Коли вакцини немає, держава порушує угоду із суспільством

Перші вакцини розробили за кілька місяців після початку пандемії.Про це каже канадська режисерка Тріш Долман. Зняла фільм "Громадянин Біо". Показує підпільний світ біохакінгу й радикальної медицини, де біопанки змінюють тіло завдяки технологіям, намагаються покращити стан здоров'я, продовжити людське життя.Постановниця представила стрічку на 18-му Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Проходив у форматі онлайн. Що вас зацікавило в темі біохакерства?– Мене приваблюють теми субкультур. Коли люди працюють на маргінесах суспільства і щось самостійно створюють, рухають соціальні зміни. Цікавлять захопливі персонажі, які роблять незвичні речі.Йдеться про людей, які просувають науку вперед. При цьому не працюють на університети чи у корпоративних лабораторіях. А на кухнях і в гаражах, у повітках на задньому дворі. Хотілося дізнатися про них більше.Що таке біохакерство?– Це відповідь, реакція на прогалину в суспільстві – в цьому випадку американському, де немає соціальної медицини. У нас у Канаді система охорони здоров'я безкоштовна. А в США половина населення не отримують відповідних послуг. Навіть якщо у вас якась незначна хвороба – все одно доведеться платити.Особливо складно у випадку рідкісної хвороби. Якщо десяток людей у світі хворі на неї – жодна корпорація не буде інвестувати в дослідження, щоб знайти ліки.Коли системою охорони здоров'я рухає лише бажання прибутку – частина людей залишаються за бортом. Офіційна медицина не задовольняє потреб – тоді з'являються біохакери з готовністю заповнити прогалину.Наприклад, якщо ваша дитина опинилася поза увагою фармацевтичних компаній, у вас не лишається іншого вибору. Батьки пробують застосовувати нетестовані, радикальні методи лікування. Також альтернативними практиками намагаються лікувати ВІЛ, рак, герпес.Пандемія привернула більшу увагу до цієї проблеми. Фільм став ще актуальніший. Що рухає вашими героями?– Я бачу біохарество як соціальний рух, наснажений ідеалізмом. Відчувають, ніби можуть змінити світ. Частина з них – альтруїсти. Для них наука – це мистецтво і краса, як для мене кіно. Інші поділяють ідеали Кремнієвої долини, що від усього можна отримати прибуток. Заробити на всьому - ключова ідея американської культури.Працюють у не зовсім регульованій сфері. Створюють вільне середовище, де можна експериментувати. Проте у таких просторах люди роблять багато зловісних речей, вчиняють злочини, шахрайства.Чи шукають біохакери шляхи подолання коронавірусу?– Під час пандемії підписуємо негласний суспільний договір зі своєю державою. Погоджуємося з урядом, що говорить: "Будемо закривати все, попросимо вас залишатися вдома, потенційно втратити роботу, збанкрутувати". Відповідаємо: "Гаразд, я це зроблю заради спільного блага". Але коли вакцини немає, держава порушує угоду із громадськістю. Біохакери відчувають це і беруть справу у свої руки. Шукають способи лікувати самі себе. Розробили перші вакцини за кілька місяців після початку пандемії. Чи знаємо ми, що вони ефективні? Не уявляю.Один із героїв стрічки Габріель створив вакцину від ковіду, яку ввів собі та дівчині дев'ять місяців тому. Не захворів. Але він весь час все одно залишався вдома. Здебільшого займався садівництвом.Дехто з біохакерів почали продавати саморобні вакцини та онлайн-курси із розробки. Переконані, що кожна людина може мати маленьку лабораторію вдома й забезпечувати себе ліками самостійно. Ці вакцини не були сертифіковані й затверджені. Так само, як і інші їхні методи лікування. Соцмережі повністю закрили інформацію про такі пропозиції. Чи спробували б таку вакцину від біохакерів?– Чипи під шкіру ще собі не вводила. Але вакцину спробувала б, якби жила в США. Цікавий ризик. Свого часу не було клінічних випробувань для вакцини від поліомієліту. Це був найбільший експеримент на мільйонах людей. Показав свою ефективність. Досі використовуємо.Чим нижча довіра до влади, тим більша відмова від вакцинації. Чи може біохакінг посилювати недовіру до інституцій, науки, медицини?– Думаю, люди почнуть активніше звертатися до підпільної медицини, коли втрачають довіру до інституцій та корпорацій. Для функціонування справжньої демократії треба не чекати від можновладців вирішення наших проблем, а самим проявляти активність. Якщо хочемо змінювати наші країни, маємо особисто долучатися до політичної дії. Голосування, волонтерство – будь-яка власна участь важлива. Це схоже до філософії біохакерів. Теж хочуть зробити щось самостійно.Що думаєте про біохакінг у бідніших країнах?– Зараз використовується в усьому світі, незалежно від рівня заможності країни. Щоб мати до нього доступ – достатня наявність інтернету. Приклади застосування бачила навіть в Африці. Наприклад, коли використовуються окремі бактерії для очищення води. Ключове питання - зацікавленість. Навчитися можна з ютуба та читання видань онлайн.

Фільм "Громадянин Біо" можна подивитися в онлайн-кінотеатрі Docuspace до 23 квітня.18-й Docudays UA тривав 26 березня до 4 квітня. Цьогорічний фестиваль присвятили праву людини на здоров'я. Тема - "Повне одужання". Презентували 105 стрічок із понад 30 країн. Провели 36 трансляцій бесід із кінематографістами та правозахисниками.У міжнародному конкурсі Docu/Світ перемогла картина "Приборкання саду" грузинської режисерки Саломе Джаші. Розповідає про хобі колишнього прем'єр-міністра Грузії, мільярдера Бідзіни Іванішвілі. З 2016-го збирає столітні дерева, що ростуть вздовж узбережжя країни. Їх викопують і перевозять у сад можновладця, припинають залізними тросами.Головну нагороду національного конкурсу Docu/Україна отримала "Земля Івана" Андрія Лисецького про одного з останніх народних художників України Івана Приходька із села Дударків Бориспільського району Київщини. Малює звірів і птахів, козаків, янголят, орнаменти. Робить дерев'яні іграшки. Співає і танцює, проводить ритуали.Приз глядацьких симпатій дістався французькій постановниці Елеонор Вебер. В основу фільму "А ночі вже більше не буде" поклала архівні відео американських і французьких військових в Афганістані, Іраку, Сирії.Лауреати отримали по $1 тис.