парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького встановили деактивований макет ракети установки БМ-21 "Град".

Саме такими снарядами Росія вперше прямо відкрила вогонь зі своєї території.

Ідея встановити меморіал, пам’ятник чи інсталяцію хлопцям, які загинули на Сході, була давно, - розповідає речниця Парку культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького Ірина Вовк.

- У Львові є меморіал Небесної сотні, а як стосовно хлопців, які загинули на війні? Ми довго думали, яким воно має бути, ми не хотіли якихось великих і високих пам’ятників.

Ми хотіли нагадувати регулярно.

Перша експозиція — був Іл-76.

Зараз це Зеленопілля.

Прикро, що про Зеленопілля згадують мало, що воно не на вустах в багатьох”.

Світанок 11 липня забрав 37 життів українських воїнів.

Здебільшого — це були молоді хлопці.

На встановленій інсталяції виписане кожне ім’я і рік народження.

1992, 1989, 1994 — переважно двадцятирічні бійці, які відважно йшли на захист українських кордонів.

Ім’я свого загиблого сина Віктора на інсталяції шукає Ольга Лущик.

Жінка пригадує, що в ніч перед обстрілом не спала, тримала біля себе ікону і плакала.

Вранці не змогла поговорити з сином, бо дізналася від командира, що був великий бій, і хлопці всі спали.

А потім настала та страшна ніч.

У шості роковини трагедії жінка вперше наважилася розповісти.

“Я не спала, але не витримала і заснула близько другої ночі, а він в четвертій загинув, - розповідає пані Ольга.

- У ту ніч, коли він загинув, його син Святослав зірвався.

Я кажу, ти куди? А він каже: бабусь, не заважай, мене тато чекає на стадіоні, ми маємо футбол зіграти.

Так склалося, що Віктор самотужки виховував сина.

Я собі досі не можу того простити.

Я не могла спати.

Можливо, коли б я сиділа і молилася, може б він був живий.

Але так сталося.

Я горджуся своїм сином”.

Більше сотні бійців у ту ніч зазнали поранень і контузії.

Дивом чимало залишилося в живих.

Нині очевидці моторошних подій теж біля інсталяції.

Віктор Андріянов працює начальником технічного відділу парку.

У ніч на 11 липня виконував бойове завдання у районі Зеленопілля.

Був на виїзді разом з розвідкою і саперами.

Добре пам’ятає перший відкритий російський наступ.

“О пів на п’яту ранку ми побачили дим і зрозуміли, що щось на позиції трапилося, - розповідає Віктор Андріянов.

- Коли повернулися в табір, ми були шоковані.

Це перші такі великі втрати і смерті були.

Дим, вогонь і сморід.

В кіно такого не покажуть.

Туди заїхала величезна колона української техніки.

Ми мали усі можливості і сили йти до російського кордону і виганяти всю ту нечисть.

Ніхто не сподівався, що ворог наважиться “вдарити” зі своєї території”.

Декоративний снаряд “Граду”, якими Росія обстрілювала українські позиції, пробуде у парку більше місяця.

Це вже другий епізод інтерактивного пам’ятника у Парку Культури, встановленого з ініціативи та власними силами його працівників.

Першим епізодом став макет літака ІЛ-76, який збили проросійські бойовики над Луганськом.

Наступним на “календарі війни” згадуватимуть про Іловайську трагедію.