Що робити, коли діти не слухаються: 5 дієвих порад для батьків

Дієвими порадами з батьками на випадок, коли дитина перестає слухатися, поділилася психолог Марина Романенко на особистій інстаграм-сторінці. Жінка зазначила, що розмовляючи з дитиною на підвищених тонах чи забороняючи їй щось, ми створюємо своєрідний бар'єр і вона несвідомо пручається всьому, що ми говоримо. Як налагодити комунікацію у таких ситуаціях – читайте далі. 

Що робити, коли дитина не слухається

1. Зупиніться і подумайте.

Якщо ваші слова чи дії не приносять результату, не варто повторювати їх декілька разів. Перші, ніж почати розмову, сформулюйте свою думку та підберіть правильні слова. Якщо спершу ви зрозумієте, чому дитина поводиться саме так і що вона хоче сказати вам своєю поведінкою, то налагодити подальший діалог буде набагто простіше.

2. Обійдіться без слова "не можна".

Замість того, щоб використосувати слово "не можна" та наголошувати на забороні чогось, замініть його на "можна" і поясніть, що у такому випадку дитина може зробити. Наприклад, якщо ваша дитина побігла самостійно через дорогу, не кричіть: "Не можна!". У такій ситуації варто пояснити, що потрібно робити: "Стій! Дай мені руку. Можна переходити лише з мамою". Таким чином дитина запам'ятає це формулювання і буде чинити так надалі. 

Що робити, коли діти не слухаються / Фото: infokava.com

3. Дайте чітку інструкцію.

Наприклад, коли дитина поспішає на сходах, то варто сказати їй: "По сходах ходять спокійно", замість "Не біжи по сходах, бо впадеш". Знову ж таки потрібно пояснити дитині, як необхідно робити, але при цьому не підвищувати голос та втамувати емоції.

4. Без ультиматумів.

Якщо у майбутньому ви не хочете, щоб діти розмовляли з вами у стилі: "Не купиш телефон – піду з дому", то варто і з ними поводитися належним чином. Багато батьків часто спілкуються з дітьми за допомогою ультиматумів. Це зовсім неправильно, адже тоді у дитини формується думка: хто сильлий, той і правий. Вона з дитинства навчатиметься ультимативному методу веденню переговорів.

5. Ім'я – не покарання, а заохочення.

У пориві гніву батьки часто підвищують голос на дітей і кажуть фрази подібні до: "Романе, прибери нарешті свої іграшки!". У такі моменти дитина починає боятися, коли вимовляють її ім'я і намагатиметься уникнути спілкування з батьками. Проте ми часто забуваємо, що ім'я – це все що у нас є і кожна людина має вимовляти його з гордістю та позитивом. Тому психолог радить забути про таку грубу форму розмови та зробити так, щоб дитина ставилася до ім'я не як до покарання, а як до заохочення: "Маленький, час прибирати іграшки". А от коли ви хочете висловити вдячність малюкові, тоді варто використати звернення за допомогою імені: "Романе, дякую за допомогу".