Мінський глухий кут: Чому Україна не готова виконати мінські угоди?

Мінський глухий кут: Чому Україна не готова виконати мінські угоди?

"МЗС" самопроголошеної "ДНР" опублікував протокол засідання ТКГ від 8 липня 2020 року. Дуже цікавий документ, з якого можна зробити деякі висновки про те, як проходять переговори і чого хочуть сторони.

І якщо з представниками ОРДЛО все зрозуміло – їх позиція незмінна вже кілька років – "ДНР" і "ЛНР" вимагають внесення в Конституцію України особливого статусу для територій, які повернуться до складу України, то ось позиція Києва виглядає досить дивно.

На міжнародних майданчиках українська влада заявляє про готовність розглянути питання надання особливого статусу. Наприклад, востаннє про це йшлося у Берліні 3 липня на зустрічі радників "нормандського формату", і Київ підтвердив готовність створити робочу груп по розгляду цього питання та підготовки відповідного документа. Але при цьому що на засіданні ТКГ 25 червня, що на засіданні 8 липня українська делегація не лише відмовляється вносити такий документ на розгляд робочої групи, але навіть не може сказати, коли він з'явиться. А міністр з питань реінтеграції окупованих територій Олексій Резніков не так давно і зовсім заявив в інтерв'ю ЗМІ про неможливість закріплення в Конституції України особливого статусу Донбасу.

Цікаво, що цей пункт про бездіяльність офіційного Києва в питанні виконання мінських угод в який раз потрапляє в підсумковий протокол засідання, і в який раз Кучма і Резніков відмовляються його підписувати.

Україна ще в червні представила на обговорення законопроект про особливий статус управління на Донбасі, але представники ОРДЛО категорично не погодилися з пропозицією Києва та представили свою версію законопроекту про особливий статус. Каменем спотикання є закріплення цього статусу в Конституції. Київ не хоче цього робити, а ОРДЛО наполягає на цьому.

При цьому Україна (про це було сказано в протоколі засідання ТКГ від 25 червня) навіть не спромоглася подати зауваження до поданого ОРДЛО проекту закону про особливий статус. Тобто, дискусії як такої з ключового питання взагалі немає. Сторони не можуть домовитися навіть про припинення вогню, хоча, здавалося б, це питання вже точно легше першого.

Очевидно, Резніков в ТКГ робить те, що йому диктують в Офісі президента. Однак ефективність такої стратегії досить сумнівна. Обіцяючи рух вперед міжнародним партнерам, українська влада потім гальмує переговори. При цьому ніяких альтернатив Київ не пропонує, що означає одне – глухий кут. Дуже схоже на імітацію мирного курсу, оскільки всі прекрасно знають, і сам Зеленський це визнавав на зустрічі лідерів нормандської четвірки в Парижі – альтернативи "Мінську" сьогодні немає. Можна було б припустити, що Київ просто тягне час, розраховуючи на якісь нові ввідні, але їх просто немає і не передбачається.

Наприклад, той же Резніков раніше стверджував, що Росія вже не просить Україну закріпити особливий статус у Конституції. Якщо б так було, ймовірно, Москва б могла натиснути на Донецьк і Луганськ, і ті пішли б на поступки. Але насправді Резніков просто видає бажане за дійсне. Спочатку заступник глави Адміністрації президента Росії Дмитро Козак заявив, що документ про внесення особливого статусу у Конституції України в Москві хочуть побачити як можна швидше. А тепер ось ми бачимо, що протокол засідання ТКГ з вимогою до Києва внести на розгляд сторін законопроект про особливий статус підписав представник Росії в ТКГ Борис Гризлов. Тобто, Росія не відмовляється від своєї попередньої позиції. Адже Москва чудово розуміє, що вона записана в мінських угодах, підписаних Петром Порошенком. А значить, при такому розкладі Київ не зможе виграти час, а мирні переговори будуть просто заблоковані. Чого чекає Київ, коли на Донбасі продовжують гинути наші люди?

Ігор Вальский