Портнов проти МОН: що насправді означає рішення суду про підручники історії?

Гала Скляревська

 

21 січня Окружний адміністративний суд міста Києва виніс рішення за позовом Андрія Портнова, колишнього заступника Адміністрації президента Януковича, до Міністерства освіти та науки України. Після розстрілу протестувальників на Майдані одночасно з експрезидентом Портнов на декілька років залишив Україну, — а після повернення постійно судиться з державою. В першу чергу він намагається будь-яким чином дискредитувати події Революції гідності та її учасників, у тому числі через суд — що неодноразово декларував.

Тому він подав позов, у якому вимагав від Міністерства освіти та науки «из всех учебников 5–11 классов вычеркнуть упоминания о так называемой революции и о преступниках, которые были причастны к массовым убийствам и насилию», — так Портнов сформулював свою мету ще в травні 2020 року, під час інтерв'ю виданню «Страна.юа». Цілком тексту позову в публічному просторі немає, але є фрагмент, викладений у рішенні суду, який стосується саме подій Революції гідності. «Висвітлення у шкільних підручниках з історії Україна для 5 та 11 класів, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, подій, які мали місце, зокрема, у 2013-2014 роках, спотворює дійсні історичні події, містить неоднозначні і суперечливі факти, інформацію, яка не підтверджена доказами і, як наслідок, приводить до негативних наслідків та необ'єктивного розгляду відповідних історичних подій, які мали місце в Україні», — йдеться в позові Портнова. Також він навів одну фразу з підручника для 11-го класу: «22 січня 2014 р., у День соборності України, снайпери "Беркута" застрелили на вулиці Грушевського п'ятьох активістів Євромайдану». Портнов наголошує, що досі немає вироку, який би підтвердив, що саме снайпери «Беркута» вбили протестувальників.

Коли в січні ОАСК виніс рішення за позовом Портнова, той одразу ж відрапортував про свою перемогу: «Административный суд вынес сегодня решение по моему иску в почти год тянувшемся судебном процессе. На основании проведённых экспертиз суд обязал Министерство образования и науки пересмотреть детские учебники истории 5‒11 классов, в которых предыдущий политический режим пытался героизировать и мифологизировать ряд государственных преступников и участников массовых беспорядков 2013-2014 гг.», — написав Портнов у своєму телеграмі.

Одразу ж кілька видань поширили новини про «перемогу» Портнова над МОНом. Наприклад, та сама «Страна.юа» випустила матеріал із заголовком: «Из-за клеветы на "Беркут". Суд приказал МОН пересмотреть историю Майдана в учебниках за 5‒11 классы. Список». У матеріалі було вказано, що суд зобов’язав переглянути підручники, але що це означає насправді, не роз’яснялося. Видання Фокус «пішло» далі: в матеріалі «Міносвіти програло суд Портнову: у шкільні підручники будуть внесені правки з Майдану» прямо написано, що після рішення суду «із сучасних українських підручників повинні прибрати моменти з героїзацією учасників подій "Революції гідності"». Схожих публікацій було немало — про них детально написало видання «Стопфейк».

Але попри всі заголовки та заяви Портнова, це маніпуляція. Роз’яснюємо чому.

Що насправді вирішив суд?

Судячи з рішення суду, Портнов діяв наступним чином. У березні 2020 року він звернувся в МОН і намагався скасувати рішення конкурсних комісій та експертів, які затвердили 8 підручників з історії для 5 та 11 класів, виданих у 2018-2019 роках. Міністерство відповіло на вимоги Портнова, що конкурси були проведені з дотриманням усіх вимог і правил, тому й скасування рішень МОНу про рекомендацію цих підручників не має ніяких підстав. І нового конкурсу, як вимагав Портнов, міністерство проводити не буде.

Вже після відповіді МОНу Портнов звернувся в суд.

Його позов Зоя Ярош, президентка Асоціації адвокатів України, назвала «процесом заради процесу», а рішення суду — «не абсолютною поразкою і не абсолютною перемогою». І ось чому: «В колі юристів таке явище називають "процес заради процесу", коли особа формує позовні вимоги до МОН у зв'язку з порушенням відносно нього Закону "Про звернення громадян", оскільки службовці МОН не знайшли часу та натхнення відпрацювати звернення належним чином та надати обґрунтовану відповідь, обмежившись формальною відпискою. Загалом, усі чиновники люблять так робити, це відомий факт».

Предметом розгляду в судовому порядку, підкреслює Ярош, було питання дотримання МОН України порядку розгляду звернення позивача. «І рішенням ОАСК не встановлено обов'язку МОН щодо скасування нормативних документів чи виправлення підручників, лише обов'язок щодо повернення до розгляду звернення та перевірки наведених у зверненні обставин. Тобто, при такому повторному розгляді, МОН може прийти до висновку, що тексти підручників відповідають формуванню державної політики у сфері загальної і середньої освіти».

Крім того юристка звертає увагу, що саме того дня, коли було винесено рішення ОАСК, у Європейському суді з прав людини було прийнято п’ять рішень у справах постраждалих на Майдані людей, які подавали позов проти України. «Суд встановив, що владні органи умисно застосовували жорстоке поводження та що держава була відповідальна за вбивство одного із протестувальників. Суд також зауважив, що багато з рішень про тримання під вартою були свавільними. Загалом, ЄСПЛ виявив ознаки того, що встановлені порушення "були частиною певної стратегії владних органів". І це встановлені факти». Тому аргумент, який наводить Портнов про начебто відсутність рішень по справах Майдану, — вже не аргумент.

Що рішення суду не вимагає від МОНу переписувати підручники, вважає і юристка Валентина Теличенко. В коментарі Mediasapiens вона підкреслює, що рішення не є остаточним, — і при цьому двозначним.

«Передовсім треба сказати, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва не є остаточним, воно підлягає оскарженню в апеляційному порядку і може набрати законної сили лише в разі, якщо його підтвердить апеляційний суд. Я не сумніваюся, що МОН оскаржить це рішення», — каже Теличенко. І звертає увагу, що Портнов у своєму позові не тільки бажав отримати інформацію — а фактично вказував МОНу, що саме міністерство має робити.

«Позивач зробив спробу керувати роботою МОН, використовуючи суд як інструмент покарання. Слід розуміти різницю між зверненням до державного органу, яке є запитом про інформацію, чи зверненням, яке фактично вказує, що саме має зробити міністерство. Тут пан Портнов фактично вимагає від міністерства перевірити ті рішення, які раніше міністерство вже зробило — тобто накази про раніше затверджені міністерством підручники. В самому позові міститься не тільки вимога надати позивачеві обґрунтовану відповідь на його запит, але також вимога скасувати низку наказів, провести новий конкурсний відбір підручників.

Суд сором’язливо не відреагував у результативній частині судового рішення на вимогу Портнова скасувати раніше видані накази МОН в частині надання грифу "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" низці підручників. І також проігнорував вимогу позивача зобов’язати міністерство оголосити та провести конкурси на створення нових проектів підручників, — хоч і вказав, що позов задоволено повністю. Мені особисто це говорить про те, що суд якось незручно почувався перед Позивачем, хотів йому догодити, але фактично таки не міг винести абсолютно глупе рішення, тому тільки зобов’язав МОН забезпечити перегляд підручників, вказавши на необхідність дати відповідь на звернення Портнова. Ані форму перевірки, ні необхідність внести конкретні зміни суд не визначив для МОН».

Ще один юрист, Роман Маселко, в коментарі «Укрінформу» називає рішення суду незаконним та необґрунтованим — у першу чергу через те, що суд взагалі не може оцінювати історичні події.

«Сказати, що матеріал підручника є недостовірним, бо немає вироку суду, який би вже набув сили, це те саме, що стверджувати, що й в часи Радянського Союзу не було репресій, тому що немає вироку суду, який би підтверджував, що той самий Сталін видавав незаконні накази і що він організував Голодомор. Є оцінка на підставі документів, фактів, свідчень, даних очевидців, і в своїй сукупності оцінка автором підручника цих подій. В принципі, не можна суду давати можливість оцінювати історію. Це так само, як визначати судом фізичні закони», — вважає юрист.

Але це не перший приклад того, що суд намагається якщо не оцінювати історію, то хоча б заборонити робити це історикам — і робив це саме ОАКС у справі проти голови Українського інституту національної пам’яті. Тоді суд вирішив, що УІНП не має права визначати, що є нацистською символікою, а що ні — й не може відповідати на такі запитання громадян.

Як відреагували на рішення суду?

Попри формальність рішення ОАСК у справі Портнова проти МОН, воно викликало багато критики та претензій — як до Портнова (що зрозуміло), так і до суду, й до МОНу.

В першу чергу, МОН критикують за мовчання: міністерство вже тиждень офіційно не коментує рішення суду, й навіть не відповідає на запити журналістів щодо того, чи буде подавати апеляцію на рішення ОАСК. Замість відповідей на конкретні запитання пресслужба МОН розсилає типові беззмістовні відповіді: «Станом на сьогодні Міністерством надається оцінка вищезазначеному рішенню суду щодо дотримання норм процесуального та матеріального права з метою ухвалення певних управлінських рішень щодо вчинення процесуальних дій у межах компетенції». Таку відповідь отримав MediaSapiens та інші видання.

Вимагають від МОНу реакції не тільки журналісти. 16 депутатів Верховної Ради на чолі з депутатом «ЄС» Володимиром В’ятровичем написали депутатське звернення до міністерства і просять надати інформацію про заходи, які вживаються для оскарження рішення ОАСК.

Того ж дня ще більше депутатів від партій «Голос», «Європейської солідарності», «Слуги народу», групи «Довіра» та кілька позафракційних звернулися до президента Зеленського з вимогою розформувати ОАСК — і це не перша спроба розформувати цей суд: подібний законопроєкт уже був зареєстрований у вересні 2020 року, потім петиція з такою вимогою зібрала 25 тисяч голосів. Поки що відповіді від президента або МОНу немає.

А що вважають самі автори підручників?

Автор підручника для 11 класу, який саме цитується в позові Портнова, — Станіслав Кульчицький. Він так прокоментував рішення суду «Укрінформу»: «Зараз дехто намагається поставити хрест на європейському виборі України і повернути її в обійми Російської Федерації, яка уже 7 років веде з нами "гібридну" війну. (...) Вердикт суду в повному обсязі я не читав. Дізнався тільки про те, що суд хоче, щоб Міносвіти вилучив підручник з обігу через наявність в ньому фрази: "22 січня 2014-го, в День Соборності України, снайпери “Беркута” застрелили на вулиці Грушевського п’ятьох активістів Євромайдану". Бачите, Портнову не сподобалося, що ці "державні злочинці", тобто перші п’ять жертв Небесної Сотні, були застрелені "Беркутом". Мовляв, факт не встановлений, слідство безрезультатно йде вже 7-й рік. Можливо, мені й треба було би розповісти про долю кожного з п’яти активістів Майдану, бо на Хрещатику були застрелені тільки двоє. Але обсяг шкільного підручника обмежений».

Автор іншого підручника, історик Ігор Щупак, дав коментар «Радіо Свобода», в якому навів приклад, як саме в його підручнику для 5-го класу описані трагічні події на Майдані. «… Однак влада намагалася залякати й придушити громадянський рух. Для того злочинці не гребували жодними засобами: активістів Майдану викрадали, били, арештовували. Найбільше протистояння загострилося наприкінці січня 2014 року. Тоді влада вдалася до відкритих убивств майданівців. Першою жертвою став український вірменин Сергій Нігоян, якого застрелили 22 січня 2014 року. Невдовзі кількість убитих на Майдані зросла. Найбільше патріотів було вбито в останні дні Революції гідності протягом 18–20 лютого 2014 року», — наводить цитату автор. Очевидно, що в цій цитаті взагалі немає конкретних обвинувачень щодо беркутівців. Тому Щупак нагадує, що є рішення ЄСПЧ від 21 січня 2021 року, яке підтверджує вину влади у вбивстві протестувальників. «Отже, те, що написано в підручниках, і в моєму і, очевидно, в інших підручниках, можна аналізувати, але, на мій погляд, відповідає тому, що абсолютно нещодавно ухвалив як рішення Європейський суд з прав людини», — додав історик. Він також вважає, що потрібна апеляція на рішення суду, — й нагадав, що текст підручника не може бути змінений без згоди авторів.

Так що попереду в Портнова довгий шлях до бажаної «перемоги». Можливо, буде апеляція — й суд вищої інстанції може скасувати рішення ОАСК. Навіть якщо апеляційний суд залишить рішення ОАСК без змін або апеляції взагалі не буде — рішення адміністративного суду не зобов’язує МОН вилучити інформацію про події на Майдані або переписати їх якимось конкретним чином. Лише переглянути підручники й дати відповідь про результати цього перегляду громадянину Портнову в затверджений законом та правилами спосіб.

Але очевидно, що на цьому позови не припиняться, оскільки є частиною великої кампанії з «деміфологізації», а насправді — дискредитації Революції гідності та умовного постмайданного консенсусу щодо історичних подій. Саме для цього Портнов ініціював низку судових справ, серед яких і позов проти МОНу, й судова війна проти Порошенка і Стерненка, й захист колишніх беркутівців, і справа, за якою той же ОАСК вже виніс рішення буквально за пару днів до рішення стосовно МОНу. 19 січня ОАСК заборонив відзначення пам’ятних дат та ювілеїв восьми історичних діячів: полковника Армії Української Держави Івана Полтавця-Остряниці, полковників Української повстанської армії (УПА) Василя Левковича, Василя Сидора і Василя Галаси, письменника та журналіста Уласа Самчука, письменника та політика Юрія Липи, українського вченого та редактора «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича, а також Андрія Мельника, голови Проводу Організації українських націоналістів.