/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F802eacb3d3a4384c2af0a005e097bf01.jpg)
Чи можлива нова жорстока війна: яка суть конфлікту Вірменії та Азербайджану
Невизнана республіка Нагірного Карабаху існує майже тридцять років. ЇЇ підтримують в Єревані й ненавидять в Баку. Чому ця територія розсварила сусідні держави – Вірменію й Азербайджан та чи можлива нова війна між ними. Про це читайте у статті.
У червні 2020 року на вірмено-азербайджанському кордоні стався новий конфлікт. Хто перший почав стріляти, не відомо, але у результаті загинули військові з обох сторін. Журналіст сайту 24 каналу поспілкувався з експертами з Вірменії та Азербайджану, які пояснили причини зіткнення й розповіли про ситуацію на Кавказі.
Загострення відбулось через провокацію або помилку командирів. У Єревані кажуть, що винна азербайджанська сторона, а в Баку впевнені, що за цим стоїть Вірменія.
Конфлікт Вірменії та Азербайджану
Ці країни ворогують більше ста років. Жодна з держав не хоче поступатися й на перемовинах висувають вимоги, які категорично не сприймає інша сторона.
Причиною розбрату став Нагірний Карабах. Вірменія вважає його своєю територією через те, що там живуть переважно вірмени – майже 80% населення. В Єревані вимагають визнати незалежність цієї республіки, яка фактично вже 29 років не контролюється Азербайджаном. Вірменія не приховує намірів приєднати цю територію до своєї держави.
Баку ж вимагає, щоб Нагірний Карабах повернувся до Азербайджану, оскільки ця територія увійшла у його склад після вірмено-азербайджанської війни 1918-1920 років. Їм у цьому допомогла російсько-радянська влада.
Суть конфлікту уходить коренями глибоко в історію. Читайте про це далі у статті.
Позиція Вірменії
Повернемось до 2020 року. Новий конфлікт стався далеко від Нагірного Карабаху у місті Товуз та його околицях. Але це пов’язано з тим, що питання Нагірного Карабаху лишається невирішеним.
![]()
Нагірний Карабах позначений на карті смугастою зоною / Ілюстрація Радіо Свобода
Експерт Вірменського інституту міжнародних відносин і безпеки Рубен Меграбян у коментарі для сайту 24 каналу зауважив, що відносини між сусідніми країнами настільки погані, що загострення можуть виникати по всій лінії кордону.
В Товузі конфлікт виник суто технічно, а далі все пішло куля за кулею. Цьому загостренню передував тривалий період риторичної війни. Ініціаторами конфлікту є азербайджанська сторона,
– пояснив Рубен Меграбян.
Вірменський експерт наголосив на тому, що в Азербайджані давно не змінювалась влада, що зменшує шанси знайти компроміс у цьому конфлікті.
![]()
Рубен Меграбян / Фото з його сторінки у Facebook
"Авторитарний режим, який встановився там черпає свою легітимність від неврегульованого питання Нагірного Карабаху. Їх пожиттєвий президент багато обіцяв народу й тепер змушений пояснювати чому ця територія не повернулась до Азербайджану", – розповів Рубен Меграбян.
Річард Гірагосян, який є директором-засновником Регіонального аналітичного центру, що знаходиться в Єревані, у коментарі для сайту 24 каналу пояснив, що Азербайджан боїться того, що на тлі революційних подій в Білорусі, в Нагірному Карабасі та Вірменії почнеться нова хвиля визвольно-патріотичного руху, у Азербайджані бунт проти диктатури.
Азербайджан є більш ізольованим та авторитарним. Там звикли до конфлікту як до гарантії стабільності режиму,
– підкреслив Річард Гірагосян.
![]()
Річард Гірагосян / Фото Strategic Policy Institute
Рубен Меграбян також додав, що вірмени й азербайджанці дивляться по-різному на переговорний процес. "В Баку хочуть аби їм повернули все й одразу, без зайвих умов. Але ми пояснюємо, що це вже не можливо після того, що було за весь час".
Меграбян наголосив, що Азербайджан хоче, щоб повернення відбувалось під дулами автоматів й погрожує війною, якщо Вірменія не погодиться на такі умови. "Але нас не влаштовують перемовини з позиції сили".
Сторона Азербайджану
Політолог з Баку Рауф Раджабов, з яким поспілкувався журналіст сайту 24 каналу, своєю чергою, сказав, що перемовини зайшли у тупик.
Нам немає з чого починати розмову. Вірменська сторона висуває єдину умову – незалежність Нагірного Карабаху. Вони наполягають, щоб Азербайджан вів перемовини з двома вірменськими сторонами, хоча в самій Вірменії й Нагірному Карабасі не приховують, що планують об’єднатися,
– сказав Рауф Раджабов.
Експерт зауважив, що така постановка питання категорично не сприймається в Азербайджані. "Це якщо б Україну змушували сісти за один стіл з Росією та ДНР/ЛНР й єдиною їх вимогою була б незалежність цих проросійських невизнаних республік".
![]()
Рауф Раджабов / Фото з його сторінки у Facebook
В Баку вважають, що Нагірний Карабах був окупований Вірменією не без допомоги Кремля й зараз Єреван намагається зберегти статус кво.
Раджабов пояснив, що у цій ситуації не йдеться про самовизначення народу: "Це лише територіальні претензії. Вірменія просто хоче збільшити землі".
Чи можлива нова війна
Напруження на Кавказі зростає й заява президента Азербайджану Ільхама Алієва про те, що у нього є розвіддані, що начебто Вірменія готується до війни, дає підстави для хвилювання.
Але насправді ні Вірменія, ні Азербайджан не готові до відновлення повномасштабного військового конфлікту. Про це у коментарі для сайту 24 каналу розповів експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса.
Зараз в умовах економічних проблем, спричинених пандемією коронавірусу, ні в кого зайвих грошей на війну немає. До того ж міжнародні гравці у цьому регіоні – Росія та Туреччина не зацікавлені у відновленні конфлікту,
– переконує Ілія Куса.
Про те, що нової війни не хочуть говорить й Рубен Меграбян.
"Жодна нормальна людина не хоче кровопролиття. Але судячи з заяв керівництва Вірменії, варіант військового протистояння не виключають", – підкреслив він.
Чи допоможуть переговори
Історія знає лише два способи вирішення подібних конфліктів – або сторони дійдуть до компромісу, а це означає, що чимось треба поступитися, або ж мир настане у результаті військової перемоги однієї з держав.
Настрої у Вірменії та Азербайджані не дозволяють говорити про ефективну дипломатію. У неї не вірить й Рубен Меграбян.
Вірменська сторона запропонувала знову сісти за стіл переговорів, але як показала практика, домовитись буде складно. Цього не зробили за 29 років. Це говорить про безперспективність мінського формату,
– наголосив експерт.
Перемовини йдуть з 1991 року у Мінську за участю ОБСЄ, але результатів немає – є напрацювання, але без суттєвих здвигів.
Азербайджанський політолог Рауф Раджабов сказав, що Баку покладало великі сподівання, на нового прем’єр-міністра Вірменії Ніколу Пашиняна, який не брав участі у війні в Нагорному Карабасі. Азербайджан думав, що він буде готовий до поступок, проте надії виявились марними. Пашинян зайняв доволі націоналістичну позицію. В Баку кажуть, що Єреван не шукає компромісу.
А на думку Меграбяна, Азербайджан не готовий йти на поступки.
Ілія Куса наголосив, що рішення знайдеться тоді, коли обидві країни будуть до цього готові морально й політично. Зі слів експерта, політики й населення Вірменії та Азербайджану, на сьогоднішній день, не сприймають компромісних рішень.
Позиція України
В Азербайджані часто порівнюють ситуацію в Нагірному Карабасі з Україною. Там говорять, що за вірменською стороною стоїть Росія, яка окупувала Крим й Донбас. Ситуації дійсно схожі, якщо враховувати той факт, що та ж сама Росія у 1918 році допомогла Азербайджану включити Нагірний Карабах у свій склад. Аналогія з Кримом чітко прослідковується, але відмінність є – Крим контролює Росія, а Нагірний Карабах – Вірменія.
Річард Гірагосян підкреслив, що Росія хоче щоб питання Нагірного Карабаху залишилось замороженим, оскільки так вони мають певні важелі впливу на регіон. "Дипломатія й мир їх не цікавить".
Україна навпаки у цьому заінтересована, переконаний Ілія Куса. "Наша держава повинна бути посередником й не може стати на одну із сторін. Ми завжди пропонували себе як платформу для переговорів. Це правильна позиція. Але остання заява українського МЗС трактується як відверто проазербайджанська, вона не конструктивна".
![]()
Ілія Куса / Фото з його сторінки у Facebook
Нагадаємо, що МЗС заявило про те, що конфлікт в Нагірному Карабасі повинен бути вирішений в рамках територіальної цілісності Азербайджану. Така заява обурила вірменів. В Єревані молоді націоналісти навіть облили наше посольство борщем через це.
В Україні мешкає доволі велика вірменська діаспора, яку не можна назвати проросійською. Їх інтереси у цій заяві також не захищені.
"Це була дивна позиція. Ми самі на міжнародній арені хочемо об’єктивного ставлення, коли наприклад деякі країни підтримують Росію. В питанні Нагірного Карабаху наша держава повинна дотримуватись нейтралітету", – підкреслив Ілія Куса.
Епілог
На кінець, пропонуємо трохи історії конфлікту Вірменії та Азербайджану. Остання його активна фаза розпочалась у 1987 році. Тоді війна тривала майже сім років. Передумовами зіткнення стала Перебудова й подальшій розпад СРСР, до якого входили Вірменія та Азербайджан.
Але війна у Нагірному Карабасі між вірменами й азербайджанцями була ще у 1905 році, а потім у 1918-1920 роках, коли відбувся розпад Російської імперії. Саме в той час Кремль переселив у Нагірний Карабах з Ірану багато вірменів (хоча їх в Карабасі жило не мало), а потім приєднав цю область до Азербайджану, створивши подальші передумови до міжетнічного конфлікту.
![]()
Комісія з примирення Карабаху, до складу якої входять релігійні лідери та старости як азербайджанської, так і вірменської громад. Фотографія зроблена в 1918 році / Джерело wikimedia
Вірменія вважає цю територію своєю, оскільки Нагірний Карабах входив ще до складу стародавньої вірменської держави, яка існувала більше 600 років, починаючи з 190 року до н.е.
Але Азербайджан також признає Нагірний Карабах своє землею й згідно міжнародно визнаних кордонів, Баку має на це право.
Отже, історія конфлікту дуже глибока й вирішити його буде надзвичайно складно.

