"Треба постаратися, щоб глядачі встали для оплесків"

— Підписуюся Маша, бо Марія — у Франції одразу асоціюється з Іспанією або Латинською Америкою, — розповідає актриса 32-річна Марія Ісакова. Колишня киянка з 2017-го бере участь в театральних постановках різних паризьких труп. Виконувала ролі у французьких фільмах "Спіраль", "Останній удар", "Бенедикта", "Перша зустріч".— У Парижі ніхто не вірить, що я з України. Намагаються вгадати акцент. Граю французьку класику. А глядачі бачать на афіші моє ім'я і дивуються — де там іноземці на сцені?Зараз із трупою "Босі ноги" Марія Ісакова бере участь у виставі "Сірано де Бержерак" за Едмоном Ростаном. У п'єсі всіх 50 персонажів втілюють троє актрис.— Ми ставимо "Сірано" п'ять разів на тиждень, — продовжує Марія. — В Україні актор може виходити на сцену раз на місяць — і вистава втрачає від цього. Забуваєш свої помилки, адреналіну немає, ти не розігрітий. Коли виступаєш щодня, спектакль відкривається по-іншому. І щоразу це абсолютно нові деталі й свіже прочитання.У Києві аплодують стоячи всі, незалежно від якості побаченого на сцені. У цьому є щось зворушливе, але мені не подобається. У Парижі треба постаратися, щоб глядачі встали для оплесків.В Україні Марія Ісакова отримала економічну освіту. В Київському театральному університеті не довчилася. Переїхала у Францію до чоловіка. Закінчила найстарішу приватну театральну школу Парижа.— Коли я була на останньому курсі, ми з Ксав'є розійшлися. Мала депресію. Було дуже страшно. Відчувала, якщо покину навчання, то повернуся в Україну й працюватиму бухгалтером. Поговорила з директором школи, аби залишитися на четвертий, додатковий, курс. Мене взяли.Нас вчили розслабляти тіло. Викладач завжди казав, що в людини дуже багато м'язових затисків, про які ми не здогадуємося — виникають від будь-якої емоції, переживання. Всі по-різному реагували на ці заняття з розслаблення. Хтось плакав, хтось сміявся, хтось був, немов під наркотиками. Я в навчанні робила акцент на дикції. Бо на сцені без кінця думала, чи правильно вимовляю, дихаю, й це дуже мене затискало.Зараз маю офіційний статус. Дає можливість отримувати допомогу від держави, коли я без роботи. Для цього треба було напрацювати 507 годин на рік артистичної діяльності за гроші. Незважаючи на пандемію, у мене 2020-го було навіть більше таких годин.Статус дозволяє легально залишатися у Франції. Можна оформити паспорт-талант.Багато хто для цього знімається у кіномасовках, рекламі, кліпах. Попит є завжди. Єдиний раз взяла участь у масовці, бо дуже потрібні були гроші — це найгірший день мого життя. Зовсім не те, через що хотіла стати актрисою.Під час карантину зареєструвала приватне підприємство — почала плести з бісеру прикраси. Заробила 200 євро і поки що облишила.