Цього тижня світ став свідком страшного воєнного злочину - розстрілу української групи під білим прапором на Донбасі, яка намагалася забрати тіло загиблого українського бійця.
Але попри домовленості про режим "тиші" бойовики відкрили вогонь.
Тепер окупанти намагаються переконати світ, що відкрили вогонь по диверсантах.
Попри заяви терористів, є беззаперечні докази, що кремлівські найманці, порушуючи всі міжнародні угоди, свідомо розстріляли людей у білому, які ішли з гуманітарною місією.
Зокрема, безпілотник зняв розстріл тих, хто вийшов на пошуки тіла загиблого українського воїна.
Важкопоранена людина, одягнена в білий шолом та білий бронежилет, намагається відповзти в укриття.
І ці кадри - не останній доказ кривавого злочину на Донбасі.
Розстріл української евакуаційної групи по дорозі до тіла не був випадковим.
Тоді на українських бійцях були білі шоломи, білі бронежилети, білі пов'язки на руках.
Це була головна умова, за якої проросійські бойовики погодились надати режим "тиші", тож, вони добре знали, хто і коли до них підійде.
13 липня стало чорним днем "морської піхоти".
О дев'ятій ранку біля позицій бойовиків, де напередодні було зафіксовано скупчення військової техніки, підірвався командир групи розвідки.
Бойовики дозволили забрати тіло.
Через Спостережну місію ОБСЄ гарантували режим "тиші".
Разом із бійцями по тіло вийшли і представники Спільного центру координації та контролю.
І тут почалось пекло.
"Після того, як ми дійшли до місця, коли був, так скажімо, візуальний контакт з тілом, з кущів почули крик, з дистанції 15-20 метрів.
Після крику, через декілька секунд, відкрився шквальний вогонь по нас.
Нас затискали з трьох сторін, тобто, перехресним вогнем не давали нам вийти", - розповів морський піхотинець, учасник пошукової групи Олег.
"Противник вів вогонь з трьох точок.
Вони вже на нас чекали, стежили за нашими переміщеннями", - додає морський піхотинець, учасник пошукової групи Єгор.
Це була пастка, першого бійця було поранено.
Безпілотник бачив, як хлопець у білому шоломі наклав собі жгут, шукаючи укриття.
Але кидати своїх - це не про морпіхів.
Вони повернулися на місце засідки, де був їхній товариш.
Ймовірно, живий.
До пораненого спробував дістатися польовий медик з позивним "Естонець".
Це був його останній вихід.